Схема виникнення філософії

		Наукова свідомість

Деякі пояснення до схеми:

по-перше, вихідною формою суспільної свідомості є не міфологія, як писав Гегель, а міфічна свідомість. Саме міфічна свідомість, розпадаючись, дає всі форми виявлення суспільної свідомості. Міфологія ж є логосом (вченням) про міф;

по-друге, стосовно вичленування форм суспільної свідомості в літературі також існують розбіжності. Дехто з філософів виділяє науку, право, політику, мораль, релігію, мистецтво, етику, естетику, філософію. До перелічених інколи додають економічну свідомість, культуру тощо. Кожний автор, звичайно, має право на свій погляд. Єдина вимога до будь-якої точки зору – це строгість в аргументації. В даному випадку саме така аргументація здебільшого повністю відсутня. Виділяючи форми суспільної свідомості, автори, як правило, не дотримуються одного з правил поділу обсягу поняття, а саме: поділ обсягу поняття повинен відбуватися на одній основі. Тому поряд з наукою виділяють етику (науку про мораль), естетику (науку про прекрасне) тощо. Виокремлення ж економічної суспільної свідомості та культури (серед форм) взагалі безпідставне;

по-третє, вихідною основою для поділу обсягу поняття “форми суспільної свідомості” може бути спосіб усвідомлення. В літературі виділяють синкретичний, практично-духовний, художній, релігійний, теоретичний, духовно-практичний способи усвідомлення. “Ціле, як воно уявляється в голові як мислиме ціле, є продукт мислячої голови, яка освоює світ єдино можливим способом – способом, що відрізняється від художнього, релігійного, практично-духовного освоєння цього світу [6, т. 12, 684], – пише зокрема К. Маркс. До названих можна додати містичний спосіб. Містика, містицизм (грецьк. mystikos – таємничий) – релігійно-ідеалістичний погляд на дійсність, основу котрого становить віра в надприродні сили. Зародившись у глибокій давнині, він пізніше виступає як обов’язковий сутнісний елемент тайних обрядів (містерій). Головне в цих обрядах – спілкування з богом або якоюсь таємничою істотою. Подібне спілкування досягається через осяяння, екстаз, одкровення. Елементи містицизму властиві багатьом філософсько-релігійним вченням як давнини, так і сучасності – конфуціанству, брахманізму, піфагорійству, неоплатонізму, неотомізму тощо. Елементи містицизму знаходимо у Платона, В. Соловйова, Я. Бьоме, Екзарта та ін.;

по-четверте, міфічна свідомість є результатом синкретичного (цілісного) способу усвідомлення людиною навколишнього світу і свого буття в ньому. Синкретичний спосіб розпадається на:

а) практично-духовний, що дає міфологію;

б) художній – мистецтво;

в) релігійний – релігію;

б) духовно – практичний – право, політику, мораль;

г) теоретичний – науку;

д) містичний – містику;

по-п’яте, якщо ж будуть відкриті у майбутньому (що цілком ймовірно) інші способи усвідомлення, то вони “породять” і відповідні форми супільної свідомості, а самоусвідомлення їх “відкриє” інший шлях виникнення філософської свідомості. Саме для цього на схемі залишена порожня клітинка.

Запропонований підхід до вичленування форм суспільної свідомості, можливо і має недоліки, але, на мій погляд, він дає змогу відсікти одну із зовнішніх причин плюралізму філософування – елементарне порушення правил логіки;

по-шосте, самоусвідомлення названних духовних формоутворень і є філософським рівнем розвитку людської свідомості, а саме – рівнем самоусвідомлення.

Звідси я роблю такий висновок: виникнення філософії – це багатоваріативний процес, головним моментом якого є самоусвідомнення різнопланових формоутворень духу. В різні історичні епохи і в різних народів цей процес має свої особливості.