Додаток

Літературознавчі терміни,

що були вивчені в 5 та 6 класах

Автор. Твір, що належить не багатьом, а одній людині, називають авторським, а саму цю людину – автором художнього твору.

Алегорія (грецьк. інакомовлення) – -- спосіб інакомовлення, перенесення людських якостей і стосунків, загальних уявлень про них на конкретні образи (тварин, рослин, людей, предмети)

Антиподи – це протилежні за властивостями явища, події, істоти

(наприклад, ангел – чорт)

Антитеза – це протиставлення (добро – зло; дружба – зрада; гаряче серце – крижаний поцілунок)

Байка – коротенький твір, частіше віршований, що має алегоричний зміст та повчання (мораль). В ньому найчастіше діють тварини, рослини, побутові речі. Мета байки – викриття людських вад.

Вірш – поняття, яке використовується в декількох значеннях: 1) рядок віршованого твору; 2) цілісний текст – віршований твір; 3)синонім поняття «поезія», антонім поняття «проза»

Вічний образ -- образи літературних і міфологічних героїв, які переросли свою епоху і набули загальнолюдського значення, ми їх сприймаємо як символів певних рис характеру, зовнішності та поведінки

Герой твору або персонаж – 1. Постать людини, зображена письменником у художньому творі, загальна назва будь-якої дійової особи кожного літературного жанру. 2. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, звірів у казках, байках, притчах та деяких інших жанрах.

Гуманізм (лат. humanus – людяний) – людяність, ставлення до людини як до найвищої цінності.

Гумор (лат. humor – волога, рідина) – різновид комічного, доброзичливе осміювання окремих смішних рис в характері людини.

Езопова мова – та, що вживає інакомовність, натяк.

Епітет – це художнє означення. Епітет завжди створює образ. Епітети треба виписувати разом з головним словом (словом, від якого залежить це означення).

Наприклад: золота хмаринка, одинокий парус

Загадка – короткий з натяком опис подій, предметів, явищ, які треба впізнати, відгадати.

Ідея – це головна думка твору

Інтер’єр – опис внутрішнього вигляду приміщень. Інтер’єр допомагає краще зрозуміти характер, настрій персонажів.

Іронія – прийом, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення, прихована насмішка, коли висловлювання набуває протилежного значення.

Казка -- це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажів, такі, як феї, гноми, велетні тощо.

Композиція (лат. compositio – побудова) – побудова художнього твору

Конфлікт (лат. “незгода, зіткнення”) -- основна суперечність між дійовими особами, яка призводить до боротьби між ними і до розвитку сюжету.

Ліричний герой -- це образ, що виникає в уяві читача під враженням висловлених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричне «Я» поета. Ліричний герой не обов'язково тотожний з автором.

Метафора -- це троп (засіб художньої виразності), тобто якийсь образ, заснований на вживанні слів у переносному значенні. Метафора являє собою перенесення властивостей одного предмета на іншій за принципом їх подібності.

Приклади метафор: «золоте волосся», «сонячна посмішка».

Міф (гр.mythos – слово, переказ, оповідання) – оповідь про події в житті вигаданих істот (богів, духів) яка передає прадавні уявлення про світ.

Мотив – є реалізацією більш широкого поняття – теми. Мотив рухає сюжет твору і є одним із засобів розкриття художнього образу.

Новела (від лат. novellus – новітній) – невеликий прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

Оповідання – невеликий прозовий твір, в якому розповідається про один (рідко кілька) епізод з життя героя; персонажів небагато (приблизно 1-5)

Пейзаж (фр. Paysage, від країна, місцевість) — опис природи

Переклад -- відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми.

Переспів – це такий переклад, до якого автор перекладу, поет, додає багато особистого. Переспів таким чином стає оригінальним твором.

П’єса – це драматичний твір, який призначено для виконання на сцені.

П’єса складається з реплік, тобто слів дійових осіб, монологів (слова однієї дійової особи, адресовані глядачам або собі самій), діалогів (розмова двох дійових осіб), полілогів (розмова багатьох дійових осіб) та ремарок, тобто зауважень автора щодо поведінки персонажів та гри акторів.

Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання (коли більше значення має не те, що сказано, а те, що не сказано)

Пісня -- словесно-музичний твір, призначений для співу.

Повість – прозовий твір з однолінійним сюжетом та не дуже великою кількістю дійових осіб. Повість займає проміжне місце між оповіданням та романом.

Поема -- ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери.

Портрет – зображення обличчя, зовнішності персонажа.

Приказки – близькі за смислом до прислів’я, проте в них немає повчання чи обгрунтованого висновку. Здебільшого приказка – це частина прислів’я.

Прислів’я – короткий влучний вислів, що в образній формі виражає повчання або ж оцінює певне явище. Воно складається з двох частин.

Притча -- повчальна алегорична оповідь.

Роман – великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається формування характерів багатьох персонажів.

Сатира (лат. satura – суміш, усяка всячина) – гостре, осудливе осміяння

негативного, вад людини; злий сміх.

Сюжет – це події, про які розповідається в творі

Тема -- коло подій, життєвих явищ, представлених у творі (те, про що йдеться в художньому творі).

Уособлення – зображення неживих предметів як живих (сніжинки танцюють)

Фантастика (від грецьк. Phantastise – здатність вигадувати) – твори про події, породжені вигадкою на підставі реальних фактів життя.

Фентезі -- (англ. fantasy — фантазія) — літературний жанр фантастичної літератури, дія якого відбувається у вигаданому світі, герої якого стикаються із надприродними явищами й істотами.

Філософський твір – твір, в якому автор торкається важливих питань людського буття, розмірковує над сенсом життя людини тощо.

Фольклор – це усна народно-поетична творчість; твори, які складав у давні часи (і тепер складає) народ, передаючи з вуст до вуст, з покоління до покоління. У фольклорі відбивається досвід певного народу, результати спостережень за довкіллям. У творів усної народної творчості неможливо визначити автора, бо до їхнього створення долучається багато людей.

Хайку -- жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5)

Художній образ -- особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять.