Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тема 1. Економічна суть, значення завдання управління витратами
1.1. Суть та актуальність управління витратами Управління витратами – це динамічний процес, який включає управлінські дії, мета яких полягає у досягненні високого економічного результату діяльності підприємства. Воно не зводиться лише до зниження затрат, а поширюється на всі елементи управління. Управління витратами – це відносно молода сфера наукових і практичних інтересів. Воно започаткувало свій розвиток з виникненням теорії витрат, яка з'явилася у другій половині XIX ст. Піонерами в її розробці були найбільш розвинуті на той час в економічному відношенні країни, до яких слід віднести Англію, Німеччину, США. З отриманням незалежності в Україні питанням формування витрат, собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства і організації не надавали належної уваги. Через це, у сучасний період управління витратами, як єдиного цілісного процесу, що визначає політику підприємств та організацій, в Україні практично не існує. Обмеження ресурсів і досягнення запланованої ефективності потребують постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі затрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх затрат, які залежать великою мірою від впливу зовнішнього середовища. У цілому механізм господарювання підприємства визначається ступенем керованості затратами. На рис.1.1 наведені основні елементи системи управління витратами на виробництво. Рис.1.1. Елементи системи управління витратами і їх взаємозв’язок
В сучасних умовах лише грамотне ставлення до затрат на всіх етапах виробничого процесу дозволить підвищити ефективність виробництва, підвищити конкурентоспроможність підприємств будь-якої галузі. Управління витратами як навчальна дисципліна і основа практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємства опирається на теорію економіки підприємства, технологію та організацію виробництва, планування, бухгалтерський облік, управління персоналом, управління якістю продукції, техніко-економічний аналіз діяльності підприємства та інші галузі знань. Управління витратами, таким чином, є синтетичною сферою знань, де використовується термінологія і методи інших дициплін. Тут поєднуються інколи абсолютно незалежні одне від одного знання про роботу підприємства, виявляється їх взаємозв'язок і вплив на кінцевий результат діяльності підприємства — прибуток. Сутність системи управління витратами окремі автори ототожнюють з питаннями точного визначення величини собівартості продукції, рівня виробничих затрат та на цій основі пошуку шляхів їх зниження. Проте це не зовсім так. Процес управління витратами має на меті виявити, як саме сформувалася собівартість, які чинники мали на неї позитивний, а які — негативний вплив. Це, по-перше, а по-друге, процес управління витратами має бути направлений на прогнозування можливої величини витрат, максимально точне передбачення їх рівня та поточне оперативне втручання у діяльність підприємства в разі виявлення відхилень від наперед визначеного бажаного стану. 1.2. Причини відсутності системи управління витратами
Вітчизняна практика господарювання містить багатий арсенал форм і методів впливу на затрати виробництва, які є елементами планування, стимулювання та інших ланок господарського механізму (комплексний підхід до планів різних галузей; система планових норм; методи оцінки ефективності впровадження нової техніки; передумови для підвищення якості планів; виявлення резервів зниження собівартості продукції, посилення режиму економії; вдосконалення системи планування зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами; удосконалення нормування матеріальних і трудових затрат на виробництво; розвиток методів економічного аналізу собівартості продукції; методи контролю за затратами). Таким чином, вітчизняні дослідження сформували основні елементи управління витрат: • систему калькулювання; • теорію і практику економічного аналізу; • техніко-економічне та виробниче планування; • систему нормативного обліку. Однак, система управління витратами в Україні не є повністю сформованою. Причини відсутності системи управління витратам: 1. Основною причиною відсутності надійної системи управління затратами є розмежованість окремих функцій системи управління (на більшості підприємств завдання з управління витратами вирішувались лише частково і окремо по кожній функції управління собівартістю), в той час, як управління витратами слід розглядати як завдання комплексне, яке повинно вирішуватися системно. 2. На відміну від зарубіжних країн, де раціоналізація виробництва ґрунтувалася на точній і детальній інформації про затрати і собівартість, в нашій країні, починаючи з 1965 року, увага до проблеми контролю за витратами виробництва поступово послаблювалась. 3. В умовах діючої раніше вітчизняної системи не було глобального стимулу для скорочення виробничих затрат і, відповідно, для створення оптимальної системи управління ними. 4. В умовах радянської системи управління на практиці не знайшли широкого використання теоретичні розробки різноманітних методів обліку затрат тих часів. Сучасний період характеризується високим рівнем затрат та зростанням ринкових цін. Це спонукає підприємства самостійно шукати нові шляхи виходу з кризи.
