Похід Орлика на Правобережну Україну завершився провалом і бідами для українського населення через ненадійність його союзників— бєлгородськихі буджацьких татар.

- Влітку 1711 р. - Прутський похід Петра І (наступальні дії проти турків у ході війни), цар сподівався, що його похід викличе анти турецьке повстання на Балканах. Зазнавши поразки, Петро І був згодний на будь-які умови миру з Туреччиною, за винятком полону.

- Прутський мирний договір 1711 р.: Росія зобов'язувалася передати Туреччині Азов, знищити свої фортеці на Запорожжі, вивести війська з Польщі, росія­ни вивели свої гарнізони з деяких міст Волині, Поділля, Київщини і відмовилися від намірів приєднати Правобережну Україну.

- За Адріанопольскою угодою в квітні 1712 р. Росія відмовилася від Правобережжя (крім Києва), а Туреччина - від Лівобережної України.

Таким чином, Прутський мирний договір 1711 р. перешкодив Росії приєднати Правобережжя. Через нечіткість договірної статті відносно України боротьба за Українські землі між Росією і Туреччиною не припинялася. Оскільки ці дер­жави, а також Польща керувалися лише власними інтересами, то спроби Орлика відновити єдність Української держави зазнали поразки. Йому довелося емігрува­ти у Швецію.

- Тоді П.Орлик у квітні 1712 р. вирішує звернутися за політичною і військовою підтримкою до урядів західноєвропейських країн, він посилає Маніфест в урядові кола Англії і Голландії, у якому обґрунтовує справедливість визвольної боротьби українського народу проти російського царату. Орлик особливо підкрес­лював історичне право українців мати власну суверенну державу. Подібні ідеї він виклав також у «Висновку прав України», який підготував до конгресу європей­ських держав в Утрехті (1712 р.). Ці звернення не були почуті. Однак аж до своєї смерті в 1742 р. Орлик невтомно боровся за створення антиросійської коаліції єв­ропейських держав.

Становище в Україні після Полтавської битви 1709 р.

- Петро І не припинив терор і після Полтавської битви. Репресії обрушилися на голови родичів козаків і старшини, які були в еміграції з П.Орликом – їх виганяли з України на заслання в Москву.

- Встановлений царем режим терору і репресій був спрямований на те, щоб загасити вогонь визвольної боротьби і зміцнити деспотичну царську владу над українським населенням.

- Саме на цей період терору випало гетьманство Івана Скоропадського
(1708 — 1722 рр.). Відбувався наступ на державну автономію Гетьманщини. Це наклало відбиток на діяльність нового гетьмана. Він усіляко намагався засвідчити свою вірність царю, боявся доносів і діяв дуже обережно. Зміцнив свою владу в Гетьманщині.

- Одночасно він вимагав від російського уряду підтвердження традиційних
прав і вільностей козацтва.

- У липні 1709 р. подає на затвердження Петру І документа 14 пунктів, що одержав назву Решетилівські статті. Цар не підтвердив права і вільності України.
Статті повертаються до Скоропадського в іншому варіанті, який влаштовує Росію і Петра.

Цар різко відмовляє, сказавши, що «українці і так мають більше вільнос­тей, ніж який-небудь інший народ на землі».