Напередодні битви

26 березня 1944 вій­сь­ка 2‑ го Укра­їн­сь­ко­го фро­н­ту ви­й­ш­ли до кор­до­ну з Ру­му­ні­єю. Ще до по­ча­т­ку на­сту­пу розвідка за­без­пе­чи­ла ра­дян­сь­ке ко­ман­ду­ван­ня не­об­хід­ною ін­фор­ма­ці­єю про стан при­кор­дон­ної сму­ги, кіль­кість тех­ні­ки та жи­вої си­ли про­ти­в­ни­ка. Бі­ля Флорешти гру­па роз­ві­д­ни­ків на чо­лі з сержантом Ро­ма­нен­ком зни­щи­ла не­ве­ли­кий ні­ме­ць­кий за­гін, що пе­ре­су­ва­в­ся на ма­ши­нах, і на за­хо­п­ле­но­му транс­пор­ті помча­ла впе­ред, до Пруту. У мі­с­це­вих жи­те­лів знайшло­ся кіль­ка чо­в­нів, на яких гру­па по­до­ла­ла рі­ч­ку, до­бу­ла ва­ж­ли­ві до­ку­мен­ти й «язика».

27 березня воїни 27-ї та 40‑ ї ар­мій генерал-лейтенантів С. Г. Трофименка та П. Ф. Жмаченка пер­ши­ми фор­су­ва­ли р. Прут. У роз­па­лі бо­їв ко­ман­ду­ю­чий 2‑ м Укра­їн­сь­ким фро­н­том маршал Радянського Союзу І. С. Конєв одер­жав роз­по­ря­джен­ня Став­ки про при­пи­нен­ня ак­ти­в­них дій, оскіль­ки 12 квітня уря­до­ві Ру­му­нії бу­ло на­пра­в­ле­но умо­ви пе­ре­ми­р'я. Клі­ка Й. Антонеску від­по­ві­ла на цю про­по­зи­цію ого­ло­шен­ням то­таль­ної мобілізації та про­дов­жен­ням вій­ни на бо­ці Ні­ме­ч­чи­ни. Пі­с­ля цьо­го вій­сь­ка 2‑ го Укра­їн­сь­ко­го фро­н­ту від­но­ви­ли наступ. Прой­шов­ши з бо­я­ми бли­зь­ко 100 км, во­ни на се­ре­ди­ну тра­в­ня за­хо­пи­ли мі­с­та Ботошані, Ра­де­у­ці, Су­ча­ву, Фе­л­ті­че­ні й від­ті­с­ни­ли во­ро­га до пе­ред­гі­р'я Кар­пат і мі­с­та Ясси.

Бойові дії в Ру­му­нії з кві­т­ня по сер­пень 1944 ха­ра­к­те­ри­зу­ва­ли­ся як бої мі­с­це­во­го зна­чен­ня, од­нак бу­ли во­ни до­сить кро­во­про­ли­т­ними й ві­ді­гра­ли зна­ч­ну роль у ство­рен­ні умов для про­ве­ден­ня Яс­сь­ко-­Ки­ши­нів­сь­кої опе­ра­ції.

До серпня 1944 року для радянських військ на балканському напрямі склалася сприятлива обстановка для завдання вирішального удару. Німецьке командування літом 1944 роки перекинуло з цього напряму до Білорусії і Західної України 12 дивізій, тим самим ослабивши групу армій «Південна Україна». Не зважаючи на це, німецько-румунське командування створило тут потужну глибоко ешелоновану оборону, що складалася з 3-4 оборонних смуг, що зв'язали з водними перешкодами і горбистою місцевістю. Сильні оборонні обгородження підперізували багато міст і інші населені пункти Молдавії і східної Румунії.

Політична обстановка в Румунії до цього часу була складна. 4 серпня 1944 року сталася зустріч румунського лідера Йона Антонеску з Гітлером. На цій зустрічі Гітлер завірив румунського союзника, що вермахт захищатиме Румунію так само, як і Німеччину. Але, у свою чергу, він зажадав від Антонеску завірення в тому, що, як би не склалися обставини, Румунія залишиться союзником Рейху і візьме на себе утримання німецьких військ, що діяли на румунській території. Проте в самій Румунії все більше зростала незадоволеність режимом Антонеску. Багато хто вже не вірив в успішний для Країн Осі розвиток подій на фронтах і опасався загрози окупації Румунії радянськими військами.

Схема проведення Яссько-Кишинівської операції

Планування операції

За задумом Ставки ВГК радянські війська повинні були використовуючи вигідну конфігурацію лінії фронту по відношенню до угрупування противника, прорвати його оборону на двох ділянках, розвинути наступ по напрямам, що сходяться до району Хуши—Васлуй—Фелчиу, оточити і знищити основні сили групи армій «Південна Україна» в районах Ясс і Кишинева, а в подальшому швидко просуватися углиб Румунії.

Радянське командування вважало, що румунські війська, які були в основному зосереджені на флангах, менш боєздатні, ніж німецькі. Тому було прийнято рішення завдати головного удару по флангах угруповання противника на двох далеко віддалених один від одного ділянках. 2-й Український фронт наносив удар на північний захід від Ясс, 3-й Український фронт — на південь від Бендер (Суворовська гора). При цьому необхідно було переконати противника, що основного удару передбачається завдати на тактично вигіднішому кишинівському напрямі. Для цієї мети були розроблені і проведені спеціальні заходи оперативного маскування.

Згідно з директивою Ставки від 2 серпня 1944 року, 2-й Український фронт отримав завдання прорвати оборону противника, завдаючи удару силами трьох загальновійськових і танкової арміями в напрямку на Ясси — Фельчиул. На першому етапі операції війська повинні були захопити переправи через річку Прут і спільно з військами 3-го Українського фронту розбити кишинівське угрупування противника, не допускаючи її відходу, а потім розвивати наступ в загальному напрямі на Фокшани, забезпечуючи правий фланг ударного угрупування з боку Карпат.

3-у Українському фронту було поставлено завдання прорвати оборону противника на південь від Бендер і завдати удару силами військ трьох загальновійськових армій у напрямі Хуши, забезпечуючи ударне угрупування фронту з півдня. На першому етапі їм належало у взаємодії з військами 2-го Українського фронту розгромити кишинівське угрупування противника і опанувати рубіж Леова, Молдавка, в подальшому розвивати наступ в загальному напрямі на Рені і Ізмаїл, не допускаючи відходу противника за річки Прут і Дунай. Танкову армію, танкові і механізовані корпуси фронтам пропонувалося використовувати після прориву оборони противника для якнайшвидшого захвату переправ на річці Прут, а 5-й гвардійський кавалерійський корпус — для форсування річки Серет і забезпечення військ 2-го Українського фронту із заходу.

Чорноморському флоту належало здійснити вогневу підтримку приморського флангу Третього Українського фронту, забезпечити їм форсування Дністровського лиману, висадити тактичні десанти, порушувати прибережні морські комунікації Німеччини і Румунії, знищувати кораблі противника і завдавати масованих авіаційних ударів по військово-морських базах Констанца та Сулина.

Дунайська флотилія повинна була сприяти військам 3-го Українського фронту у форсуванні Дунаю.