Закінчення 2 страница

ВІТРОМІР – прилад визначення напрямку і швидкості вітру, 196.

ВІХА − штучний орієнтир, знак у вигляді однобарвної (розфарбованої) жердини або спеціального пристрою, на якому можуть бути закріплені різнобарвні геометричні фігури (конус, куля, хрест і т.ін.) або прапорці (лампи). В. використовуються як орієнтири для військ (маршрути руху, межі районів зараження і т. ін.), а також під час наведення ракет, гармат, мінометів, 69, 70.

ВІЯЛО – 1) віяло батареї (взводу) – взаємо узгоджений напрям стволів гармат (мінометів, бойових машин) для ведення вогню. В. може бути паралельним, скупченим і за шириною цілі.

Під час паралельного віяла осі каналів стволів гармат (мінометів, бойових машин) паралельні, а під час скупченого віяла продовження осей каналів стволів гармат перетинаються на дальності цілі. Під час віяла за шириною цілі відстані між продовженням осей каналів стволів сусідніх гармат на ціль дорівнюють фронту цілі, поділеному на число гармат батареї (взводу).

2) віяло розривів – сукупність розривів снарядів (мін) батарейної (взводної) черги або залпу, 89, 17, 72.

ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ – ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття гарматами (мінометами, бойовими машинами) для ведення вогню. В.п. поділяються на основні, тимчасові і запасні. В.п. можуть бути закритими і відкритими. Основна В.п. призначається для ведення вогню під час виконання основних вогневих завдань, 8, 51, 62, 63, 66, 113, 114.

ВОГНЕВЕ ЗАВДАННЯ – завдання на ураження противника, яке вирішується шляхом ведення вогню (пусків). Під час постановки вогневого завдання вказуються: ціль (об’єкт), завдання стрільби (удари) на знищення, подавлення і т. ін., час відкриття (припинення) вогню, кількість засобів (підрозділів), що залучаються, вид і витрати боєприпасів, порядок ведення вогню (швидким вогнем, чергами і т. ін.), спосіб обстрілу цілі, 93, 113.

ВОГНЕВИЙ ВЗВОД – вогневий підрозділ, що входить до складу батареї. Існують В.в. гарматні, мінометні, протитанкові, самохідні, бойових машин реактивної артилерії. Складається із двох або більше гармат (мінометів, БМ). В бою діє, зазвичай, у складі батареї або додається механізованим підрозділам і діє разом із ними, 51, 66.

ВОГОНЬ – основний засіб ураження противника в бою та операції. Вогонь ведеться із різних видів зброї, включає також пуск ракет у звичайному спорядженні. Вогонь може вестися із завданням знищення, подавлення, зруйнування цілі або виснаження противника. У наступі і обороні вогонь організовується і здійснюється за періодами вогневого ураження. Ефективність ураження цілі вогнем досягається високою точністю стрільби (ударів), його раптовістю, масуванням вогню по найважливіших об’єктах (цілях), широким маневром і умілим управлінням вогнем. З урахуванням характеру цілі, кількості артилерії, що залучаються, і завдання вибираються види і порядок ведення артилерійського вогню, 39, 50, 68, 88, 92.

ВОГОНЬ ВНАКЛАДКУ – зосереджений або масований вогонь артилерії, що ведеться усіма батареями (дивізіонами) одночасно по всій площі цілі (ділянці цілей). Батареї обстрілюють ціль на трьох установках прицілу та одній – двох установках кутоміра, 94, 95.

ВОГОНЬ ЗАЛПАМИ – одночасний вогонь із декількох гармат, мінометів, ракетних і реактивних пускових установок або інших вогневих засобів. Застосовується під час стрільби на ураження об’єктів (цілей), а також урочистих салютів і відданні військових пошан, 98, 99.

ВОГОНЬ НА ЗНИЩЕННЯ ОБ’ЄКТА (ЦІЛІ) – полягає у завданні об’єкту (цілі) таких втрат (пошкоджень), маючи які, він повністю втрачає свою боєздатність, 96.

ВОГОНЬ НА ПОДАВЛЕННЯ ОБ’ЄКТА (ЦІЛІ) – вогонь, який полягає у завданні об’єкту (цілі) таких втрат (пошкоджень) і створенні вогнем таких умов, за яких об’єкт (ціль) тимчасово позбавляється боєздатності, обмежується (забороняється) його маневр або порушується управління, 96.

