Тема: особливості статево-рольової ідентифікації дітей підліткового віку із РСА.

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ СТАТЕВО-РОЛЬВОХ УЯВЛЕНЬТА ЇХ ВИХОВАННЯ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ.

1.1. Загальна характеристика статево-рольової ідентичності.

1.2. Особливості статево-рольового виховання дітей підліткового віку.

1.3. Специфіка психологічного та статевого розвитку підлітків з РСА

1.4. Своєрідність сформованості статево-рольових уявлень у дітей підліткового віку з РСА.

РОЗДІЛ II. ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВО-РОЛЬОВИХ УЯВЛЕНЬ В ПІДЛІТКІВ З РСА.

2.1. Зміст методики констатувального експерименту

2.2. Результати констатувального експерименту.

РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИКА ФОРМУЮЧОГО ЕКСПЕРЕМЕНТУ.

ВСТУП

Під вихованням слід розуміти активний цілеспрямований систематичний вплив на особистість в процесі її формування з метою вироблення певного світогляду. З давніх часів особливості статевого виховання ставилися до числа, по-перше, найбільш заплутаних, а по-друге, знехтуваних областей педагогіки і психології. Статеве виховання - система медичних та педагогічних заходів, спрямованих на виховання у дітей, підлітків і молоді розумного, здорового ставлення до питань статі. За змістом включає анатомо-фізіологічну просвіту підлітків та юнаків, формування відчуття статі, свого соціального призначення, виховання гігієни статі та гігієни статевого життя, просвіту з питань захворювань і пошкоджень статевих органів. Це цілеспрямований, систематичний розвиток у дітей культури емоційних відносин між статями, волі, вміння керувати своїми почуттями та вчинками. Мета статевого виховання у формуванні в молоді статевої етики, естетики та гігієни, культури інтимних відносин, любові та сімейного життя, надання наукових знань про фізіологічних особливостей організму, морально-етичних норм і стосунків між хлопчиками та дівчатками. Статеве виховання сприяє гармонійному розвитку підростаючого покоління, підвищення сексологічних знань, повноцінному формуванню дітородної функції у майбутньої дружини (чоловіка), створенню почуття відповідальності за здоров'я і благополуччя майбутньої дружини (чоловіка), дітей, тобто зміцненню шлюбу і сім'ї. [1, 29]. Кожному немовляті належить стати чоловіком чи жінкою, тому вихованнядитини має сформувати в ньому повноцінного представника своєї статі. Якщо інші напрямки виховання більш-менш чітко виражені і можуть передаватися власним прикладом, а також коригуватися порадами та настановами, то багато чого, що стосується статевого виховання, залишається забороненою темою. Актуальність дослідження полягає у наявності суттєвих недоліків у сфері статевого виховання на сучасному етапі, а саме: практична відсутність належного та обґрунтованого педагогічного впливу з статевого виховання як у сім’ї, так і в школі; фемінізація педагогічного колективу школи, що призводить до зміни вимог до моделей поведінки вихованців: безпорадність молоді (невміння побудувати адекватні відносини з представниками протилежної статі у спілкуванні); наявність сумнівних статевих еталонів поведінки; статева необізнаність, надзвичайно низька підготовленість молоді до сімейного життя; несприятлива соціальна ситуація у суспільстві (дестабілізація інституту сім’ї, несприятлива демографічна політика держави, збільшення розриву між статевим і соціальним дозріванням молоді тощо). Необхідність статевої просвіти молодого покоління практично не викликає сумнівів ані в батьківської, ані в педагогічної громадськості.

В даний час в Україні ситуація з статевим вихованням стала іншою, що пов'язано і зі зниженням віку статевого дозрівання, а значить, із зростанням дошлюбних сексуальних відносин, і з багатьма соціальними чинниками. У наші дні сексуальна зрілість настає на 2 - 3 роки раніше, а ось емоційний дозрівання - сповільнюється. Щоб допомогти юнакам і дівчатам сформувати правильне ставлення і сексуальні орієнтації, необхідно єднання лікарів, вчителів, психіатрів і, звичайно, психологів.

