Типи документів.

У буденному житті ми вважаємо документом будь-який матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію і спеціально призначений для її передачі у часі та просторі.

Ось декілька основних визначень:

1. «Документальною в соціології називають будь-яку інформацію, зафіксовану в друкованому чи рукописному тексті, на магнітній стрічці, на фото чи кіноплівці».

2. «Спеціально створений людиною предмет, який призначений для передачі чи зберігання інформації».

3. «Матеріальний носій запису (папір, кіно- і фотоплівка, магнітний запис, перфокарта тощо) з зафіксованою на ньому інформацією для її передачі в часі і просторі».

4. «Засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріальному носії інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини».

5. «Визначену знакову й образну інформацію, зафіксовану на будь-якому матеріальному носії».

Різноманітні джерела та документи прийнято певним чином класифікувати.

Найпоширенішою є наступна класифікація:

1. За способом фіксації інформації, тобто яким чином закріплена інформація на своєму носії. Найчастіше нам доводиться зустрічатися з аналізом змісту інформації, яка написана чи надрукована на папері, записана на фото- і кіноплівку, магнітну стрічку. В нашому випадку носій – кіноплівка, або цифровий формат.

2. За ступенем персоніфікації, тобто які це документи, чи мають вони визначеного автора, чи безособисті (наприклад, різноманітні статистичні матеріали, протоколи зборів, інформаційні повідомлення на сторінках газет та ін. Ми будемо мати справу з офіційними новинами, що транслюються на муніципальних та національних каналах.

3. За метою створення. Мається на увазі розподіл документів, створені з метою, яка не стосується безпосередньо соціологічного дослідження, і документи, які спровоковані самим дослідником (це можуть бути відповіді на відкриті запитання анкети та інші документи, отримані самим дослідником згідно із складеною ним програмою). Відео-новини, аналізом яких я буду займатися створені з метою висвітлити події, що відбуваються в місті Києві, і, можливо, завдяки цьому знайти рішення для озвучених проблем.

4. За статусом документа. Документи можуть поділятися на офіційні, тобто складені різноманітними державними установами, і неофіційні, складені для своїх потреб громадськими організаціями, неурядовими установами та приватними особами. Останній випадок охоплює всі види особистих документів. Власне у теленовинах можуть бути відеоролики будь-якому типу, хоча комунальні та транспортні проблеми, зазвичай, висвітлюються з офіційного боку.

5. За джерелом інформації та ступенем близькості до емпіричного матеріалу. Мається на увазі, що документи можуть бути первинними, тобто містити дані, які отримані в безпосередньому зв’язку з дійсністю, зокрема шляхом прямого спостереження чи опитування, та такими, які описують і узагальнюють дані первинних документів. У відео новинах можуть бути, як і первинні дані, які просто констатують якусь подію, явище, і ті, що висвітлюються з якоюсь конкретною метою.

Класифікація документів виходячи з класичної формули масової комунікації Г.Лассвелла, яка була вироблена ще в 40-і роки. Схема охоплює всі стадії комунікації.

Класифікацію за цією схемою доцільно будувати в такому вигляді [20]:

1) за типом комунікатора:

а) особисті документи;

б) документи громадських організацій і неурядових установ;

в) преса;

г) офіційні документи;

2) залежно від теми дослідження. Можна дивитися на текст з юридичної точки зору і класифікувати документи на оригінальні і підроблені: можна виділяти описові, аналітичні, інформаційні і публіцистичні документи. Підхід може бути і лінгвістичним, і соціально-психологічним, і історичним. В даному випадку конкретний поділ документів за характером змісту повністю залежить від теми і мети дослідження;

3) за типом фіксації інформації:

а) письмово-друковані (мається на увазі текстовий матеріал у вигляді як літер, так і цифр);

б) іконографічні (усі образотворчі документи, як статичні (скульптури, будинки, орнаменти, картини, фотографії, тобто будь-які предмети, зроблені людиною, так і динамічні (кіно, телевідеоматеріали);

в) фонетичні (мовні матеріали, розмови, пісні, казки тощо в їх озвученому вигляді);

г) документи, які передаються в закодованому вигляді за допомогою електронної техніки;

4) за типом адресата, аудиторії. Тут можлива класифікація на індивідуального, групового і масового адресата, на офіційного і неофіційного;

5) за очікуваним ефектом. Увага перш за все звертається на модальність документа, на те, що стверджується в документі. Це може бути припущення, наказ, впевненість, сумнів, ствердження, прохання, бажаність, спонукання тощо.