ВОГОНЬ ПО ОКРЕМИХ ЦІЛЯХ – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки ПТРК), що ведеться по цілі самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою, 97.

ВОГОНЬ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ – спосіб ураження спостережної наземної або надводної цілі у короткий проміжок часу, коли гармата (вогневий засіб) наводиться безпосередньо в ціль, 8, 22, 51, 83, 112, 114, 119-122, 183, 236.

ВОГНЕВИЙ (ПРОТИТАНКОВИЙ) ВЗВОД – вогневий підрозділ артилерії, який складається з декількох гармат (мінометів, бойових машин), виконує завдання в складі батареї, або самостійно, 51, 66, 20.

ВОГНЕВЕ УРАЖЕННЯ ПРОТИВНИКА (ВУП) в загальновійськовому бою полягає: в узгодженому, одночасному та послідовному комплексному вогневому впливові на нього засобів різних родів військ і спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів, заповнених звичайними та запалювальними речовинами; у нанесенні ударів ракетними військами і авіацією із застосуванням ракет, бомб та інших видів авіаційної зброї; у веденні усіх видів вогню артилерією та вогневими засобами танкових і механізованих військ; застосуванні дистанційних мінно-вибухових загороджень і запалювальних речовин; а на приморських напрямках – у нанесенні ракетних ударів і веденні вогню засобами кораблів і береговими ракетно-артилерійськими засобами ВМС, 6, 134.

Г

ГАРМАТА АРТИЛЕРІЙСЬКА – частина артилерійського комплексу, що являє собою сукупність ствольно-затворної групи калібру 20мм і більше, а також інших вузлів і механізмів, призначених для метання снаряда у задану точку простору; ствольна зброя, призначена для перетворення енергії метального заряду у кінетичну енергію спрямованого руху снаряда. До Г.а. належать гармати, гаубиці, гармати-гаубиці, мортири, безвідкотні гармати, міномети. Залежно від типу основних завдань, що вирішуються, Г.а. поділяють на гармати загального призначення (знищення засобів ядерного і хімічного нападу, вогневих засобів, живої сили, командно-спостережних пунктів і т. ін.) та спеціального призначення (знищення танків, зруйнування броньованих споруд, знищення повітряних цілей). Залежно від місця установки Г.а. поділяють на наземні (причіпні, самохідні), танкові, авіаційні, корабельні, залізничні, берегові, казематні.

За величиною калібру Г.а. поділяють на гармати малого калібру (від 20 до 75мм), середнього (від 75мм до 155мм) та великого (більше 155мм), а залежно від способу стрільби – на автоматичні, неавтоматичні й напівавтоматичні, 19, 194.

ГАРМАТНА ОБСЛУГА – це найменший вогневий підрозділ артилерії. Особовий склад, який безпосередньо обслуговує гармату називається гарматною обслугою, або обслугою бойової машини, установки ПТРК, 103, 194.

ГАУБИЦЯ – артилерійська гармата, що має, як правило, невисоку початкову швидкість (близько 800м/с) й, отже, ствол довжиною не більше 50 калібрів і невелику масу метального заряду, велику кількість метальних зарядів (близько 6 і більше) та найбільші кути вертикального наведення ствола, що значно перевищує кути підвищення найбільшої дальності стрільби для даної гармати.

Г. може вести стрільбу по цілях снарядами, що летять як по навісній, так і по настільній траєкторії. 122-мм Г Д-30 має початкову швидкість 690 м/с, ствол довжиною 38 калібрів, масу метального заряду 3, 8кг, шість метальних зарядів, найбільший кут вертикального наведення ствола 70⁰(кут найбільшої дальності стрільби 45⁰), 109, 105.

ГЕОДЕЗИЧНА ЗАДАЧА ОБЕРНЕНА − задача, в якій за даними координатами двох точок потрібно знайти відстань між ними і взаємні напрями. Г.з.о. розв'язується на площині, сфері та еліпсоїді. Розв'язання на площині і сфері виконують за формулами відповідно до плоскої і сферичної тригонометрії. Для розв'язання задачі на земному еліпсоїді поверхню останнього заздалегідь зображають в тій чи іншій проекції на сфері або на площині, Потім розв'язують задачу на цих, більш простих поверхнях, після чого вносять в результати поправки за похибки проекції.