1.3. Роль і значення управління витратами в умовах ринкової економіки Роль і значення управління витратами обумовлена такими причинами: · необхідність раціонального використання обмежених ресурсів; · забезпечення зростання прибутків за рахунок економії ресурсів; · отримання синтетичного показника, який характеризує ефективність використання всіх видів ресурсів (собівартість продукції); · планування ресурсів на одиницю продукції та аналіз фактичних витрат з метою виявлення відхилень і їх причин; · зіставлення доходів і витрат для визначення маржинального доходу; · прийняття рішень щодо удосконалення конструкції, технології існуючих виробів і визначення ефективності заходів; · вирішення питань розширення асортименту продукції, використання потужностей підприємства, освоєння нових видів продукції. Підвищення ролі управління витратами в сучасних умовах зумовлене необхідністю досягнення кожним суб'єктом господарювання оптимального рівня затрат на виробництво та реалізацію продукції, від якого залежить успішна діяльність підприємств і організацій. Забезпечення оптимального рівня затрат дасть змогу створити належні умови для росту конкурентоздатності продукції, а також з'явиться підґрунтя для довгострокового і економічного зростання підприємств та організацій.
1.4. Місце управління витратами в системі менеджменту підприємств і організацій М енеджмент — це процес організації певної діяльності групи людей для досягнення поставлених перед нею цілей. Цей процес потребує координації і стимулювання дій учасників, що, у свою чергу, зумовлює необхідність існування певної влади в цій групі людей, яка може виступати як в офіційній, так і в неофіційній формі. Менеджмент як виробничий ресурс і як його функція безпосередньо впливає на формування виробничих витрат і ефективність господарювання. Ефективність менеджменту можна визначити відношенням певного результату від прийнятих рішень до виробничих витрат, пов'язаних з їх виконанням. У формалізованому вигляді це можна записати так: Е = Р/В, (1.1) де Е — ефективність менеджменту; Р — результат (дохід, прибуток та інше); В — виробничі витрати. Класифікуючи формування, функціонування, управління та контроль виробничих витрат як певний цілісний механізм, виділяють такі основні узагальнюючі системи цього механізму: початкову, традиційну, інтегровану інформаційну й систему менеджменту витрат. Початкова система характеризується слабким контролем витрат, а отже, неможливістю здійснювати нормальний процес управління ними. Ця система, як правило, є типовою для новостворених підприємств на стадії їх становлення. На відміну від початкової системи, традиційна має вищий рівень контролю й тісно пов'язана з оперативною виробничою системою. Така система використовується підприємствами, в яких зміни в технології виробництва є незначними, виробляється вузький асортимент продукції (робіт, послуг), а також з досить високим рівнем інтенсивності праці. Характерною особливістю інтегрованої інформаційної системи є високий рівень контролю, тісна інтеграція з оперативною виробничою системою. Однак її недоліком є не досить тісний зв'язок з організаційним оточенням. Система менеджменту витрат базується на філософії менеджменту стосовно управління ресурсами підприємства - матеріальними, фінансовими, трудовими й процесами їх використання. Менеджмент виробничих витрат можна визначити як процес планування і вдосконалення тактичних і оперативних аспектів бізнесу з метою досягнення поставлених стратегічних цілей. Основними характеристиками менеджменту витрат є: 1) зосередження на попередженні витрат, а не на їх обліку; 2) тісний зв'язок між оперативними і стратегічними цілями виробництва; 3) концентрація на оцінці прибутковості діяльності й аналізі руху готівки та витрат; 4) рівноцінне використання технологічних удосконалень і шляхів економії витрат з метою збільшення прибутку; 5) залучення в систему всіх видів витрат, у тому числі витрат з реалізації (збуту), маркетингу, загальногосподарських (адміністративних). Загалом система менеджменту витрат базується на трьох основних принципах: глибокому аналізі діяльності підприємства; побудові всієї системи на оцінці витрат; постійному процесі вдосконалення діяльності. Завдяки цим принципам система є широкоохоплюючою, гнучкою й активною порівняно з іншими системами формування, функціонування, контролю та управління витратами. Менеджмент витрат не означає управління витратами безпосередньо як такими. Скоріше це управління діяльністю, в процесі якої виникають витрати. Тільки шляхом змін у виробничій діяльності, зміни тактики і оперативних цілей, що, відповідно, викликає попит на певні дії або знижує його, менеджер може суттєво вплинути на рівень витрат. Виділяють такі стадії обліку і контролю. 1. Визначення об'єктів обліку та контролю і встановлення стандартів. 