Хірургічне лікування хворих на туберкульоз

Хірургічні методи лікування хворих на туберкульоз легень поділяються на радикальні, колапсохірургічні і проміжні операції.

До радикальних належать різні види резекції легень: пневмонектомія, лобектомія, сегментектомія, комбінована резекція. Видужання хворого на туберкульоз після резекції легень можливе після наступної специфічної терапії.

При колапсохірургічних операціях каверну як основне вогнище інтоксикації не видаляють, а створюють умови для її спадання і загоєння. До колапсохірургічних операцій належать штучний пневмоторакс, пневмоперитонеум, торакопластика. У минулому застосовували екстраплевральний пневмоліз з наступним екстраплевральним пневмотораксом або олеотораксом.

До проміжних операцій належать кавернотомія і кавернопластика, дренаж каверни, перев'язування бронха, легеневої артерії.

Показання до хірургічного лікування хворих на туберкульоз можуть бути невідкладними, терміновими (вимушеними) і в плановому порядку.

Невідкладні показання до хірургічного лікування виникають у хворих на фіброзно-кавернозну форму туберкульозу, що ускладнилась легеневою кровотечею, яку не вдається припинити гемостатичними засобами.

Хірургічне втручання за невідкладними показаннями можливе у хворих віком до 60 років при односторонньому або обмеженому двосторонньому фіброзно-кавернозному процесі, задовільній функції серця, печінки, нирок.

Невідкладні показання, хоч і рідко, можуть виникати у хворого у випадках спонтанного пневмотораксу

Термінове хірургічне лікування показане хворим на казеозну пневмонію, хронічний прогресуючий фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, а також у випадках емпієми плеври. Цей метод відрізняється від невідкладного. Якщо за невідкладними показаннями хірургічне втручання проводять у тих випадках, коли існує безпосередня загроза для життя хворого, то при термінових (вимушених) показаннях прагнуть полегшити страждання хворого.

Усі інші хірургічні втручання у хворих на туберкульоз проводять у плановому порядку. Для вирішення питання про доцільність і можливість операції у цієї групи хворих завжди є час для детального обстеження і передопераційної підготовки. Планові показання визначаються характером патологічних змін у легенях, давністю захворювання, тривалістю антибактеріальної терапії і загальним станом хворого. Вони можуть бути прямі (абсолютні) і відносні.

Прямі (абсолютні) показання до хірургічного втручання є у хворих, у яких після тривалої антибактеріальної терапії у легенях визначається каверна або туберкульома. Тривалою вважається антибактеріальна терапія, яка продовжувалась безперервно протягом року. Якщо під час лікування каверна або туберкульома не зменшуються, то питання про хірургічне лікування слід вирішувати через 5-6 місяців.

Оперативному втручанню підлягають хворі на фіброзно-кавернозний туберкульоз з наявністю великих чи гігантських, бухтоподібних та товстостінних, а також множинних каверн.

Відносні показання до хірургічного лікування мають місце при поширених формах туберкульозу або порушенні життєво важливих функцій організму. До поширених форм туберкульозу належить дисемінований або двосторонній фіброзно-кавернозний процес, якщо в одній або кожній легені уражено більше 2-х сегментів.

Протипоказання до хірургічного лікування: інфаркт міокарда, вади серця з недостатністю кровообігу ІІА ступеня, туберкульоз нирок з їх недостатністю, гіпертонічна хвороба, захворювання крові, амілоїдоз внутрішніх органів з порушенням сечовидільної функції.

Хірургічне лікування у поєднанні з антибактеріальним забезпечує вилікування 85-90% хворих з тяжкими формами туберкульозу.

Контрольні питання та тестові задачі

1. Загальна характеристика протитуберкульозних препаратів по механізмах їх дії.

2. Класифікація протитуберкульозних препаратів за силою дії.

3. Лікарська стійкість (первинна і вторинна), фактори і критерії, методи визначення, клінічне та епідеміологічне значення

4. Основні принципи лікування хворих на туберкульоз.

5. Поняття “раннє і своєчасне лікування”, “тривале лікування”, “послідовне лікування”, “комплексне лікування”, “комбіноване лікування” їх характеристика.

6. Які методи застосування протитуберкульозних препаратів

7. Який режим хіміотерапії запропонуєте І, ІІ, ІІІ, ІV категоріям хворих?

8. Які побічні реакції на протитуберкульозні препарати Ви знаєте?

9. Що необхідно враховувати при призначенні хіміотерапії хворим на хронічні форми туберкульозу?

10. Значення патогенетичної терапії у комплексному лікуванні хворих на туберкульоз.