Математична сутність задачі полягає у перетворенні плоских і прямокутних або географічних координат в полярні, 26, 27.

ГЕОДЕЗИЧНА ЗАДАЧА ПРЯМА – задача, в якій за заданими координатами однієї точки, азимутом або дирекційним кутом напрямку з неї на другу точку і за відстанню між ними потрібно знайти координати другої точки і напрямок з неї на першу, 26, 27.

ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПУНКТ − точка, міцно закріплена на місцевості підземним знаком (монолітом, трубою і т. ін.) і наземною спорудою у вигляді сигналу, піраміди і т. ін., координати якої визначені з високою точністю відповідно до її класу. Г.п. використовуються для визначення координат елементів бойового порядку ракетних військ і артилерії під час прив'язування на геодезичній основі та створення топографічних карт і для інших точних вимірювань. Координати Г.п. систематизуються у вигляді каталогів, які видаються і надходять до військ, 26-28.

ГІЛЬЗА – елемент унітарного або роздільно-гільзового пострілу. Призначається для розміщення в ній порохового заряду із запальником і засобом запалення, а також додаткових пристроїв (флегматизатора, розміднювача, обтюраторних кришок), для запобігання волозі та механічним пошкодженням заряду, для обтюрації порохових газів під час пострілу і для з’єднання елементів у єдине ціле унітарних пострілів. Г. бувають сталевими, латунними, суцільнотягненими та звареними, 46.

ГІРОКОМПАС (ГІРОТЕОДОЛІТ) – геодезичний прилад із гіроскопічним чутливим елементом, призначений для автономного визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів, 58.

ГЛАДКОСТВОЛЬНА ГАРМАТА – артилерійська гармата, напрямна частина якої виконана гладкостінною, без нарізів.

ГЛИБИНА УКРИТТЯ – відстань у метрах, виміряна з висотою від гармати до променя зору, спрямованого з можливого наземного спостережного пункту противника через гребінь, що укриває гармату, 17.

ГОРИЗОНТАЛЬ − лінія на карті, що з'єднує точки рельєфу з однаковою висотою над рівнем моря. Розрізняють такі Г.: основні (суцільні) - що відповідають висоті перерізу рельєфу, зображуються на карті суцільною тонкою лінією, коричневого кольору; потовщені - кожна п'ята основна горизонталь, служать для полегшення рахунку висот і зручності в читанні рельєфу; додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі служать для відображення важливих подробиць рельєфу, що не виражаються основними горизонталями, і проводяться через половину та чверть висоти перерізу. Зображуються на картах переривчастими та короткими переривчастими лініями, 193.

ГОРИЗОНТАЛЬНА ДАЛЬНІСТЬ − відстань від точки вильоту до точки перетину траєкторії з горизонтом гармати, 215.

ГОРИЗОНТАЛЬНА НАВОДКА − надання стволу гармати потрібного напряму у горизонтальній площині за допомогою прицільних пристроїв і механізму горизонтального наведення.

ГОРІННЯ ПОРОХУ – поширення реакції вибухового перетворення за нормаллю до поверхні у глибину порохового зерна. Г.п. характеризується швидкістю горіння, яка залежить від фізико-хімічних властивостей пороху і тиску, під час якого відбувається горіння. Чим вищий тиск, тим більша швидкість Г.п., 48, 49, 140.

ГРАФІК ПРИСТРІЛЯНИХ ПОПРАВОК – графік, що відображає залежність величини пристріляних поправок дальності, напрямку і дистанційного підривника від топографічної дальності. Будується за результатами пристрілювання не менше двох реперів. Г.п.п. використовується для визначення установок для стрільби по цілі, 153.

ГРАФІК РОЗРАХОВАНИХ ПОПРАВОК – графік, що відображає залежність величини розрахованих поправок дальності, напрямку і дистанційної трубки від топографічної дальності. Використовується для визначення установок для стрільби по цілі, 153.

Д

ДАЛЕКОБІЙНА АРТИЛЕРІЯ – артилерія з великою дальністю стрільби, яка поєднує пушки і деякі реактивні системи залпового вогню. Призначена для ураження об’єктів противника, що знаходяться поза досяжністю вогню гаубичної артилерії та мінометів.

