Розділ 4

Задача 1

• Особистісно зумовлена соціальна дезадаптація.

• З'ясування соціальної ситуації розвитку дитини взагалі та типу виховання в сім'ї зокрема.

510

ДОДАТКИ

Відповіді на запитання до задач

• Встановлення контакту з батьками Руслана, індивідуальна пси-
хокорекційна робота з ним, перебудова взаємин учнів у класі
та їхніх ціннісних орієнтацій.

Задача 2

• Ситуативно зумовлена соціальна дезадаптація.

• Ні.

• Різке погіршення соціальної ситуації розвитку Олега у зв'язку із втратою свого центрального місця в життєвому просторі сім'ї; підсвідоме бажання повернути увагу матері негативною по­ведінкою.

• Індивідуальна робота з матір'ю для усвідомлення нею причин девіантної поведінки сина та встановлення позитивних стосунків у сім'ї.

Задача З

• Особистісно зумовлена соціальна дезадаптація.

• З'ясування соціальної ситуації розвитку дитини взагалі та типу виховання в сім'ї зокрема.

• Встановлення контакту з батьками Світлани, перебудова взає­мин учнів у класі, психокорекційна робота зі Світланою.

Задача 4

• Соціальна дезадаптація за типом педагогічної занедбаності.

• Потуральна гіперпротекція.

Задача 5

• Хибними типами виховання в обох сім'ях.

• У сім'ї Дмитра — домінуюча гіперпротекція; у сім'ї Петра — гіпопротекція.

• Імпульсивність, недостатність функції прогнозу, несформова-ність соціально спрямованих ціннісних орієнтацій, низький рівень самоусвідомлення та навичок рефлексії.

Задача 6

• Соціальна дезадаптація за типом педагогічної занедбаності.

• Психотренінг для розвитку пізнавальної сфери, робота з батька­
ми з метою нормалізації ситуації в сім'ї, включення Вови в групу
соціально-психологічного тренінгу для засвоєння навичок спіл­
кування.

Задача 7

• Ситуативно зумовлена соціальна дезадаптація.

• З'ясування ставлення матері до ситуації, що склалася.

• Мати Арсенія має налагодити стосунки з сином; зрозуміти його почуття, усвідомити свої помилки, разом будувати плани май­бутнього життя сім'ї.

Задача 8

• Особистісно зумовлена соціальна дезадаптація, що переходить
в адиктивну поведінку.

• Хибні виховні дії матері.

• Термінова зміна соціальної ситуації розвитку Жені, починаючи від нормалізації стосунків з матір'ю до зміни місця проживання, школи, друзів. Після цього — індивідуальна психологічна ко­рекція.

Задача 9

• Ситуативно зумовлена соціальна дезадаптація.

• Психологу слід діяти в трьох напрямах: 1) звернути увагу класно­го керівника на необхідність формування соціально значущих потреб в учнів, не допускати утвердження в класі негативних лідерів, сприяти розвитку доброзичливих, дружніх стосунків між дітьми; 2) матері Тоні порекомендувати звернути увагу на те, що одним із компонентів формування " образу Я" є уявлення дити­ни про свій зовнішній вигляд. Тому потрібно докласти всіх зусиль, щоб у дівчинки не розвивався комплекс неповноцінності на цій основі. Крім того, батькам необхідно змінити стиль сто­сунків з дівчинкою, допомогти їй відчути впевненість у собі, підвищити рівень самоприйняття; 3) з Тонею необхідно провес­ти психокорекційні заходи для запобігання відхиленням у фор­муванні " образу Я".

ДОДАТКИ

Задача 10

• Простежуються прояви особистісно зумовленої соціальної дез­адаптації, детермінованої феноменом " розбіжності ставлень".

• Учительці доцільно порекомендувати для коригування відхи­лень у розвитку особистості Андрія залучити його в систему багатостороннього оцінювання.

Задача 11

• Кримінальна поведінка.

• Причиною кримінальної поведінки Ігоря є виховання за типом потуральної гіперпротекції, посилене гіпертимно-нестійкою акцентуацією характеру підлітка.

• Змінити стиль виховання, ізолювати від впливу асоціальної гру­пи (аж до переїзду в інший район чи місто), спрямувати зусилля на формування соціально значущої мотивації поведінки.

Задача 12

• Афективна реакція на фрустрацію базових соціальних потреб
підлітка.

