Фейлетон і памфлет. Жанрово-стильова специфіка. Різновиди.

Комічне - особлива, емоційна критика життя, негативна оцінка або осуд, докір якогось явища. Фейлетон в сучасній пресі. Історія жанру. Жанр художньо-публіцистичної літератури та журналістики, якому властивий критичний, нерідко комічний, у тому числі сатиричний початок, і неодмінно - актуальність. Народження відносять до 28 січня 1800, коли в паризьку газету " Журналь де Дебай" був вперше вкладений додатковий листок, в якому почали друкуватися оголошення, театральні та музичні рецензії. Під рубрикою фейлетону друкувалися навіть романи, що дали початок " роману-фейлетону". Витоки фейлетону, пронизаного соціальними та політичними мотивами, відносяться до журналістики Великої французької революції (Берні, Гейне). Формування жанру в Росії пов'язане з діяльністю письменників Сенковського, Бестужева, Бєлінського, Добролюбова та ін. Політичний фейлетон став одним з провідних жанрів 2-ї половини 19 століття (Іскра, Гудок, Будильник).Фейлетон був актуальним жанром у радянській пресі. Серед його представників - Горький, Маяковський, Бедний ін

Особливості жанру. Ф. жанр художньої публіцистики, який відрізняється комічним початком і злободенністю. Ф. покликаний справити на читача емоційно-образний вплив. Ф. з самого початку був актуальний і неофіційний, а тому переважала оцінка та інтерпретація актуальної інформації (а не виклад її), комічна (сатирична) спрямованість в її подачі, " другий план", що родзувається до розмірів суспільно значущого, і неодмінно майстерне володіння фейлетоністом всіма засобами мови й мовлення, що виявляється в особливому стилі. Головними критеріями оцінки є його актуальність, впізнаваність героїв і ситуацій. Для автора ф. хар-но - відкритість вираження авторського ставлення до предмета, побудова з використанням прийомів загострення, гіперболізації, узагальнення і типізації вихідних подій.

У ф. реалізуються всі основні функції мови: інформаційна (інформує про події, факти реального життя, на основі яких і будується фейлетонів оповідання); естетична (фейлетон оцінює те, що відбувається з естетичних позицій і прагне надати образно-естетичний вплив за допомогою мови); екпресивна (автор висловлює своє ставлення до описуваного); познавательско-просвітницька; гедоністична (розважальна функція мови).

Одна зі складових ф. - Образ автора. Він може збігатися з образом оповідача або істотно відрізнятися від нього. Але завжди автор дещо підноситься над зображуваним, бачачи те, що відбувається значно ширше й глибше, ніж навіть читач.

Предмет ф. - Факт або ряд фактів, що містить в гіпертрофованому вигляді риси, типові для явища того класу, до якого він відноситься. Факти - опорні точки сатиричної типізації.
Ф. жанр оціночного характеру. Головне в ф. не ті факти чи події, що послужили поштовхом для його створення, а їх оцінка, інтерпретація. Оцінка фактичної основи творів може бути як суб'єктивної, так і об'єктивною. В основі оповіді лежить комічне протиріччя. Позитивним героєм фейлетону завжди залишається сміх.

2 види фейлетону: 1) Балетризований (конкретно-образотворчий); 2) Аналітичний (узагальнююче-характеризуючий).
З 50-х років XX століття змінюється предмет фейлетону: тільки негативний факт.
60-і рр.. (відлига) – ф. узагальнюючого значення. Безадресний фейлетон. Об'єднання сатири і проблемної статті. Факти можуть бути вигадані, образність у ф., вимисел, езопова мова, підтекст, іронія. Іронія перетворює есе у ф.

Памфлет. Памфлет - являє собою твір, спрямований зазвичай проти політичного ладу в цілому або його окремих сторін, проти тієї чи іншої суспільної групи, партії, уряду і т. п., найчастіше через викриття окремих їх представників. Завдання П. полягає в тому, щоб висміяти, зганьбити дане явище, конкретну особу. П., створюючи образ викриваючого діяча, прагне представити його як певну індивідуальність - пригнічує його в його політичному житті, побуті, індивідуальних особливостях, для того щоб зробити ще сильніше удар по політичній лінії, що їм надається.

Характерні особливості

Існує П. іронічний і полемічний. Памфлет оголено тенденційний, призначений для прямого впливу на громадську думку. Його стилю притаманна яскрава афористичність, ораторські інтонації, експресивність, іронія, згущена до сарказму. Памфлет, що спотворює факти, окарикатурює дійсність та опонентів, грубо порушує правила еристики, називають пасквілем.
Класичний П. створений молодою буржуазією в процесі боротьби буржуазного суспільства з феодалізмом, середньовічної церквою і схоластичної філософією. Одним з перших видатних майстрів П. був Еразм Роттердамський [1466-1536]. Його «Похвала глупоті» (Lob der Torheit, 1509) спрямована проти князів, попів, схоластики і являє яскраво-сатиричний твір.

П. був широко використаний в буржуазних революціях XVII і XVIII ст. Хоча газети вже існували в цей час, але видання їх було монополією абсолютистського уряду. Вони були радше придворними торговими бюлетенями. Політична літературна боротьба прокладала собі шлях через брошури та листівки, за допомогою яких П. і виходили в світ. В епоху, що передувала англійській революції, надзвичайну популярність отримали памфлети Мільтона [1608-1674] проти єпископів. Відома гучна слава Свіфта [1667-1745] як автора П. «Листи сукнарів» (Drapier Letters, 1724) і «Казка бочки» (Tale of a Tub, 1704). Вони були спрямовані проти реакційного англійського уряду. Дефо, громив клерикальний обскурантизм в П. «Найкоротший спосіб розправи з дисидентами» (The shortest Way with the Dissenters, 1702), поплатився ганебним стовпом і в'язницею.