ДАЛЕКОМІР – прилад для визначення відстаней без безпосередніх вимірювань на місцевості. Використовується для ведення розвідки, забезпечення стрільби артилерії, бомбометання, топографічного знімання і т. ін., 203.

ДАЛЬНІСТЬ ПРЯМОГО ПОСТРІЛУ – найбільша дальність стрільби, під час якої траєкторія снаряда не перевищує висоти цілі, 235.

ДАЛЬНІСТЬ СТРІЛЬБИ – найкоротша відстань між точкою вильоту і точкою падіння снаряда 215, 249.

ДАЛЬНІСТЬ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − найбільша відстань, на якій виявляється об’єкт (ціль). Д.с. залежить від того, як ведеться спостереження: неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів. Д.с. неозброєним оком залежить від розмірів об’єкта (цілі), часу доби, стану атмосфери і висоти пункту, з якого ведеться спостереження, а Д.с. з використанням приладів, крім того, залежить від якості і характеристик приладів, що застосовуються. Для спостереження вночі застосовуються прилади нічного бачення, 114.

ДЕРИВАЦІЯ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО СНАРЯДА – бічне відхилення снаряда від площини кидання, що викликається обертальним рухом снаряда навколо власної осі на траєкторії, 154.

ДЕСАНТНИЙ МЕТЕРЕОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКТ (ДМК) – сукупність метеорологічних приладів, функціонально та конструктивно об’єднаних в один прилад. ДМК забезпечує вимірювання таких метеорологічних величин: швидкості й напряму приземного вітру, тиску атмосфери, відносної вологості повітря. Він складається із пристрою, що реєструє, і датчиків. Датчики закріплюються на щоглі висотою 4м. Пристрій, що реєструє, з’єднується з датчиками за допомогою 10-метрового кабелю, що забезпечує дистанційне вимірювання величин вітру, температури і вологості повітря. Знаходиться на озброєнні артилерійських підрозділів, 196.

ДИМОВІ СНАРЯДИ – снаряди завадотвірної дії, призначені для осліплення вогневих засобів противника, його спостережних і командних пунктів, створення димових заслонів перед фронтом підрозділів своїх військ, пристрілювання, сигналізації і цілевказання, створення реперів, окремих осередків пожеж та підпалювання окремих дерев’яних або інших легкозаймистих споруд. Д.с. щодо будови аналогічні до осколково-фугасних і відрізняються від останніх наявністю запального стакана, що містить невелику кількість бризантної речовини. Споряджається Д.с. білим фосфором. Д.с. остаточно споряджається підривниками контактної дії. Під час вибуху Д.с. димотвірна речовина реагує з киснем і вологим повітрям, утворюючи густу хмару білого кольору, 138.

ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ − кут між північним напрямом вертикальної лінії координатної сітки і напрямом на пункт, що визначається і вимірюється на карті за ходом годинникової стрілки від 0 до 360° (від 0-00 до 60-00). Позначається літерою α з індексами початку і кінця напряму. Дирекційні кути вимірюються за картою, а також визначаються по вимірюваних на місцевості магнітних або істинних азимутах, 57.

Е

ЕФЕКТИВНІСТЬ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ СТРІЛЬБИ – ступінь відповідності результатів стрільби поставленому вогневому завданню. Е.а.с. визначається результатами стрільби, тобто ступенем ураження цілі. Е.а.с. під час планування вогневого ураження може оцінюватися величиною показника ефективності. Показниками ефективності можуть бути: імовірність ураження цілі, математичне очікування числа уражених цілей, математичне очікування сумарної втрати угруповання противника та ін., 148.

ЕФЕКТИВНІСТЬ УРАЖЕННЯ ЦІЛІ – сукупність характеристик ступеня ураження цілі (об’єкта). Оцінюється матеріальною втратою, якої зазнала ціль. Виражається через імовірність ураження, математичне очікування числа уражених цілей, гарантовану втрату та інші показники, 148.

Ж

ЖИВУЧІСТЬ АТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГАРМАТИ – здатність артилерійської гармати зберігати бойові властивості й високу готовність у бойовій обстановці. Досягається міцністю конструкції, високою маневреністю, застосуванням маскувального фарбування, стійкістю щодо впливу засобів масового ураження, старанним доглядом під час експлуатації, а також взаємозамінністю номерів гарматної обслуги, їх високою виучкою і майстерністю, 36, 115.