2. Забезпечення зв'язку обліку і контролю витрат з іншими системами діяльності підприємства. 3. Встановлення процедур для моніторингу фактичних витрат. 4. Порівняння фактичних витрат зі стандартами. 5. Аналіз відхилень фактичних витрат від установлених стандартів. На основі обліку й контролю витрат будується система забезпечення їх зниження як один із чотирьох напрямків підвищення прибутковості виробництва. Система забезпечення зниження витрат також тісно пов'язана з життєвим циклом витрат, який, у свою чергу, має зв'язок з життєвим циклом продукту. Фазами життєвого циклу витрат є: 1. Дослідження формування витрат, що охоплює планування, аналіз ринку, дослідження самого продукту, технологічні та інженерні дослідження, оформлення потрібних документів, комп'ютерне програмування, тестування і оцінку виробничої моделі. 2. Процес виробництва і формування витрат. 3. Здійснення менеджменту витрат. 4. Зникнення витрат. Як показують дослідження, на четверту фазу життєвого циклу витрат припадає менше як 5 відсотків усього їх життєвого циклу.
1.5. Функції управління витратами Управління витратами на підприємстві передбачає виконання всіх функцій, які властиві управлінню будь-яким об'єктом. Функції управління витратами реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування і планування, організацію, координацію і регулювання, активізацію і стимулювання виконання, облік і аналіз. Виконання функцій управління у повному обсязі по всіх елементах складає цикл взаємодії керуючої (управляючої) підсистеми (суб'єкт управління) на керовану підсистему (об'єкт управління). Суб'єктами управління витратами виступають керівники і спеціалісти підприємства і виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділів, дільниць тощо). Об'єктами управління є затрати на розробку, виробництво, реалізацію, експлуатацію (використання) і утилізацію продукції (робіт, послуг). Загальна схема і взаємодія функцій управління витратами показана на рис. 1.2. Зупинимось дещо ширше на характеристиці функцій управління витратами. Прогнозування і планування затрат здійснюють на стадії розробки (прийняття) управлінського рішення. Розрізняють перспективне (на стадії довгострокового планування) і поточне (на стадії короткотермінового планування) прогнозування і планування затрат. Завданням довгострокового планування є підготовка інформації щодо очікуваних затрат під час освоєння нових ринків збуту, організації розробки і випуску нової продукції (робіт, послуг), збільшенні (нарощуванні) потужності підприємства. Це можуть бути затрати на маркетингові дослідження і науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, капітальні вкладення. Поточні плани конкретизують реалізацію довгострокових цілей підприємства. Якщо точність довгострокового планування затрат невелика і піддається впливу багатьох факторів (інфляція, поведінка конкурентів, політики держави тощо), то короткострокове планування затрат, більш точніше, оскільки воно обґрунтоване річними, квартальними розрахунками Планування витрат здійснюється з метою визначення необхідного рівня витрат для забезпечення ефективної роботи підприємства, а також обчислення прибутку, який буде отримано за певного рівня і структури витрат. На стадії реалізації управлінського рішення найважливіша роль відводиться таким функціям, як організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання. Організація — елемент ефективного управління, що встановлює, яким чином на підприємстві здійснюють управління затратами, тобто хто це робить, у які строки, з використанням якої інформації і документів, якими способами. Визначаються місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності за їх дотримання. Розробляється ієрархічна система лінійних і функціональних зв'язків керівників і спеціалістів, які беруть участь в управлінні витратами, яка повинна бути сумісною з організаційно-виробничою структурою підприємства. Координація і регулювання затрат передбачають порівняння фактичних затрат із запланованими, вияв відхилень і прийняття оперативних заходів щодо їх ліквідації. Якщо з'ясовується, що змінились умови виконання плану, то затрати, які заплановані на його реалізацію, коригуються.. Активізація і стимулювання (мотивація) — це пошук таких способів взаємодії на учасників виробництва, які б спонукали дотримувати встановлені планом затрати і знаходити можливості їх зниження. Для контрольної стадії характерними функціями є облік та аналіз. Функція обліку витрат полягає у спостереженні, ідентифікації, вимірюванні та реєстрації фактів витрачання ресурсів у процесі господарської діяльності підприємства. На підприємствах облік організується за економічними елементами витрат, за статтями калькуляції, за місцями виникнення витрат та центрами відповідальності.
