Облікова політика: особливості побудови в бюджетних установах

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ЗАОЧНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра бухгалтерського обліку

Контрольна робота

з дисципліни: “Облік у бюджетних установах”

Варіант № 2

Київ – 2016

Зміст

1. Облікова політика: особливості побудови в бюджетних установах………..2

2.Бюджетна класифікація: будова, роль та призначення………………..…..….8

3.Особливості документування операцій з обліку запасів в бюджетних

Установах……………………………….………………………………………..12

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ………………………………….…………………..20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...…..24

Облікова політика: особливості побудови в бюджетних установах

Організація та методика ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, організаціях та в установах багато в чому залежить від прийнятої підприємством облікової політики. В сучасних умовах її наявність та дотримання є обов'язковою вимогою Закону " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Окремим наказом міністерства фінансів затверджені основні складові облікової політики.

Облікова політика- це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Оскільки Закон України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" поширюється на всіх юридичних осіб, що створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, то і для бюджетних установ обов'язково повинна розроблятись облікова політика.

Проте, бюджетні установи, як специфічні суб'єкти господарювання, є неприбутковими організаціями мають інше направлення облікової політики.

Облікова політика суб'єктів підприємницької діяльності направлена на ефективну організацію бухгалтерського обліку, забезпечення управлінського персоналу необхідною економічною інформацією про діяльність підприємства та для складання фінансової звітності.

Суб'єкти підприємницької діяльності в обліковій політиці передбачають вибір методів оцінки активів, організацію обліку витрат, вибір облікових регістрів, порядку обробки бухгалтерських документів тощо. На основі передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку альтернативних варіантів методів обліку та оцінки об'єктів обліку, обліковою політикою обирається найбільш прийнятний та доцільний метод для даного підприємства.

Бюджетні установи є обмежені в виборі альтернативних методів та способів оцінки активів, створення резервів, методів нарахування зносу, вибору облікових регістрів чи інших методичних підходів до організації обліку. Інструкціями державного казначейства України та Міністерства фінансів ці питання суворо регламентовані і альтернативні варіанти не передбачаються.

Отже, облікова політика як категорія термінологічного апарату бухгалтерського обліку засвідчує обрані методи обліку відповідно до стратегічних планів керівництва підприємства та розкриває їх для сторонніх користувачів з метою зіставності облікових даних для надання достовірної інформації щодо фінансового стану підприємства як можливого об’єкту інвестування. Або, як зазначають інші дослідники, під «“об’єктом облікової політики” розуміється будь-яка норма або позиція підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої є альтернативні варіанти» [10, с.127].

Зауважимо, що вітчизняний підхід до трактування облікової політики дещо відрізняється від прийнятого в міжнародній практиці. Зарубіжна облікова політика включає як вибір альтернатив серед рекомендованих МСФЗ, так і методику, що базується на професійних судженнях. Вимоги вітчизняного законодавства є обов'язковими і не передбачають будь-яких відхилень.

Вони визначають облікову політику виключно як елемент фінансової звітності. Тому під час формування всієї системи обліку не слід обмежуватися визначенням, наданим у нормативних документах. Більш правомірним, на наш погляд, є другий підхід до трактування облікової політики, який визначає облікову політику як інструмент управління системою бухгалтерського обліку.

Облікову політику, як складову частину фінансової звітності, повинно розробляти кожне підприємство, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Вона розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності. Розглянемо фактори, що впливають на вибір облікової політики у табл.1.1.

Таблиця 1.1

Фактори, що впливають на вибір облікової політики

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Згідно із законодавством бухгалтерський облік здійснюється у приватних (приватно-орендних) підприємствах, в сільськогосподарських кооперативах, спілках селян, господарських товариствах і фермерських господарствах, ТзОВ, акціонерних товариствах тощо.

Функціонування аграрних підприємств різних форм власності регламентується Конституцією України, Земельним кодексом України, а також Законами України: „Про власність”, „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, „Про господарські товариства”, „Про сільськогосподарську кооперацію”, „Про фермерське господарство” тощо.