ЖИВУЧІСТЬ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО СТВОЛА – властивість металу ствола протистояти руйнівній дії різних чинників: механічних, хімічних, термічних і газодинамічних супутніх з’явленню пострілу. Живучість, або „балістичне життя”, ствола вимірюється кількістю пострілів на повному заряді. Кількість пострілів, після яких настає „балістична смерть” ствола, залежить від калібру гармати, дотримання правил експлуатації. Для гармат середнього калібру число пострілів становить приблизно 10000, для більш великого калібру – 1000 пострілів, а для надто великих калібрів, наприклад 406мм, – не більше 200, 37, 115.

З

ЗАВДАННЯ СТРІЛЬБИ НА УРАЖЕННЯ – завдання, що вирішується вогнем різних вогневих засобів. Залежно від характеру, важливості цілі та умов обстановки завданнями можуть бути: знищення, подавлення, зруйнування та виснаження. Для виконання З.с.н.у. артилерійські, підрозділи, частини, групи застосовують різні види вогню.

ЗАКРИТА ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ – позиція, що приховує від наземного спостереження противника матеріальну частину артилерії, а також приховує дим, пил, блиск пострілів під час ведення артилерійськими гарматами вогню, 14, 51.

ЗАЛП – порядок ведення вогню, під час якого постріли (пуски) із декількох гармат, мінометів, ракетних і реактивних пускових установок та іншої зброї здійснюється одночасно або у найкоротший проміжок часу, як правило, за єдиною командною (сигналом). Вогонь залпом застосовується в бою під час стрільби на ураження об’єктів (цілей), а також під час святкових салютів і віддання почестей, 93.

ЗАПАСНА ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ (ПОЗИЦІЙНИЙ РАЙОН) – ділянка місцевості, призначена для розгортання ракетних, артилерійських, мінометних підрозділів (частин) і виконання вогневого завдання за неможливості його вирішення з основної вогневої позиції (позиційного району).

ЗАРЯД – визначена кількість вибухової речовини, як правило, споряджена ініціатором вибуху. Розрізняють З. метальні, вибивні, ракетні, твердопаливні, розривні та ядерні, 91.

ЗАРЯДЖАННЯ – одна із дій гарматної обслуги під час підготовки артилерійської гармати до пострілу. З. полягає в досиланні у канал ствола (камору) гармати снаряда і порохового заряду (артилерійського пострілу). Залежно від типу гармати і калібру заряджання може бути унітарним (за один прийом), роздільно-гільзовим (за два прийоми) і картузним (за три прийоми), 94.

ЗАРЯДНА КАМОРА – частина каналу ствола артилерійської гармати, призначена для розміщення метального заряду та запояскової частини снаряда, 38.

ЗБЕРІГАННЯ БОЕПРИПАСІВ – зберігання боєприпасів у справному стані з дотриманням встановлених експлуатаційною документацією правил зберігання, 45.

ЗНАКИ МАСИ СНАРЯДА (МІНИ) – знаки на корпусі снаряда (міни), що показують відхилення маси даного снаряда (міни) від номіналу (табличної маси) у вигляді знаків „+”, „–” і відповідних літер під цифрами, що позначають калібр снаряда, 215.

ЗНИЩЕННЯ ЦІЛІ (ОБ´ ЄКТА) – полягає у завданні їй (йому) таких втрат (пошкоджень), маючи які, вона (він) повністю втрачає свою боєздатність. Завдання виконується у разі, коли математичне очікування відносного числа уражених елементів у складі групового об’єкта становить 50-60%, 130.

ЗОНДУВАЛЬНИЙ ПАТРОН (ЗП) – боєприпас до вітрової рушниці (ВР-2), в якому куля зі стрічкою (вітрова куля), пороховий заряд і засіб запалення з’єднані в одне ціле за допомогою паперової гільзи. Вітрова куля призначена для визначення вітру у пройденому нею шарі атмосфери. Кіперна стрічка, пофарбована у червоний колір, призначена для збільшення вітрильності кулі під час її польоту, спостереження кулі у повітрі і полегшення пошуку місця її падіння, 196.