Мар'яна не потребує психіатричного лікування. Матері слід змінити своє ставлення до дочки з урахуванням віко­вих і характерологічних особливостей Мар'яни.

Розділ 9

Короткий словник термінів

Аграматизм — порушення мовної діяльності людини унаслідок ушкодження мовних зон кори головного мозку, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів.

Адиктивна поведінка — поведінка людини, узалежненої від психотропних речовин, азартних ігор, інтернету тощо.

Акцентуації характеру — крайні варіанти нормального психіч­ного розвитку, за яких окремі риси характеру надмірно посилені.

Акцентуйована поведінка — така, що спричинена акценту­ація ми характеру.

Альтернувальне виховання — нестійке емоційне ставлення, нерівномірність уваги, нечіткість висунення вимог та змінність міри контролю за дитиною з боку батьків.

Анорексія невротична — невротичний розлад, уперте прагнен­ня схуднути, обмеження себе в їжі, що призводить до виснаження організму, гормональних розладів і навіть загибелі людини.

Асертивність — уміння висловлювати свої думки, задовольняти свої бажання та обстоювати свої права в такий спосіб, щоб це не порушувало прав інших людей.

Астенія — безсилля, слабкість — зниження сил певної пси­хічної функції або органа, загальна оспабленість.

Гіперкінези — мимовільні раптові рухи м'язів обличчя, іноді кінцівок, всього тіла, що є симптомами невротичних розладів.

Гіперпротекція — хибний тип виховання, який виявляється в надмірному опікуванні дитини, позбавленні її самостійності, концентрації життя батьків лише навколо дитини.

Госпіталізм (синдром госпіталізму) — відставання у психофізич­ному розвиткові дитини одного—п'яти років унаслідок недостатньої уваги з боку матері (чи осіб, що її замінюють) або відокремлення ди­тини від неї.

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Короткий словник термінів

Дезадаптована поведінка — небажання або невміння дотри­муватися норм соціального середовища, що призводить до пору­шення прав інших людей.

Делінквентна поведінка — скоєння дрібних правопорушень, за які підліток не несе карної відповідальності.

Дизембріогенетичні порушення — порушення, що виникають під час ембріонального етапу розвитку індивіда.

Дисічорфоманія — невротичний розлад, що характеризується занепокоєнням дефектом (часто уявним) у своїй зовнішності.

Емпатія — здатність відчувати емоційний стан іншої людини, проникати в її почуття, внутрішній світ, уявляти себе на її місці та співчувати їй.

Зона найближчого розвитку — означає діяльність, яку дитина не може виконати самостійно, але таку, з якою вона може справи­тися з невеликою допомогою дорослого. На думку Л. С. Виготсько-го, те, що входило до зони найближчого розвитку, в процесі навчан­ня переходить на рівень актуального розвитку.

Надцінні інтереси й захоплення — домінантні у психіці підлітка надмірні, однобокі, афективно забарвлені думки, зазвичай філософського чи релігійного змісту, що відвертають його від реаль­ного життя та заважають соціальній адаптації.

Неврози — психогенні вегетативно-соматичні розлади непсихо-тичного рівня, усвідомлювані самим суб'єктом.

Неконгруентність у вихованні — невідповідність слів батьків їхній інтонації та міміці, часто трапляється у випадку прихованого емоційного відторгнення дитини.

Персерваторність — стійке повторювання попередньої схеми рухів (дій) у новій ситуації, де вони вже не є адекватними; стійка сте­реотипна помилкова поведінка.

Польова поведінка — активність людини, що зумовлена не її цілями, а суто зовнішніми впливами (ситуативним полем).

Потуральна гіперпротекція — концентрація уваги на дитині в поєднанні з тісним емоційним контактом, схваленням навіть нега­тивних поведінкових проявів, з виконанням її примх і всіх бажань.

Рефлексія — відображення осмислення людиною самої себе, ставлення інших до неї, закономірностей та передумов своєї діяльності.

Ритуали — ознака невротичного розладу, що виявляється у здійсненні певних дій (маніпуляції з предметами, постукування по дереву тощо), які виконує людина, щоб уникнути відчуття страху перед ситуацією, яка видається їй загрозливою.

Розбіжність ставлень — невідповідність суб'єктивних уявлень підлітка про свої стосунки з оточенням, оцінки себе та результатів своєї діяльності з тим, що існує реально.

Соціальна ситуація розвитку - поєднання зовнішніх обставин життя дитини з тим, як вона переживає ці обставини.