Главная страница
Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Фізико-географічна характеристика Азовського моря
Азовське море різко відрізняється від Чорного своїми розмірами, незначними глибинами, гідрологічним режимом, меншою солоністю та біоресурсами. З Чорним морем воно з'єднане вузькою (5-7 км) і мілкою (5-13 м) Керченською протокою. Площа Азовського моря — 39 тис. км2, а об'єм води — 290 км3, пересічна глибина 7, 4 м, а максимальна — 15 м. Довжина берегової лінії становить близько 2700 км, із них більше половини належить Україні, а решта Росії.
Для берегової лінії на півночі характерні коси: Бердянська, Обитічна, Бирючий Острів та ін.; затоки: Таганрозька, Бердянська, Обитічна, а також лимани — Молочний, Утлюцький. На заході коса Арабатська Стрілка (довжина понад 100 км, ширина 3-5 км) відокремлює від Азовського моря солону затоку Сиваш (площа понад 2600 км2, Максимальна солоність — 25 %о). Формування кіс пов'язано з дією узбережних течій, які переносять донні, переважно піщані, відклади.
Середні температури води в Азовському морі в липні — серпні сягають 24-25 °С, а в січні—лютому — від -1 до -5 °С. Взимку північна частина моря замерзає, а у відкритому морі поширюється дрейфуюча крига. Товщина льоду сягає 35-80 см.
Солоність вод Азовського моря останніми десятиліттями зростає, що пояснюється порушенням балансу стоку в море прісних вод і припливом солоних чорноморських вод. Пересічна солоність зараз становить близько 13 ‰, а тривалий час дорівнювала 10, 9 ‰.
Солоність вод Азовського моря розподіляється нерівномірно — знижуючись від Керченської протоки (17, 6 ‰) до Таганрозької затоки (7-5 ‰). Помітне також коливання солоності за сезонами — взимку вона зростає, а в теплу частину року — зменшується. Водний баланс Азовського моря за надходженнями і витратами становить 84, 3-84, 2 км3.
Рослинний і тваринний світ моря характеризується високою біологічною продуктивністю. Тут росте значна кількість діатомових, бурих, червоних і зелених водоростей, морських трав, зокрема зостери. Зообентос представляють переважно молюски і ракоподібні.
Іхтіофауна Азовського моря досить різноманітна, налічує 79 видів риб. Найбільшими портами на Азовському морі є Бердянськ і Маріуполь.
| | | 38. Фізико-географічна характеристика річковихбасейнів України
| |
| | | |
| |
Полісся. Дещопохила на північповерхняПоліссярозчленованаповноводнимирічками, зарегульованимиздебільшогочисленними озерами та болотами. Водозборирічокхарактеризуютьсянезначноюглибиноюврізу, поступовим переходом відінтенсивнозаболоченихзаплав та надзаплавнихтерас до низьких і часто такожзаболоченихвододілів. Рельєфбасейнівмалихрічокускладнюєтьсячисленнимикарстовими формами рельєфу (западини, озера). Розвинутіеоловіутворення (горби, пасма, дюни), здебільшогозакріпленісосновимилісами.
Для малихрічокПоділляхарактернийглибокийврізвузьких, часом каньоноподібних долин і своєрідналівобережнаасиметріямежиріч. Рельєфбагатьохмалихводозборівускладнюєтьсявиходамитвердихвапняків (товтри) та поширеннямвапнякового і гіпсового карсту.
Азово-Придніпровськависочина. Глибоковрізанірічковідолини, як правило, звужені, з невиробленимипорожистимирічищами. ВинятокстановлятьлишемалірічкиЗапорізькоївисочини, де долинимаютьпереважношироке дно, заокругленісхили з чіткоюасиметрією.
Придніпровськанизовина. За особливостямиморфологіїповерхні в межах регіонувиділяються:
· Середньодніпровськатерасоварівнина, де переважаютьширокі, слабоврізані, інтенсивнозаболоченідолинирічок (незважаючи на розвиток на значнійчастинірівнинилесовихпорід, яри і балки поширені мало, хоча на придніпровськихводозборах часто трапляютьсястарорічища, озера, дюнніутворення);
· Полтавськаакумулятивналесоварівнина, де основу сучасногорельєфустановлятьплоскістеповівододіли, розділені широкими і глибокими долинами річок, басейниякихускладненіяружно-балковими формами.
Середньоросійськависочина заходить на територіюреспублікисвоєюпівденно-західноюокраїною. Вузькібалкоподібні у верхів'яхдолинималихрічок (притоки Псла, Ворскли, СіверськогоДонця) у нижнійтечіїрозширюються і маютьвиразнікомплексинадзаплавнихтерас (до 3-4 терасовихрівнів). Крутіправісхили долин розчленовані ярами та балками. Поверхняводозборів часто ускладнюєтьсяостанцями та незначнимиблюдцеподібними западинами. СвоєрідністюрельєфувиділяєтьсябезлесоваЯмпільськаділянка з неглибокими долинами, заболоченимизаплавами, плоскими низинними берегами, на якихмісцямизбереглисяпіщанідюни.
Донецькависочина. Водозборималихрічоквизначаютьсяглибокимврізомерозійних форм, поширеннямяружно-балковогорозчленування, асиметричноюбудовоюбільшостірічкових долин і балок. Аномально виглядає в регіонівідносно слабо розчленованаповерхнябасейну р. Вовчої.
Причорноморськанизовина. Басейнималихрічоквідрізняютьсянезначнимрозчленуванням (виняток становить перерізаненеглибокими долинами та балками межиріччяДніпра і Південного Бугу). Убільших долинах виділяютьвід 3 до 5 терас. На вирівнянійповерхніводозборівчітковиділяютьсячисленнізамкнутізападини (поди), здебільшогопросадочногопоходження. Схилиокремих долин ускладненізсувами. СвоєрідністюрельєфувиділяютьсяНижньодніпровськадавньодельтоварівнина з піщанимимасивами (Олешківський, Основ'янський та ін.) та заболочена і інтенсивнорозчленованагідрографічною мережею дельта Дунаю.
Керченсько-Таманськанизовина. Водозборималихрічок на північномусходінизовинихарактеризуютьсягорбастимрельєфом, своєрідністьякогопідкреслюєтьсяпоширеннямчисленнихгрязьових сопок, а у прибережнійсмузі – солоними озерами, щоявляють собою давніморськілагуни. Південно-західначастинанизовинивідрізняєтьсяпереважаннямбалково-улоговинногорельєфу, сформованого на лесовидних породах.
ВодозборигірськихрегіонівУкраїни за геоморфологічнимиознакамисуттєвовідрізняютьсявідописанихвищебасейнівмалихрічок на рівнині. Головніознакиповерхнігірськихводозборів: високийступіньрозчленування (особливо вертикального), загальнаспрямленість і звуженість долин, які часто мають форму ущелинчинавітьканьйонів, невиробленістьпоздовжньогопрофілюрічища, приуроченість долин до лінійновішихрозломів і скидів. Тектонічнанестабільністьмолодихерогеннихрегіоніввідбивається у збільшеннікількостітерасовихрівнів, середякихпереважаютьерозійні та цокольні (на відмінувідакумулятивнихтерас, якідомінують на рівнині).
|
|
|