З'ЯСУВАННЯ ЗАВДАННЯ − початковий етап роботи командувача (командира) щодо прийняття рішення на операцію (бій). У процесі З.з. командувач (командир) повинен зрозуміти мету майбутньої операції (бою); замисел старшого начальника і зміст одержаного завдання; роль свого об'єднання (з'єднання, частини, підрозділу) у виконанні завдання вищої інстанції та його місце в оперативній побудові (бойовому порядку); завдання сусідів та умови взаємодії з ними; особливості одержаного завдання і терміни готовності до його виконання. У результаті З.з. визначається, які попередні розпорядження, кому і коли віддати, як організувати подальшу роботу щодо прийняття рішення і підготовки операції (бою), 19, 118.

І

ІМІТАЦІЯ − 1) відтворення на тактичних навчаннях і маневрах дій різних об’єктів (цілей) противника; 2) відтворення фальшивих об’єктів для введення противника в оману відносно істинного їх положення (спосіб маскування), проводиться у поєднані з іншими способами маскування.

ІНДЕКСАЦІЯ БОЄПРИПАСІВ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ – система числових або літерних індексів, які наносять на боєприпаси і зразки озброєння для їх відзнаки. Це спрощує облік і перепис (складання вимог, нарядів та інших документів), 31.

К

КАЗЕННИК – частина ствола гармати, призначена для розміщення і кріплення деталей затвора і з’єднання ствола з противідкотними пристроями та іншими частинами механізмів гармати (досилача, затвора), 37.

КАЛІБР ГАРМАТИ – відстань, виміряна у міліметрах за номінальним діаметром напрямної частини каналу ствола. К.г. нарізної артилерії вимірюється між протилежними полями нарізів, а К.г. гладкоствольної артилерії визначається величиною діаметра напрямної частини каналу ствола, 215.

КАНАЛ СТВОЛА ГАРМАТИ – внутрішня порожнина ствола, що складається із затворного гнізда (поршневого, клинового), камори, напрямної частини і камори (камор) дулового гальма, 38.

КАРТА РОБОЧА – топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник, офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну (спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, що застосовується під час управління військами. На К.р. наносяться тільки дані обстановки, необхідні службовій особі за родом її діяльності. К.р. використовується для з’ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановки бойових завдань, організації взаємодії і т. ін., 22.

КАРТИ ТОПОГРАФІЧНІ − загальногеографічні карти масштабів 1: 1 000 000 і більше. К.т. відображають найбільш повно елементи і деталі місцевості, що впливають на бойові дії військ, і є основним джерелом інформації про місцевість, а також основою бойових документів і спеціальних карт. Використовуються для вивчення місцевості, з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановки завдань підлеглим військам і організації взаємодії військ, а також орієнтування на місцевості (карти масштабів 1: 50000 - 1: 200000), визначення координат цілей і для прив'язування елементів бойових порядків військ (карти масштабів 1: 25000 -1: 100000).

К.т., що використовуються у військах, поділяються на великомасштабні (1: 25000, 1: 50000), середньомасштабні (1: 100 000, 1: 200 000) і дрібномасштабні (1: 500000, 1: 1000000), 195.

КАРТКА ВОГНЮ – документ, який складається командиром гармати (танку), виділеної для стрільби прямою наводкою, і пускової установки ПТРК. Призначена для управління вогнем. К.в. містить такі відомості: місце розташування вогневого засобу, орієнтири, їх номери, найменування та відстані до них у сотнях метрів або у поділках прицілу, дальність прямого пострілу, напрям північ – південь, місце розташування сусіднього засобу, 23, 235, 244.

КАРТКА ТОПОГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИВ'ЯЗУВАННЯ − документ. в якому відображаються результати топоприв'язування позиції, пунктів і постів. У К.т.п. указуються координати точок, їх абсолютні висоти, дирекційні кути орієнтирних напрямів і способи їх визначення.

За необхідності у К.т.п. розміщують координати точок, що прив'язуються, у сусідній зоні і значення поправки у дирекційний кут за перехід із зони в зону, а також значення широти і зближення меридіанів точки, що прив'язується. У К.т.п. креслиться схема взаємного розташування вихідних точок і точок, що прив'язуються, показуються дирекційні кути на орієнтирні точки. К.т.п. підписується командиром підрозділу, який виконує топоприв'язування. У картці контролю топоприв'язування, крім того, міститься номер підрозділу, що контролює способи контролю координат і дирекційних кутів і розходження між визначеними і контрольними даними, 22, 27, 195.

КОМАНДИРСЬКА МАШИНА − машина з колісною або гусеничною базою (БМП, БТР, танк), оснащена засобами зв'язку для управління підлеглими підрозділами в бою, 61.

КОМАНДНО-СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ (КСП) – пункт управління підрозділом у бою. Створюється у батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташовується в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підрозділами в бою, 116, 120.

КОМАНДНО-ШТАБНА МАШИНА (КШМ) – машина з високою прохідною базою, оснащена апаратурою для управління військами в бою та операції.

КОМПАС МАГНІТНИЙ − приладдля визначення сторін горизонту і вимірювання на місцевості магнітних азимутів, 244.

КОМПЛЕКТАЦІЯ БОЄПРИПАСІВ – визначення (встановлення) комплекту артилерійських пострілів, різних за призначенням, на дану гармату, 92, 48.

КООРДИНАТИ – кутові або лінійні числові величини, що визначають положення цілі (об’єкта) на будь-якій поверхні (земній, на карті) або у просторі. К. можуть бути географічні й плоскі прямокутні, 15, 26, 28, 34, 61, 64, 66-69, 77, 100, 107, 138.

КООРДИНАТИ ПОВНІ − прямокутні координати, указані повністю, без будь-яких скорочень, 195.

КООРДИНАТИ ПОЛЯРНІ − величини, що визначають положення точки на карті відносно вихідної точки, яку приймають за полюс. Такими величинами є: кут положення, який відраховується від напряму полярної осі, і відстань (дальність) від полюса до точки, що визначається.

Полярною віссю може бути напрям на орієнтир, лінія меридіана (істинного або магнітного) або вертикальна лінія координатної сітки. У цьому випадку кутами положення будуть істинні або магнітні азимути і дирекційні кути, 195.

КООРДИНАТИ ПРЯМОКУТНІ (ПЛОСКІ) − лінійні величини (абсциса х і ордината у), що визначають положення точки на площині (карті) відносно двох взаємоперпендикулярних осей X та У, точка перетину цих осей є початком координат. Абсциса х і ордината у точки А - відстань від початку координат до основи перпендикулярів, опущених із точки А на відповідні осі.

На топографічних картах прямокутні координати (Гаусса) застосовуються по координатних зонах.

Усі топографічні карти у межах однієї зони мають загальну систему прямокутних координат. Початком координат у кожній зоні служить точка перетину середнього (осьового) меридіана зони з екватором, середній меридіан зони відповідає осі абсцис (X), а екватор - осі ординат (У). Щоб прискорити цілевказання за топографічною картою, початок координат у кожній зоні умовно перенесений на 500км вліво вздовж осі ординат У. Для однозначного визначення положення точки по прямокутних координатах на земній кулі до значення координати у зліва приписується номер зони (однозначне або двозначне число), 107, 195, 26.

КООРДИНАТИ СКОРОЧЕНІ − умовне скорочення прямокутних координатЗастосовуються для прискорення цілевказаннязатопографічною каргою. У цьому випадку вказують тільки десятки і одиниці кілометрів і метрів, наприклад: x = 50450; у = 20840. Скорочені координати не можна застосовувати, коли район дій охоплює простір протяжністю більше 100км по широті або довготі, а також під час дій на стику координатних зон, 26, 195, 218.

КООРДИНАТНА (КІЛОМЕТРОВА) СІТКА − система плоских прямокутних координат на топографічній карті у вигляді сітки взаємно перпендикулярних ліній. Горизонтальні лінії цієї сітки проведені паралельно екватору, а вертикальні - паралельно осьовому меридіану зони. Лінії цієї сітки на картах проводяться на однакових відстанях одна від одної і утворюють сітку квадратів, сторони яких (відстані між лініями) дорівнюють цілому числу кілометрів у масштабі карти. Так, на картах масштабу 1: 25 000 - через 4см (1км на місцевості), 1: 50 000, 1: 100 000 і 1: 200 000 - через 2см (1, 2 та 4км на місцевості відповідно). На карті масштабу 1: 500 000 К.с. не наноситься, подаються лише виходи ліній сітки через 2см на внутрішній рамці кожного аркуша карти.