Проблемні аспекти законодавчого регулювання вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги у цивільний процес

УДК

Я.В.Удовик, студ. гр. ДГПб 11112 (312)

Науковий керівник:

Чернігівський державний технологічний університет

На сьогодні момент вступу у цивільний процес є дуже важливим, оскільки не тільки сторони цивільного процесу, але й треті особи заінтересовані у результатах розгляду цивільної справи судом. Можна пояснити це тим, що на третіх осіб, на їх правове становище, може вплинути результат судового розгляду спірної цивільної справи між сторонами.

До теми третіх осіб у цивільному процесі України звертались багато вчених, праці яких сьогодні є підґрунтям подальшого дослідження цієї проблематики, наприклад В. Н. Аргунов, Д. М. Сибилев, В. В. Комаров, М. С. Шакарян, Д. М. Чечот, В. Н. Щеглов, Харитонов Є.О., М. Й. Штефан, які визначають загальні положення про третіх сторін, що заявляють самостійні вимоги, їх особливості та правовий статус.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору., - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену справу в суді, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті матеріальні права або охоронювані законом інтереси.[4]

Треба вказати, що вступ в цивільний процес третьої особи з самостійними вимогами надає можливість встановити суду всебічно, об'єктивно та у повному обсязі всі дійсні обставини справи та, головне, сприяти суду в ухваленні законного та обґрунтованого рішення по цивільній справі. Участь третіх осіб у ци­вільному процесі, крім того, забезпечує більш швидкий розгляд цивільної справи, в яку вступають чи притягаються треті осо­би.[3, с.86]

Правовий статус третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги регулюється відповідно до ст..34 ЦПК, тобто треті особи, що заявляють самостійні вимоги мають усі процесуальні права і обов’язки позивача. Також ст..125 ЦПК зазначено, що положення статтей 123 і 124 ЦПК застосовуються до позовів третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження. Тобто положення ст.123 про те, що відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті застосовуються і до третіх осіб. В Кодексі адміністративного судочинства права та обов’язки третіх осіб дещо менші, оскільки КАСУ не закріпляє положення про те, що треті особи, що заявляють самостійні вимоги мають право на зустрічний позов.

Законодавцем у ст. 34 ЦПК передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення судового розгляду пред’явивши позов до однієї чи обох сторін. Тобто третя особа може вступити у будь-який час до закінчення судового розгляду. [2] В Кодексі адміністративного судочинства передбачена аналогічна норма в ст.53.

Але ч.9 ст. 193 ЦПК передбачено, що позовну заяву від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, подану після початку судових дебатів, суд своєю ухвалою повертає заявнику. Отже, подати відповідну заяву є можливість тільки до судових дебатів. [1]

Для повного розуміння моменту закінчення судового розгляду необхідно розглянути стадії цивільного процесу.

Стадії цивільного процесу:

1) звернення до суду з позовом і відкриття провадження у справі судом;

2) підготовка справи до судового розгляду;

3) судовий розгляд:

- підготовча під стадія;

- розгляд справи по суті;

- судові дебати;

- ухвалення та проголошення рішення.

4) виконавче провадження.

Тобто судовий розгляд закінчується ухвалення та проголошенням рішення, якому передують судові дебати. Тобто положення ч.9 ст.193 ЦПК суперечать ст.34 ЦПК. З одного боку зазначено, що третя особа може вступити у цивільний процес в будь-який час, а з іншої сторони встановлюється обмеження та заборона подачі після судових дебатів, які не є остаточним етапом закінчення судового розгляду.

Зробивщи невеликий аналіз є очевидна необхідність виключення ч.9 ст.193 ЦПК для того щоб уникнути протиріч з нормою ст..34 ЦПК та конкретизації вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги у цивільний процес.

Література:

1. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 № 1618-IV, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492

2. Цивільне процесуальне право України За ред. Харитонова Є.О.: Підручники, навчальні посібники, ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О., Харитонова О. І., — 2012. — 536 c.

3. Цивільне процесуальне право України: [Підручник для юрид. вузів і фак./ В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Є. Г. Пуш­кар та ін.]; За ред. В. В. Комарова. -Харків: Право, 1999. -580 с.

4. Штефан М. Й., Цивільний процес видання 2-ге, перероб. та доп., Видавничий Дім «Ін Юре», 2001