Статево-рольове виховання молодших школярів з порушеним інтелектом не було предметом спеціального дослідження в українській дефектології, саме це і обумовило вибір теми магістерської роботи. Точно також йдуть справи і з статевим вихованням школярів із розладами спектру аутизму. Багато хто вважає, що оскільки свідомість дитини з РСА в якійсь мірі розвинене тільки до дитячого рівня, то в усіх відношеннях до неї потрібно ставитися як до дитини, та необхідно «захищати» від усього, що стосується питань статі. Ця точка зору є помилковою, так як стать є фундаментальною характеристикою будь-якої людини, незалежно від рівня її розвитку.

На фізіологічному рівні у міру дорослішання людини гормони заявляють про себе, викликаючи різноманітні зміни в організмі. Дитині з обмеженими можливостями необхідно пояснити, що ці зміни природні, допомогти зрозуміти суть сексуальних почуттів.

Мета дослідження - спланувати корекційну роботу з реалізації завдань статевого виховання.

Об'єктом - процес організації статевого виховання підлітків з інтелектуальними порушеннями.

Предметом - психолого-педагогічні особливості розвитку підлітків з порушенням інтелекту.

Для досягнення поставленої мети ми ставимо перед собою наступні

завдання:

- Проаналізувати психолого-педагогічну і медичну літературу з даної теми;

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ.

1.1 Сутність поняття статевого виховання.

Культура статевого життя – частина культури суспільства. Безліч різноманітних обставин спричинили те, що психо-сексуальна культура виявилася досить низькою. Ситуація, що склалася, сприяє виникненню проблем, які у свою чергу значно впливають на психіку, здоров’я і особисте щастя. Культура статевого життя залежить від сформованої статевої свідомості. Це вказує на те, що виникла необхідність розробки і формування сучасної етики в питаннях статі, яка вібрала би в себе зразки і принципи поведінки в статевому житті, які опираються на сучасні знання в цій області.

" Стать" - поняття багатогранне, яке розглядається в науці з різних точок зору: біологічної, медичної, психологічної, педагогічної, соціальної та інших. З біологічної точки зору «стать» - сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства. З медичної точки зору «стать» - приналежність організмів або спеціальних клітин до однієї з двох груп, відмінних між собою тим, що статевий процес відбувається між представниками різних груп, але не всередині цієї групи. «Психологічна стать» - характеристика особистості та поведінки людини з погляду маскулінності та фемінності. «Стать» з педагогічної точки зору - біосоціальна властивість людини (Ушинський К.Д., 1950). Біологічна властивість, тому що обумовлена генами, а соціальна - так як її прояви в поведінці і діях людини є результатами формування статі відповідно до виховання і впливом навколишнього оточення, значною частиною якої є суспільство або відносно мала його частина. Культура виступає як концентрований, організований досвід людства, основа розуміння, осмислення оточуючої дійсності, інтеграції будь-якої спільноти, реалізації потенцій людей. Будь-яка особистість виступає по відношенню до культури в декільких іпостасях: як “продукт” культури, який засвоює її норми, цінності, технології діяльності в процесі соціалізації; як “споживач” культури, який використовує її норми і правила, типові шляхи самоідентифікації і самореалізації в своїй соціальній практиці; як “виробник” культури, який творчо породжує нові форми культури.; як транслятор культури, що передає інформацію про її норми, цінності, зразки іншим людям. Говорячи про психосексуальну культуру, зазначимо, що вона є складовою загальної культури людини. Вона передбачає формування такої поведінки, яка відповідає вимогам і нормам того суспільства, в якому формується особистість людини. Психосексуальна культура передається від покоління до покоління формує масову і індивідуальну статеву свідомість. Шляхи цієї передачі позначаються терміном “статеве виховання”, яке передбачає вплив суспільства на психосексуальний розвиток і становлення особистості людини.[ Говорун Т.В. « Стать та сексуальність. Навчальний посібник.» —Тернопіль: Богдан, 1999., c.55-58] Теоретичні аспекти проблеми статевого виховання дитини у загальній психології та педагогіці висвітлювали: В. О. Васютинський, Л.С. Виготський, Т. В. Говорун, О.І. Жаворонко, Д.Н. Ісаєв, С.М. Зелінський, В.Є. Каган, С. В. Кириленко, С.В. Ковальов, Д. В. Колесов, З. Г. Костяшкин, І. С. Кон, Ю.Б. Тарнавський, Є. Фром, 3. Фрейд, А.Г. Хрипкова, І.Ф. Юнда та ін.) вважають його рівноцінним водночас із інтелектуальним, моральним, фізичним, естетичним; окремі – оцінюють як шкідливе, стимулююче девіантну поведінку. Проте ігнорувати статеве виховання не можна, оскільки воно є частиною виховання цілісної особистості, здатної до встановлення оптимальних суспільних стосунків з людьми різної статі. Статеве виховання – це процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, уявлень особистості, які визначають морально-етичне ставлення людини до представників іншої статі.

Статеве виховання є складовою загального виховання дітей і охоплює педагогічні, соціологічні, етичні, правові, медичні та інші питання. Воно містить і статеву освіту, яка за своєю сутністю є переважно медичним аспектом. Розмежування цих понять свідчить про недопустимість вузького підходу до питань статевого виховання і заміни його лише статевою освітою. Про пріоритет статевого виховання над статевою просвітою говорив Л.С.Виготський: «Людина може бути дуже добре і правильно обізнана у статевому відношенні і дуже погано вихованою» [Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991.–216с., с. 48].

Тобто просвіта забезпечує лише інформацією, а виховання сприяє формуванню поглядів, переконань, орієнтацій і трансформується у поведінку людини.

Видатний педагог А. С. Макаренко писав: «Питання про статеве виховання вважають одним із найважчих педагогічних питань… Воно стає важким лише тоді, коли його розглядають окремо, виділяючи з-поміж загальної маси інших виховних питань… Статеве життя людини формується завжди, на кожному кроці, коли батьки або вихователі навіть і не думають про статеве виховання. Виховуючи у дитини чесність, працездатність, щирість, прямоту, звичку до чистоти, звичку говорити правду, повагу до іншої людини, її переживань та інтересів, любов до своєї Батьківщини, ми тим самим виховуємо її і у статевому плані» [Макаренко А.С. Педагогические сочинения. – М.: Просвещение, 1986.–518с., с 315].

А. Г. Хрипкова і Д. В. Колесов Д.В. визначають статеве виховання як «процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, визначальних необхідне суспільству ставлення людини з представниками іншої статі».