Рис.1.2. Схема взаємодії функцій управління витратами
Аналіз затрат, складовий елемент функції контролю, допомагає оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємства, тобто визначити ступінь раціональності витрат та оцінки впливу факторів на їх обсяг, виявити резерви зниження затрат на виробництво та причини перевитрат, зібрати інформацію для підготовки планів і прийняття ефективних управлінських рішень у сфері затрат. Результати аналізу є базою для планування витрат. Розрізняють проміжний аналіз і підсумковий. Проміжний аналіз спрямований на поточне регулювання процесу виконання плану витрат. Досягнуті результати порівнюються з планом, фіксуються відхилення, на які слід звернути увагу, робляться певні висновки з прийняттям за ними відповідних заходів. Підсумковий аналіз пов'язаний з оцінюванням реалізації планових завдань у цілому. За його результатами розробляються глобальні заходи з удосконалення системи управління витратами. Функція контролю (моніторингу) в системі управління витратами забезпечує зворотній зв'язок, порівняння запланованих і фактичних затрат. Ефективність контролю зумовлюється коригуючими управлінськими діями, які направлені на приведення фактичних затрат у відповідність до запланованих або на уточнення планів, якщо вони не можуть бути виконані внаслідок об'єктивної зміни виробничих умов.
1.6. Принципи і завдання управління витратами Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного: · системний підхід до управління витратами (адже, недостатня увага до однієї функції управління витратами може звести нанівець всю роботу); · єдність методів, що практикуються на різних рівнях управління витратами (передбачає єдині вимоги щодо інформаційного забезпечення, планування, обліку, аналізу затрат на підприємстві.); · управління витратами на усіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення (виготовлення) до утилізації; · органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції, робіт, послуг (необхідно вміти органічно поєднувати зниження витрат не лише без погіршення якісних параметрів продукції, але й їх покращення); · недопущення зайвих затрат (фактів безгосподарності, наявних втрат від браку, простоїв, наднормативних витрат та істотного зростання величини витрат непродуктивного характеру); · широке впровадження ефективних методів зниження затрат (нормативний метод обліку затрат або «стандарт-кост»; систему своєчасного виробництва, відому під назвою «канбан»; оперативний аналіз собівартості продукції з виявленням відхилень, їх причин, винуватців і розробкою конкретних заходів з їх ліквідації тощо); · удосконалення інформаційного забезпечення щодо рівня затрат; · підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства у зниженні затрат (системи матеріального і морального заохочення). Дотримання усіх принципів управління витратами створює надійні підвалини економічної конкурентоздатності підприємства, завоювання ним передових позицій па ринку. Управління витратами на підприємстві покликано вирішувати такі основні завдання: · виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності; · визначення витрат за основними функціями управління; · розрахунок витрат за виробничими підрозділами підприємства (організації); · обчислення необхідних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг); · підготовка інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі і прийнятті господарських рішень; · виявлення технічних способів і засобів виміру й контролю · витрат; · пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства (організації); · вибір способів нормування витрат; · вибір системи управління витратами, адекватної умовам роботи підприємства (організації). Завдання управління витратами повинні вирішуватися в комплексі. Тільки такий підхід приносить бажані результати, сприяє різкому росту економічної ефективності роботи підприємства чи організації.
