Головні помилки при проведенні «вільного» режиму годування

груддю з боку лікаря:

1. лікар не оцінив об'єктивно загальний стан дитини, не побачив його тяжкість і призначив «вільний» режим годування. Наприклад, у дитини з пошкодженням ЦНС, передчаснонароджених дітей, ослаблених, незрілих, які по своєму стану здоров'я не взмозі висмоктати з груді необхідну кількість молока. В зв'язку з цим, у них дуже швидко знову настає бажання поїсти, що призводить до занадто частих годувань. Це приводе до змішування у шлунку молока яке дитина з'їла раніше, з тим, що з'їла потім. Це в свою чергу може сприяти виникненню дисфункції шлунково-кишкового тракту;

2. лікар не виявив або не подумав про гіпогалактію чи галакторею, що і призвело дуже швидко до зменшення зростання маси тіла, а може і до гіпотрофії;

3. невірно розрахував необхідну кількість їжі та не проконтролював на протязі першого тижня вигодовування новонародженого, особливо якщо дитина годується груддю: не проводив контрольні годування, не контролював набір маси тіла, не врахував, що дитина не втримує молоко, тощо;

4. при зменшенні маси тіла не вияснив її причину. Не подумав про порушення техніки годування, про можливі захворювання (пілороспазм, пілоростеноз, незакінчений поворот кишківника, муковісцидоз та інше);

5. найважливіша помилка, коли лікар не розуміє, що дитина не їсть не тому, що не хоче, а тому що не може у зв'язку з захворюваннями - отит, виразки ротової порожнини, кишкові коліки та інші;

Раннє прикладання дитини до груді матері, годування його під час спільного перебування матері та дитини, особливо вигодовування передчаснонароджених, травмованих, хворих дітей потребує визначення необхідного об'єму молока з урахуванням його енергетичної цінності. В неонатології використовуються такі методики:

1. формула Г.І. Зайцевої:

V доб. = 2% від маси тіла х n, де n - день життя,

V доб. - добовий об'єм;

2. формула М.П. Шабалова, Л.В. Ермана:

V раз. = 3 х n х масу тіла в кг, де n-день життя;

V раз. - разовий об'єм; число годувань (7-8) вибирає дитина, якщо вона отримує грудь;

3. змінена О.Ф.Туром формула Л.О.Фінкельштейна:

V доб. = n х (70 або 80),

при масі тіла менше 3200, 0 - помножують на 70, при масі тіла більше 3200, 0 - помножують на 80; V доб. - добовий об'єм, а n-день життя;

4. енергетичний метод:

новонароджена дитина у перший день життя отримує - 10-20 ккал/кг,

на другу добу - 25 ккал/кг,

на третю добу - 30 ккал/кг,

5-6 добу - 50-60 ккал/кг,

7-8 добу - 70-80 ккал/кг,

10-14 діб - 100-120 ккал/кг

і у віці 1 місяця - 135-140 ккал/кг маси тіла.

По формулі Г.І. Зайцевої, М.П. Шабалова і Л.В. Ермана та енергетичному методу кількість молока можна визначати, як для дітей передчаснонароджених, так і народжених в строк.

По формулам Л.О.Фінкельштейна та О.Ф. Тура тільки для дітей народжених в строк. Вище перераховані методи використовуються у дітей у віці до 10 діб включно.

5. Можливо застосувати «об'ємний» розрахунок:

в залежності від маси тіла дитина у віці від 2-х до 6 тижнів повинна отримувати молоко 1/5 від маси тіла,

від 6 тижнів до 4 міс. - 1/6,

від 4-х місяців до 6 міс. - 1/7,

від 6 до 9 міс. - 1/8 від маси тіла.

6. Дуже простим і відносно точним є метод Шкаріна:

дитина у віці 2-х місяців повинна отримувати 800, 0 мл молока, на кожен тиждень менше - об'єм молока зменшується на 50 мл. Формулою можна визначити так:

800 - 50х (8-n), де n - число тижнів життя.

Після 2-х місяців добовий об'єм можна визначити по формулі:

800 + 50x (n-2), де n - число місяців дитині.

Максимальний об'єм їжі від 6 до 12 місяців не повинен бути більше 1 літру

7. Енергетичний метод може бути використаний від народження до 1 року:

у першу чверть року - 120 ккал/кг маси тіла;

в другу чверть - 115 ккал/кг маси тіла;

в третю чверть - 110 ккал/кг маси тіла;

в четверту чверть - 100 ккал/кг маси тіла.

Співвідношення білків, жирів, вуглеводів від народження та до введення прикорму при природному вигодовуванні повинно бути 1: 3: 6, а після введення прикорму - 1: 2: 4. Таке збалансоване харчування, призначення вітамінів, мінеральних речовин і забезпечить нормальний фізичний, психічний, розумовий розвиток від народження до одного року і в подальшому.

Дослідження та рекомендації вітчизняних педіатрів та дієтологів
відносно загального калоражу і добової потреби у білках, жирах та вуглеводах при природному вигодовуванні практично співпадають. Рекомендовані
потреби в білках, жирах та вуглеводах при природному вигодовуванні при­ведені в таблиці (в г (кг маси тіла).