На думку З. Г. Костяшкин, «статеве виховання є особливою частиною морального виховання. Його специфічний предмет - виховання відносин людини однієї статі до іншої і пов'язаних з цим складних і найтонших навичок поведінки та самоконтролю». І. С. Кон вважає завданнями статевого виховання - сприяння гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки і дітородної функції, сприяти зміцненню фізіологічних і моральних основ шлюбу і сім'ї. Проблеми статевого виховання було б неправильно зводити тільки до сфери сексуальних відносин. Він вважає, що завдання охоплюють всі проблеми статі, статевих відмінностей і статевої поведінки. Сексуальна просвіта являє собою невід'ємний, але не єдиний компонент статевого виховання. Для постановки та вирішення проблем статевого виховання принципове значення має визначення понять " стать" і " секс". У деяких мовах дані поняття позначають одне і теж, а в українсьійській мові зміст їх різний. Стать - статева приналежність і пов'язані з нею особливості організму і психіки. Секс - міжстатеві, інтимні стосунки, статеве життя. На думку І. А. Сікорського трудність розмежування виховання і освіти полягають в тому, що і перше, і друге базується на інформації, одержуваної учнями в ході спілкування з учителем, батьками, з друзями і знайомими свого віку або більш старшими; із знайомства зі спеціальною науково-популярною літературою; із засобів масової інформації та інтернету. Якщо інформація залишається на рівні знаного, можна говорити тільки про просвітництво. Якщо ж вона сприяє формуванню поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій і стійко позначається на поведінці, це вже виховання. Ефективне соціальне виховання можливо лише тоді, коли створена виховна система. Як система, статеве виховання являє собою сукупність медико-психологічних, громадянських і педагогічних заходів, спрямованих на виховання у дітей, підлітків та молоді правильного ставлення до питань статі. Метою статевого виховання загалом є формування у дітей статевого самоусвідомлення і уявлень про ідеали жіночої та чоловічої поведінки; прищеплення їм правильних уявлень про здоров’я; вироблення гігієнічних навичок; розуміння фізіологічних, соціальних та етичних аспектів взаємин між юнаками та дівчатами; формування навичок спілкування з представниками іншої статі; розвиток вмінь виконання родинних ролей – подружніх, батьківських, сімейних.

Таким чином, поняття " стать" - багатогранне, яке розглядається в науці з різних точок зору: біологічної, медичної, психологічної, педагогічної, соціальної та інших. Незважаючи на різні формулювання цього поняття, більшістю дослідників підкреслюється моральна основа статевого виховання, саме вона повинна визначати його зміст. Узагальнивши різні трактування, статеве виховання можна розглядати як комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, спрямованих на оволодіння нею нормами поведінки, властивими представникам її статі.

1.2. Особливості статевого виховання у дітей підліткового віку.

Статеве виховання - процес, спрямований на вироблення якостей, рис, властивостей, а також установок особистості, визначальних необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Статеве виховання, на думку Н. А. Сікорського передбачає не тільки моральну поведінку дорослих, але також і моральну поведінку дітей, які повинні бути правильно виховані і в статевому відношенні. Тому в сферу статевого виховання входять не тільки лише такі специфічні відносини між представниками чоловічої і жіночої, як подружні, але так само будь-які інші - в суспільному житті, у праці, у відпочинку і т.д. Оскільки цілі і завдання статевого виховання визначаються інтересами всього суспільства, ці інтереси повинні враховуватися у всіх аспектах статевого виховання. Невірно було б вважати, що в сфері особистого життя людина перебуває поза суспільством. Адже особливості кожної людини на індивідуальному рівні висловлюють особливості того суспільства, представником якого вона є [ ].

Метою статевого виховання є сформувати в учнів правильне розуміння сутності моральних норм і настанов у галузі взаємин статей і потреба керуватися ними у всіх сферах діяльності. Це означає, по-перше, розуміння людиною суспільного інтересу, який укладено в його взаєминах з іншою статтю; по-друге, вміння знаходити правильне рішення конкретних моральних проблем, що виникають у сфері цих взаємин; по-третє, стійкість до нав'язування підростаючому поколінню сексуальну розбещеність і споживацьке ставлення до іншої статі, зневага моральними цінностями. Як підкреслював психолог М. М. Рубінштейн у кожної дитини має бути закладено з дитинства тверде розуміння значення сім'ї, її цінності і необхідності для людини [ ].

Знання і розуміння специфічних статевих особливостей представників чоловічої і жіночої статі, насамперед, необхідні батькам і педагогам. Нерозуміння природи і значення цих особливостей призводить до невірних педагогічним рішенням, що підриває авторитет дорослих. Навпаки, вміння педагога швидко і правильно розібратися в будь-якому конфлікті - основа їх попередження. Все це є основою для формування завдань статевого виховання.

Завдання статевого виховання:

• виховання особистості як представника певної статі;

• виховання почуття відповідальності в процесі спілкування з представниками протилежної статі;

• виховання поваги до представників протилежної статі, урахування специфічних статевих особливостей під час спільної діяльності;

• виховання відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших людей.