1.7. Предмет, метод і зміст дисципліни
Управління витратами виникло у країнах з розвинутою ринковою економікою як засіб зниження рівня виробничих затрат і на цій основі забезпечення конкурентоздатності своєї продукції на світовому ринку. На заході дана дисципліна введена в ранг основних економічних дисциплін. Предметом управління витратами є спожиті ресурси підприємства у процесі кругообороту господарських засобів з точки зору їх мінімізації. При ньому необхідно знижувати спожиті ресурси на одиницю продукції як у речово-натуральному виразі, гак і у вартісному. Спожиті ресурси підприємства знаходять свій вираз у такій формі, як затрати — матеріальні, трудові, фінансові. З метою правильності їх оцінки в процесі вивчення предмета управління витратами необхідна їх детальна характеристика, вміння розрізняти витрати, які включаються до складу виробничої собівартості, а також ті, що належать до витрат періоду, тобто таких, які впливають на кінцеві результати господарювання підприємства чи організації. Немаловажне значення в сучасних умовах відводиться розмежуванню витрат на продуктивні і непродуктивні, які також є об'єктом вивчення і наукового дослідження. Мета управління витратами — підвищення ефективності виробництва на основі вирішення таких завдань: · нормування всіх видів ресурсів, які використовуються для виробництва продукції; · контроль за дотриманням норм методом фіксації у спеціальних документах відхилень від норм; · зміна норм на основі нової техніки і технології, впровадження наукових розробок, удосконалення організації праці тощо;
· удосконалення системи управління; · розробка системи управління витратами; · стимулювання працівників за зниження ресурсів на одиницю продукції. Система управління витратами включає різні елементи: нормування витрат, облік нормативних та фактичних витрат, аналіз ефективності використання ресурсів, зворотній зв'язок між виробництвом і управлінням на основі оперативної бухгалтерської інформації, нормативне господарство та внесення змін у норми, маркетингові дослідження, використання ЕОМ та ряд інших. Як і всяка наука, управління витратами вивчає свій предмет за допомогою певних методів, до яких слід віднести: 1. Загальні методологічні методи дослідження об'єкта (спостереження, порівняння, аналіз, синтез). Метод спостереження передбачає систематичний збір інформації, необхідної для всебічної характеристики витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Порівняння передбачає вияв тенденцій і закономірностей у розвитку об'єкта, за яким здійснюється спостереження. Аналіз передбачає виділення окремих складових частин об'єкта, детальне їх вивчення, а на основі отриманої інформації зробити узагальнення - синтез отриманих даних і прийняти відповідні рішення. 2. Специфічні метода управління витратами (групування і перегрупування витрат виробництва у відповідності з поставленою метою дослідження, різноманітні методи обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, зокрема нормативний метод управління витратами, математико-статистичні методи дослідження собівартості і рентабельності продукції). Отримані математичні залежності між окремими елементами собівартості і обсягом продукції використовуються для прийняття рішень. Метод аналізу витрат передбачає використання отриманої інформації про формування собівартості і визначення факторів, які впливають на відхилення від прогнозних даних. Аналітичний метод ефективний в тих випадках, коли проводиться за короткі проміжки часу (щоденно, за тиждень, подекадно). Дані оперативного аналізу служать для прийняття управлінських рішень, направлених на регулювання виробничою процесу. Зміст дисципліни управління витратами зводиться до вивчення та засвоєння понять «витрати», «виробнича собівартість», «витрати періоду», їх складу, структури і динаміки на підприємствах і в організаціях, класифікації затрат на виробництво. Поряд з цим структура даного курсу включає розгляд та характеристику калькулювання собівартості як основи управління виробничими затратами; планування, нормування і прогнозування як важливих складових елементів системи управління витратами. Важливе місце в структурі дисципліни відводиться вітчизняним і зарубіжним системам обліку затрат та їх впливу на управління витратами, а також контролю в процесі управління витратами.
|