Персональні дані як об’єкт правового захисту. Конституційні та міжнародно-правові основи захисту персональних даних

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

Суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, є:

суб'єкт персональних даних;

володілець персональних даних;

розпорядник персональних даних;

третя особа;

уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних.

Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.

Розпорядником персональних даних, володільцем яких є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу.

Об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Міжнародно-правові основи захисту персональних даних

16 жовтня 1999 року на 14 пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД був прийнятий Модельний закони «Про персональні дані», принципи і норми якого тим чи іншим чином мають бути включені до національного законодавства.

На сьогоднішній день основними європейськими документами в галузі захисту персональних даних є КОНВЕНЦІЯ РАДИ ЄВРОПИ «ПРО ЗАХИСТ ОСОБИ У ЗВЯЗКУ З АВТОМАТИЧНОЮ ОБРОБКОЮ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ» (ця конвенція виділяється своїм системним характером. Впроваджуючи досить жорсткі вимоги щодо захисту прав суб’єктів даних, що відображає європейський соціально-захисний підхід, конвенція містить інституційний механізм їх забезпечення.)

ТА ДИРЕКТИВА ЄВРОПАРЛАМЕНТУ «ПРО ЗАХИСТ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ПРИ ОБРОБЦІ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ ТА ПРО ВІЛЬНЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТАКИХ ДАНИХ», (ця директива дозволила досягти дві важливі цілі: забезпечення вільного руху персоніфікованої інформації на спільному внутрішньому ринку, а також захист фундаментального права людини на приватність)

Вони є обов’язковими для всіх країн-членів ЄС та яка є предметом для наслідування в галузі законодавства, в тому числі й Україною.

Європейська конвенція «Захист прав і основоположних прав людини» 1950року.Цією конвенцією встановлена вимога поваги до приватного життя фізичної особи. Втручання можливе лише в інтересах НБ, економічного добробуту та прав людини, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушень чи злочинів, також для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Україна ратифікована в 1997р.