Основне завдання статевого виховання підлітків полягає в профілактиці негативізму хлопчиків і дівчаток або його подолання, прищеплення їх вміння до спільної діяльності. У цей період потрібно організовувати походи, екскурсії, навчальну діяльність хлопчиків і дівчаток, які давали б можливість відчути необхідність рівних і дружніх відносин між ними. Школярам необхідно надати знання про природу та особливості перебігу статевого дозрівання, про статеві відмінності, про роль сім'ї в особистому та суспільному житті.

«Підлітковий вік — це період, коли людина «проростає» з дитинства у новий стан, переживаючи початок становлення своєї особистості. У цей період відбувається інтенсивний розвиток особистості у двох напрямках: 1) прагнення до засвоєння і оволодіння діапазоном соціального простору (від підліткових груп до життя в країні та за її межами); 2) прагнення до особистісної рефлексії на свій внутрішній, інтимний світ (через автономію від близьких). У підлітковому віці втрачається наявний в дитинстві баланс в діяльності ендокринної і нервової системи, а новий лише встановлюється. Ця перебудова відбивається на внутрішніх станах, реакціях, настрої підлітка і часто є основою його загальної врівноваженості чи роздратованості, вибуховості, збудженості, рухової активності, періодичної апатії, в'ялості[ Гуркин Ю.А.»Половое воспитание девочек». Минск 1994., c.33-37]

Статеве дозрівання і зрушення у фізичному розвитку мають неабияке значення при появі нових психологічних утворень. По-перше, ці дуже відчутні для самого підлітка зміни роблять його об'єктивно більш дорослим і є одним із джерел відчуття власної дорослості, яке з’являється грунтуючись на уявленні про свою схожість з дорослими. По-друге, статеве дозрівання стимулює розвиток інтересу до протилежної статі, появу нових відчуттів, почуттів та переживань. Міра внутрішньої зайнятості і зосередженості підлітка на нових відчуттях і переживаннях, їхнє місце в його житті визначається як широкими соціальними умовами, так і конкретними індивідуальними обставинами життя підлітка, особливостями його виховання. [.Ісаєв Р.І., Качан Д.С. «Статеве виховання учнів». - Львів., 1979., c.22-26]

Змістом статевого виховання є життя, що оточує підлітка, взаємини між людьми різної статі, норми цих взаємин, особисте життя людей в сім'ї, сфери їх діяльності. Зміст статевого виховання являє собою систему знань і специфічних умінь вихователя, що дозволяють йому вирішувати поставлені завдання.

До цих знань можна віднести такі принципи:

1. Принцип активності

Використовувати будь-які ситуації в життєдіяльності дитини для вироблення у неї правильних установок щодо своєї статі і, відповідно, своєї статевої ролі.

2.Принцип реалістичності

Статеве виховання має базуватися на реалістичному розумінні статевої диференціації.

3.Принцип адресності

У статевому вихованні мають враховуватися не лише вік дитини, а й психічний та фізичний її розвиток, а також соціальний і культурний рівень.

4.Принцип неперервності

Починаючи з раннього дитинства, процес статевого виховання має зберігати послідовність і наступність.

5.Принцип правдивості

Інформація, яка надається дитині, має бути правдивою, з урахуванням її віку та можливостей розуміння.

6.Принцип довіри

Відносини між дитиною та педагогом мають базуватися на довірі. Слід серйозно ставитися до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки.

7.Принцип чистоти

Інформація щодо статі та статевих відносин має бути сповнена морального змісту.

Як стверджує психолог В.К. Вілюнас, зміст педагогічної системи статевого виховання є важливим компонентом, без детального вивчення якого неможливо успішно вирішити завдання статеворольової соціалізації дітей. Всю педагогічну роботу і методи зі статевого виховання можна розділити на напрями: робота з діагностики когнітивного компонента статеворольової соціалізації; робота з формування статеворольової поведінки; робота, спрямована на ознайомлення дітей з процесом дітонародження; робота з формування уявлень про зв'язки людей у ​ ​ сім'ї та їх соціальних і сімейних ролях. Для виховання велике значення має живий приклад, ситуація з життя. Ще К. Д. Ушинський підкреслював, що «у вихованні все повинно грунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім'ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, ступеня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності в процесі виховання. Обов'язкова умова його ефективності - єдиний підхід батьків, психологів, медпрацівників, педагогів, вихователів []. При всій складності і делікатності сексологічних проблем батьки, педагоги і медпрацівники повинні своєчасно і правильно відповідати на питання, що хвилюють підростаюче покоління.

Умовно процес статевого виховання можна розділити на кілька етапів.

Дітям дошкільного віку необхідно прищеплювати елементарні гігієнічні навички і правила поведінки. Велике значення має загартовування організму дитини, так як правильне статевий розвиток тісно пов'язане з загальним фізичним здоров'ям. При догляді за дітьми дошкільного віку слід, зокрема, усувати дратівливі впливу на ерогенні зони, уникати незручною, тісного одягу, попереджати або своєчасно усувати глистяні захворювання. Дуже важливо забезпечити здорову атмосферу в сім'ї, пройняту взаємною повагою і любов'ю.

У дошкільному віці у дітей поступово формується свідомість приналежності до певної статі і як наслідок природного процесу пізнання навколишнього світу з'являються зачатки інтересу до питань статі.

Це виражається в численних питаннях, які діти неминуче задають батькам, часом шокуючи їх в збентеження. На запитання дітей, які цікавляться " таємницею" їх появи на світ, слід відповідати просто і доступно, що не деталізуючи, не вдаючись до вимислу і казкам про лелек, капусті і т. П. Діти молодшого віку задовольняються такими відповідями матері, " як я тебе народила в пологовому будинку " або" ти виріс у мене в животику ". У той же час відмова відповідати на ці питання зазвичай лише підігріває інтерес дитини до теми, змушує шукати відповідь у більш " обізнаних" старших товаришів. Що стосується вигадок і казок, то рано чи пізно настає викриття цих вивертів і як наслідок виникає недовіра дітей до батьків. У процесі статевого виховання дітей молодшого шкільного віку повинні враховуватися фізіологічні та психологічні особливості [40, 51].

Для нормального статевого розвитку та встановлення правильних відносин між хлопчиком і дівчинкою важливо розвивати такі моральні якості, як сором'язливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу. Батьки першими починають статеве виховання своїх дітей, навіть якщо самі про це не знають або не хочуть цього. Батьки часто не усвідомлюють, що відбувається процес виховання, оскільки більша частина інформації передається не в словесній формі, а на прикладі поведінки самих батьків і через їх установки. Раніше, коли обманювали дітей лелекою чи капустою, дитина, дізнаючись від однолітків " правду" про взаємини статей, відчував обман з боку батьків і підозра, що його батьки займаються " брудними" справами і приховують це від нього. Тоді прірва між нею і батьками поглиблювалася ще більше. Але це - не найгірше, і з часом " вляжеться", а ось замкнутість і гидливість, виховані в ньому, можуть серйозно перешкодити в його майбутнього подружнього життя. Батькам не треба забувати, що статеве виховання не повинно різко виділятися із загального виховання і носити навчально-нав'язливий характер. Не можна виділяти цю тему і особливою інтонацією або незвичайними емоціями. Ця тема не повинна надто відрізнятися від інших.

Стрижневою питання статевого виховання, на думку сексопатолога Г.С. Васильченко полягає в тому, як сприймають природжену сексуальність підлітка і в якій мірі дають їй розвернутися. Ставлення батьків до цієї проблеми набагато важливіше для формування статевої поведінки підлітка, ніж вся інформація або дезінформація, яку вони можуть надати з даного питання.