Зважаючи на аналіз діяльності підприємств сільського господарства однією з особливостей галузі є те, що підприємства відрізняються за обсягами, характером послуг, структурою виробництва, спеціалізацією, що зумовлює необхідність варіантних розробок методик обліку. Саме тому необхідна типологія підприємств сільського господарства з метою реалізації варіантних методологічних підходів до формування облікової політики.

Основною рисою діяльності у сфері сільського господарства, що має бути врахована під час побудови обліку, є мета функціонування підприємства. Діяльність підприємств може бути організована як для отримання прибутку – комерційна сфера, так і з метою надання послуг - некомерційна сфера.

Під час формування облікової політики сільськогосподарських підприємств перш за все необхідно звернути увагу на функції, які виконує підприємство.

Для нашого дослідження розглянемо два типи підприємств – холдинги і фермерські господарства.

Перші – як найбільш відкриті до повноти методології, а другі – найбільш обмежені у методології облікової політики.

Діюча система нормативного регулювання національного обліку не передбачає які-небудь положення і критерії формування єдиної облікової політики для усіх корпоратизованих структур. Ускладнена і об’єктивна оцінка результатів як бізнесу в цілому, так і окремих бізнес процесів.

Тому Наказ про облікову політику затверджується як внутрішній обліковий стандарт керівництвом головної компанії і є обов'язковим до застосування всіма учасниками агрохолдингу, що дозволяє більш ефективно вести господарську діяльність як в окремих підприємтвах, так і по холдингу в цілому, оперативніше отримувати необхідну бухгалтерську та іншу інформацію, враховувати інтереси всіх учасників бізнесу і уникати помилкових управлінських рішень.

Єдина облікова політика забезпечує користувачів більш повною, прозорою і зіставною інформацією про фінансовий стан і результати діяльності групи компаній.

Тим не менше, бюджетні установи повинні розробляти свою облікову політику та належним чином організовувати і вести бухгалтерський облік. Необхідність її розробки зумовлена основним бухгалтерським Законом № 996 [1], а також практичною доцільністю. Адже, побудова бухгалтерського обліку в бюджетних установах характеризується наявністю централізованих бухгалтерій, підпорядкованістю бюджетних установ вищим розпорядникам, в межах якого організується облік та складається звітність за єдиними підходами.

Тому розробляти наказ про облікову політику слід вищим розпорядником та доводити його до підлеглих установ, як основного внутрішнього документу з регламентації бухгалтерського обліку в межах головного розпорядника.

Таким наказом вирішуються також ряд питань організаційного характеру, що визначаються бюджетною установою та забезпечують досягнення основної мети облікової політики в бюджетних установах: надійний контроль за ефективністю та цільовим використання бюджетних коштів. До них зокрема ми відносимо такі:

1) затвердження Графіка документообігу;

2) складання Плану проведення обов'язкових та позапланових інвентаризацій;

3) розподіл функціональних обов'язків працівників бухгалтерії, планово-фінансового відділу;

4) встановлення переліку посадових осіб, що мають право підписувати фінансові документи та документи на відпуск матеріальних цінностей;

5) створення постійно діючих комісій:

6) вибір форми бухгалтерського обліку;

7) терміни надання звітності до вищої установи;

8) окремі правила ведення обліку, що вирішуються головним розпорядником;

9) складання Робочого Плану рахунків з визначенням субрахунків та облікових груп в межах субрахунків для аналітичного обліку;

10) затвердження Положення про архів установи.

В наказі про облікову політику можуть бути включені і інші питання організації обліку, планування та контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетної установи.

Така побудова облікової політики та її дотримання дозволить належним чином вести бухгалтерський облік, досягати основної мети - контроль за збереженням державного майна та цільовим використанням бюджетних коштів, надавати якісно складену фінансову та статистичну звітність.