Безумовно, ми згідні з думкою І.М. Воронцова та О.В. Мазуріна (1980), що усім формулам присутня надзвичайна «точність» та категоричність рішення, але все-таки, вони дозволяють приблизно визначити об'єм їжі на добу, енергетичну цінність та співвідношення (частково) білків, жирів та вуглеводів. Безумовно, з вище приведених методів перевагу слід віддавати енергетичному, як найбільш точному.

Перелік навчально-методичної літератури

1. Чеботарева В. Д., Майданник В. Г. Пропедевтична педіатрія. К., 1999, с. 578

2. Мазурин А. В., Воронцов И. М. Пропедевтика детских болезней. СПб Фолиант, 1999, с. 928

3. Руководство по детскому питанию / Под ред. Тутельяна И. Я., Коня М., Медицинское информационное агенство, 2004, с. 662

4. Особливості та семіотика захворювань дитячого віку /За ред. І. С. Сміяна, В. Г. Майданника. Тернопіль-Київ, 1999, с 146

5. Практикум з пропедевтичної педіатрії з доглядом за дітьми / За ред. В. Г. Майданника, К. Д. Дуки. К., Знання України, 2002, с. 356

Додаткова література

!. Воронцов И. М., Мазурин А. В. Справочник по детской диететике, Л., Медицина, 1980, с. 416

Тема №2. Природне вигодовування немовлят після введення прикорму.

1. Актуальність теми.

- Молоко матері найкраще забезпечує фізичний та психоемоційний розвиток дитини до 5-6 місяців;

- Після шести місяців дитина потребує окрім білків, жирів та вуглеводів достатньої кількості інших речовин які забезпечують його фізичний розвиток;

- В першу чергу це стосується мінеральних речовин (солі заліза, кальція, фосфора, магнія, міді та інш.);

- Головним джерелом цих речовин є їжа рослинного походження: овочі, фрукти, крупи та інш.;

- Головною метою введення прикорму є забезпечення достатньої енергетичної цінності їжі, задовільнити потребу у складних вуглеводах та рослинній клітковині, які необхідні для нормального функціонування шлунково-кишкового тракту.

2. Конкретні цілі:

- Пояснити необхідність введення прикорму дітям з 5-6 місяців, які знаходяться на природному вигодовуванні;

- Головна мета прикорму – доповнення материнського молока іншими продуктами харчування;

- Пояснити чому введення прикорму дозволяє підвищити енергетичну цінність їжі без збільшення об'єму їжі;

- Забезпечити необхідну кількість мінералів у дитини після шести місяців можливо лише за рахунок прикорму;

- Проаналізувати історії розвитку (історії хвороб) дітей після шести місяців і оцінити тактику лікаря при введенні прикорму;

- Ознайомить з головними правилами введенні прикорму: прикорм дають лише перед годуванням груддю; новий продукт при прикормі починають давати з 1-2 чайних ложечок з поступовим збільшенням об'єму до повної порції протягом 5-7 днів. В разі негативної реакції на прикорм - цей продукт відміняють.

3. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

До практичного заняття студент повинен самостійно підгодовуватися використовуючи літературні джерела та деталізований текст змісту теми, для вирішення конкретних цілей, які ставляться до практичного заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1) Коли найбільш доцільно розпочинати введення прикорму при природному вигодовуванні?

2) Чому наприкінці першого півріччя життя малюка виникає потреба у призначенні прикорму?

3) З якого виду прикорму (овочевого чи кашного) необхідно розпочинати прикорм в залежності від фізичного стану (маси тіла) та загального стану дитини?

4) Яке годування груддю доцільно використовувати при призначенні першого, другого та третього прикорму? Чому так більш раціонально?

5) Чому нову страву необхідно розпочинати давати з невеликої кількості (з 1-2 чайних ложечок) з наступним збільшенням об'єму їжі на другу добу?

6) Що є доказом того, що їжа подобається малюку і вона гарно засвоюється?

7) Через який термін часу після першого прикорму розпочинають другий, третій прикорми?

8) Коли розпочинають вводити м'ясне пюре, рибне пюре?

9) Що є показником непереносимості введеного харчового продукту? Яка повинна бути тактика лікаря?

10)Який показник зростання маси тіла після введення прикорму свідчить про достатню енергетичну цінність добового об'єму їжі та її засвоєння?

11) Яким чином проводиться оцінка харчування дитини на правильному вигодовуванні у 6-12 місяців?

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1) Зібрати анамнез вигодовування дитини грудного віку протягом першого півріччя (до введення прикорму) та другого півріччя (після введення прикорму).

2) Оцінити фізичний розвиток дитини до введення прикорму (перші шість місяців) та від початку введення прикорму.

3) Розрахувати добовий об'єм їжі з урахуванням маси тіла та віку дитини.

4) Скласти одноденне меню для дитини другого півріччя життя після введення прикорму.

5) Підрахувати використовуючи таблиці кількість Б: Ж: В та калораж у добовому раціоні. Оцінити добовий раціон і при потребі провести корекцію.

6) Оцінити фізичний розвиток дитини протягом першого півріччя коли малюк не отримував прикорму і другого півріччя (після введення прикорму).