На жаль, лише деякі батьки здатні правильно організувати статеве виховання дітей. Навіть у тих випадках, коли школа приділяє достатньо уваги статевому вихованню, від батьків потрібно активне проведення аналогічної роботи в домашніх умовах. Згідно з даними соціологів І.М. Лущіцкого і С.Л. Лаптенка тільки спільні зусилля школи і сім'ї дозволяють дитині, вирости в сексуально освіченого й відповідає за свої вчинки підлітка, а потім і дорослої людини [68].

Як зазначав А.Н. Бек, дотримання норм у сфері взаємин статей сприяє досягненню таких важливих для суспільства результатів, як: 1) високий рівень духовного і фізичного здоров'я громадян; 2) повноцінна міцна сім'я, успішно здійснює завдання народження кількох дітей і виховання їх гідними членами нашого суспільства; 3) сприятлива громадська атмосфера завдяки знанню громадянами специфічних статевих особливостей представників іншої статі (фізичних, психічних, емоційних), здібності і потреби їх враховувати і поважати в процесі спільної діяльності.

У 20-х роках цього століття питання статевого виховання привертали велику увагу лікарів і педагогів в нашій країні. Органи охорони здоров'я і освіти приділяли багато часу і матеріальних засобів на роботу серед населення з цих питань. Проте в подальші роки робота зі статевого виховання і просвіти була дещо ослаблена.

Велика відповідальність при викладі питань статевого виховання лежить на лікарях і педагогах. Неточна передача наукової істини може призвести до довільним тлумаченням і помилкових висновків. Лікарські бесіди і консультації корисні, коли вони проводяться індивідуально з окремими підлітками і, особливо з дівчатами та юнаками старших класів.

Найбільш важкі і відповідальні завдання лежать перед педагогами. Найпростіше, але й найшкідливіше напрямок - це замовчування і затушовування виникаючих конфліктів у взаєминах хлопчиків і дівчаток у школі. При медичних оглядах лікар звертає увагу на розвиток статевих ознак, так як діти з передчасним статевим дозріванням вимагають особливого спостереження. При виявленні в дитячому колективі дітей з підвищеним проявом статевих потягів необхідно обстеження цих дітей у лікаря - фахівця з нервових хвороб, так як це може бути ознакою хворобливих змін після приховано протекавшего запалення мозку [49].

Статеве виховання в школі включає в своє завдання охорону дитинства та підлітків від передчасного залучення їх в русло статевого життя. (Російська і світова література містить багато цінних прикладів, які використовуються для створення правильних кончини про любов, шлюб та сім'ю).

Як зазначають психологи Д.Н. Ісаєв та В.Є. Каган, в статевому вихованні підлітка велику роль відіграє школа. При виборі теми бесіди з підлітками треба розрізняти два періоди розвитку дитини. Перший період - до початку статевого дозрівання і другий - збігається з періодом статевого дозрівання. У першому періоді у дітей є велика допитливість, але вона позбавлена ​ ​ внутрішніх статевих спонукань. При бесіді з підлітками на ці важкі для вихователів теми слід пам'ятати наступне: відповідати на питання, що цікавлять підлітків питання, але не розвивати їх. Другий період розвитку дитини треба рахувати від появи першої полюції у хлопчиків і першої менструації у дівчаток. У цьому періоді всі роз'яснення повинні відповідати дійсності. При відповіді необхідно враховувати інтереси підлітків, які можуть бути різні.

При вихованні підлітків, на думку Т. Елліс будуть корисні деякі практичні рекомендації. Необхідно з раннього віку привчати дитину, що до його статевих органів не можна доторкатися стороннім людям, включаючи товаришів і подруг, а сам дитина повинна торкатися до них лише при відправленні природних потреб. При митті дитині статевих органів треба бути дуже обережним, уникати користування гарячою водою, так як це може сприяти передчасному подразнення нервових закінчень [2, 3].

