Побічна дія антимікобактеріальних препаратів

Побічне явище - це будь-яка небажана подія, що спостерігається під час прийому препарату незалежно від того, чи пов'язана вона з прийомом препарату, чи ні. Побічні явища включають токсичні або алергічні реакції, небажані клінічні або лабораторні зміни.

Побічна реакція - небажана і небезпечна для здоров'я хворого реакція, під час виникнення якої не може бути виключений зв'язок між цією реакцією і прийомом лікарського препарату.

Побічні реакції класифікуються як серйозні і незначні.

Серйозними вважаються побічні реакції, які:

• призводять до смерті;

• загрожують життю або здоров'ю хворого;

• вимагають госпіталізації або збільшують строк госпіталізації;

• призводять до інвалідності;

• викликають аномалії розвитку.

Незначні - це всі небажані реакції, що не відповідають зазначеним вище критеріям.

Побічна дія лікарського засобу - будь-яка небажана реакція, зумовлена фармакологічними властивостями лікарського засобу, яка спостерігається виключно при його використанні в дозах, рекомендованих для медичного застосування.

Побічні реакції, що виникають у хворого при введенні антимікобактеріальних препаратів, поділяються на усувні та неусувні.

Усувні побічні реакції. Характеризуються незначним порушенням функцій органів. Частіше виникають на початку лікування і пояснюються відсутністю адаптації організму хворого на туберкульоз до призначених препаратів, а також підвищенням інтоксикації внаслідок масивного розпаду МБТ.

Після зменшення дози препарату і призначення симптоматичних засобів лікування можна продовжувати. Через 1-2 тижні організм адаптується до протитуберкульозних препаратів; тоді дозу їх можна поступово підвищувати до оптимальної терапевтичної. Не слід поспішати з відміною таких високоефективних антимікобактеріальних препаратів, як ізоніазид і рифампіцин.

Неусувні побічні реакції - це реакції, які не вдається ліквідувати після зменшення дози препарату і призначення симптоматичної терапії. В такому разі протитуберкульозний препарат потрібно замінити іншим. За характером клінічних ознак розрізняють токсичні, алергічні, токсико-алергічні побічні реакції, дисбактеріоз та реакцію Яриша - Герексгеймера. Механізм виникнення побічних реакцій проти антимікобактеріальних препаратів зумовлений порушенням процесів обміну в організмі хворого на туберкульоз.

Протитуберкульозні препарати блокують різні ферментативні системи мікобактерій туберкульозу та одночасно понижують утримання вільних сульфгідрильних груп у сироватці крові, спричинюють гіповітамінози і порушують окисно-відновні процеси. У сироватці крові підвищується кількість гістаміну, знижуються гістамінозв'язувальні властивості у зв'язку з посиленим розпадом мікобактерій туберкульозу.

Діагностика побічних реакцій відносно проста. Токсичні реакції характеризуються ознаками порушення функцій центральної і автономної нервової системи, ураженням VIII пари черепномозкових нервів, появою периферичних поліневритів, порушеннями функцій серцево-судинної системи, органів травлення, нирок.

При токсичних побічних реакціях показані лікарські речовини, що мають антигістамінну дію, нормалізують окисно-відновні процеси, поповнюють дефіцит вітамінів. У випадках периферичних невритів і для їх профілактики, а також порушень вестибулярного апарату призначають вітаміни В1 і В6 в/м і кальцію пантотенат (200мг 2 рази на добу). В усуненні токсичних реакцій важливе значення мають вливання реосорбілакту, неогемодезу. Алергічні реакції мають більш загальний характер. Вони виявляються підвищенням температури тіла, висипом на шкірі і слизових оболонках, іноді еозинофілією та лімфоцитозом. Деякі антимікобактеріальні препарати (стрептоміцину сульфат, рифампіцин, піразинамід, меншою мірою ізоніазид) здатні утворювати з білками сироватки крові комплекси, які за певних умов стають антигенами. Крім того, швидкий розпад мікобактерій туберкульозу призводить до появи у вогнищах запалення аутоантигенів, що викликають алергічні реакції в організмі. У разі виникнення алергічних реакцій доцільне внутрішньовенне введення по 10, 0 — 10% розчину кальцію глюконату протягом 10-15 днів, призначення антигістамінних препаратів. Досить ефективне введення преднізолону (5-10мг), тріамцинолону (0, 008-0, 02г) 3-4 рази на день. У випадках анафілактичного шоку внутрішньовеннокрапельно вводять 500 мл 5% розчину глюкози з 1, 0мл 0, 2% норадреналіну гідротартрату та 50-100г гідрокортизону, потім 1, 0мл 0, 06% розчину корглікону, уразі бронхоспазму вводять 5-10мл 2% розчину еуфіліну внутрішньовенно.

Токсикоалергічні реакції поєднують у собі ознаки обох видів побічної дії протитуберкульозних препаратів:

Дисбактеріоз. Антибіотики, що використовуються для лікування хворих на туберкульоз, пригнічують життєдіяльність інших мікроорганізмів, внаслідок чого порушується нормальна мікрофлора. Рідко розвивається кандидомікоз. Для профілактики дисбактеріозу під час лікування антибіотиками призначають протигрибкові препарати — ністатин, леворин, дифлюкан, флюконазол. Диспептичні явища ліквідують призначенням шлункового соку, пепсину, обволікаючими засобами (альмагель).

Реакція Яриша - Герексгеймера - погіршення загального стану хворого в перші дні від початку лікування. Виникає внаслідок масивного розпаду МБТ.

Якщо при комплексному призначенні протитуберкульозних препаратів не вдалось виявити, який з них викликає побічні дії, тоді при слабких і середніх побічних реакціях послідовно відміняють препарати, а при тяжких реакціях специфічне лікування відміняють взагалі.

Для профілактики побічних реакцій не слід призначати одночасно хіміопрепарати з аналогічним механізмом дії або які викликають однакові токсичні явища. Хворим похилого віку рекомендується призначати 75% добової дози кожного протитуберкульозного препарату і робити перерви в лікуванні на 1-2 дні щотижня.