Нормування витрат матеріальних ресурсів та обігових коштів

Підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів сприяє такий чинник як нормування. Норма витрат матеріальних ресурсів – це граничнодопустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості. Основні і частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслуговування обладнання нормуються на одиницю часу його роботи.

Норми витрат матеріальних ресурсів класифікуються:

- за періодом дії - на перспективні, річні та поточні;

- за призначенням - на норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів;

- за масштабом застосування – на індивідуальні та групові;

- за ступенем деталізації номенклатури матеріалів – на специфіковані та зведені;

- за ступенем деталізації об’єкта нормування – на одиницю продукції, на деталь, на вузол.

Норми витрат повинні бути прогресивними, технічно і економічно обґрунтованими. Структура норми витрат Н_в матеріальних ресурсів являє собою склад і співвідношення окремих її елементів і має такий вигляд:

Н _в = В _ч + В _відх + p,

де В _ч – чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, роботи;

В _відх – технологічно неминучі відходи та втрати;

p – інші втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

До основних методів нормування витрат матеріальних ресурсів відносять:

- аналітично – розрахунковий, що ґрунтується на детальному аналізі конструкції виробу та технічної документації, результатів науково – дослідних робіт, експериментів, конкретних виробничих умов тощо;

- дослідно – виробничий – ґрунтується на встановленні норм дослідних випробувань, проведених безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інструменту;

- звітно – статистичний розраховується на базі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування.

До основних методів нормування матеріальних ресурсів відносять:

- аналітично – розрахунковий (найбільш прогресивний і ґрунтується на аналізі конструкції виробу та технологічної документації, результатів науково-дослідних робіт, експериментів, виробничих умов та ін.);

- дослідно-виробничий (ґрунтується на основі норм дослідних випробувань безпосередньо на робочих місцях, використовується здебільшого для нормування витрат допоміжних матеріалів та інструменту);

- звітно–статистичний (полягає у розрахунку норм на основі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).

Процес встановлення економічно обґрунтованої величини оборотних коштів, необхідної для нормального функціонування підприємства, називається нормуванням.

Норма обігових коштів визначає мінімальні запаси товарно – матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).

Норматив обігових коштів – це грошовий вираз грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно – матеріальних цінностей.

Нормативи оборотних коштів розраховуються за такими методами:

- аналітичний метод (передбачає аналіз наявних товарно – матеріальних запасів та їх коригування і вилучення надлишків);

- коефіцієнтний (полягає в уточненні діючих нормативів через коефіцієнти відповідно до змін у виробництві у наступному періоді);

- метод прямого рахунку (зводиться до розрахунку нормативу щодо кожного елементу оборотних коштів в умовах досягнутого організаційно – технологічного рівня виробництва. Метод прямого рахунку є основним методом нормування оборотних коштів).

Норматив власних обігових коштів у виробничих запасах

(Н _в.з) визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів (Д) на норму запасу, в днях (З _дн):

Н_в.з= Д × З_дн.

Денна потреба визначається за формулою:

Д = М _заг: 360, натур. один. або грн.,

Залежно від призначення виробничих запасів вони поділяються на:

транспортний запас З _тр на час знаходження товарно-матеріальних цінностей в дорозі від постачальника до споживача;

підготовчий запас З _під на час приймання, перевірки якості, перевірки якості і складування сировини і матеріалів;

технологічний запас З_техн на час підготовки сировини матеріалів до виробничого споживання.

Обчислюються ці запаси шляхом множення даної потреби в матеріальних ресурсах (Д) на відповідну величину запасу, в днях.

Поточний запас З_пот – для забезпечення безперебійного процесу виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими поставками і розраховується за формулою:

З_пот = Д × Т_пост,

де Т _пост – період поставки даного матеріального ресурсу, в днях.

Середній поточний запас обчислюється:

З_{сер.пот} = Д × (Т_пост : 2).

Страховий запас З_стр – це мінімальний запас на випадок непередбачених перебоїв у постачанні, обчислюється:

З_стр = Д × Т_{зр.пост},

де Т_{зр. пост} – період зриву поставки, у днях.

Сукупний виробничий запас дорівнює сумі всіх запасів. Розрізняють максимальний виробничий запас, середній запас і мінімальний запас.

Максимальний запас обчислюється за формулою:

З_max = З_тр + З_підгг +З_техн +З_пот+З_стр;

середній запас

З_сер = З_тр +З_підгг +З_техн+З_{сер.пот}+ З_стр ;

мінімальний запас

З_min =З_тр +З_підгг +З_техн + З_стр.

Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві (Н_нзв) визначається за формулою:

Н_нзв = (С_р × Т_ц +К_нз ): 360, грн.,

де С_р – собівартість річного випуску продукції, грн.;

Т_ц – тривалість циклу виготовленої продукції, днів;

К_нз - коефіцієнт наростання затрат.

Коефіцієнт наростання затрат К _з дорівнює:

К _з = (З _п + З _р : 2): (З _п + З _р ),

де З_п – первісні витрати (одноразово зроблені на початку виробництва);

З_р – решта витрат, що були зроблені до закінчення виробництва продукції.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів Н_{майб.пер} розраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду В_поч і суми витрат, які необхідно буде зробити у плановому році В_пл, за мінусом суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції (В_{погаш пл}):

Н_{майб.пер} = В_поч + В_пл - В_{погаш пл}, грн.

Сукупний норматив оборотних коштів підприємства Н _сукупн розраховується за формулою:

Н_сукупн = Н_{вир.зап} + Н_нвз + Н_гп + Н_{майб.пер.}, грн.