Виникаючі статеві прагнення повинні бути на самому початку взяті під контроль вищої нервової системи. Треба прагнути виховувати такі навички, щоб протягом статевого життя з самого початку увійшло в нормальне, корисне для суспільства русло. Прав А.С. Макаренко, вказуючи, що випадкові, безладні зустрічі хлопчиків і дівчаток, неробство, нудьга, безконтрольне времяпровождение сприяє передчасному початку безладної статевого життя. Статеве виховання тісно пов'язані з вихованням почуття любові. Батьки, вихователі та вчителі повинні пам'ятати положення А.С. Макаренка у тому, що підліток, не навчилося любити батьків, братів і сестер, свою школу, свою батьківщину і перетворився на грубого егоїста, скоріше буде схильний до статевої розбещеності і не здатний до гарної сімейного життя [9, 15].

Таким чином, статеве виховання підлітків має бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім'ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, ступеня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності в процесі виховання.

Висновки по першому розділі

Перша глава нашої роботи присвячена вивченню психолого-педагогічної літератури, з метою визначення поняття «статеве виховання». Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з теми дослідження, можна зробити наступні висновки:

1. Статеве виховання можна розглядати як комплекс виховних та освітніх впливів на дитину, спрямованих на оволодіння їм нормами поведінки, властивими представникам його статі. Завдання статевого виховання - сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки і дітородної функції, сприяти зміцненню фізіологічних і моральних основ шлюбу і сім'ї.

2. Проблеми статевого виховання було б неправильно зводити тільки до сфери сексуальних відносин. Завдання статевого виховання охоплюють весь коло проблем статі, статевих відмінностей і статевої поведінки. Сексуальна просвіта являє собою невід'ємний, але не єдиний компонент статевого виховання.

3. Період статевого дозрівання пов'язаний також з формуванням еротичних почуттів, сексуальної потреби, статевий самооцінки. Важливо в підлітковому віці не допустити у дітей емоційних зривів, психічних травм, які можуть залишити глибокий слід на все життя.

4. У статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в сім'ї, дошкільному закладі, школі, і проводитися з урахуванням статі, віку, ступеня підготовленості дітей, а також з дотриманням наступності в процесі виховання.

Обов'язкова умова його ефективності - єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів.

5. Батьки першими починають статеве виховання своїх дітей, навіть якщо самі про це не знають або не хочуть цього. Батьки часто не усвідомлюють, що відбувається процес виховання, оскільки більша частина інформації передається не в словесній формі, а на прикладі поведінки самих батьків і через їх установки. Статеве виховання в сім'ї - важливий інструмент, за допомогою якого батьки можуть спрямувати розвиток дітей у певне русло, заклавши тим самим основи свідомого статевої поведінки підлітків.

6. Проблема статевого виховання в школі ускладнюється відсутністю чіткої сформульованої програми, що визначила б принципи і зміст статевого виховання в школі, у зв'язку з чим багато батьків побоюються, що в програмах статевого виховання і навчання основам сімейного життя будуть висловлюватися або пропагуватися ідеї, яких вони не схвалили б. Треба сказати, що в сучасних російських умовах це побоювання, як і скепсис, щодо рівня викладання і якості навчальних матеріалів для статевого виховання далеко не безпричинні: чималу тривогу і стурбованість педагогів і батьків викликає масовий випуск і некомпетентне використання літератури про процеси зачаття і дітонародження, випуск і допуск якої до поширення контролюється компетентними організаціями. Багато з цих книг, адресованих дітям, не відповідають вимогам, що пред'являються до дитячої літератури, а також не враховують рівень розвитку сприйняття при використанні малюнків.

Загальні питання психологічного і педагогічного аспектів проблеми щодо дітей з порушеннями інтелектуального розвитку розглядаються у працях Л. С. Виготського, І.Г. Єременка. В.М. Синьова, а також Т.С. Гурлевої, Л. С Дробот, Г.М. Мерсіянової, М.П. Матвєєвої, С.П. Миронової та