Запис програм

Першим програмістам доводилося писати команди в «машинних кодах», тобто так, як сприймає їх машина. Наприклад, додавання двох чисел виглядало так: 15 0127 2677 3656. Число 15 -це код операції, яка означає «додати два деяких числа і суму записати в пам'ять». Числа 0127, 2677 і 3656 - це номери комірок пам'яті, в яких зберігаються числа. Зміст команди такий: додати число, яке записане в комірці номер 0127, з числом, записаним в комірці з номером 2677, а результат розташувати в комірку з номером 3656.

Пізніше, щоб полегшити процес запису програм, створили систему умовних позначень (мову програмування) для запису команд і внутрішню програму, яка вже сама «перекладала» команди в машинні коди. Тепер приклад додавання двох чисел виглядає так: с = а + b. Перед виконанням команди машина кожній змінній вкаже номер комірки, де знаходяться дані. Знак «=» означає записати (або присвоїти).

Аналогічно записуються більш складні операції, які повинен виконати комп'ютер. Наприклад, перевірку умови а_і > т можна записати англійською: if a[i]> m then m=а[і].

Такий підхід вимагає існування:

• чіткої системи умовних позначень для запису команд зрозумілою людині мовою (мова програмування);

• програми-посередника, яка перекладатиме команди мовою, зрозумілою машині.

Команди, записані мовою програмування називають операторами або вказівками. Послідовність таких команд називають текстом програми. Текст програми записують в текстовому файлі.

Існує багато різних мов програмування (дивись малюнок). Взагалі, для розв'язування більшості задач можна використовувати будь-яку з них. Тільки досвідчені програмісти знають, яку мову програмування краще використовувати для розв'язування складних спеціалізованих задач, щоб урахувати особливості тієї чи іншої з них.

Всі існуючи мови програмування можна поділити на дві групи:

¨ мови низького рівня;

¨ мови високого рівня.

До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. to assemble - складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозуміти і запам'ятати. Замість послідовностей двійкових кодів команд записуються їх символьні позначення, а замість двійкових адрес даних, які використовуються під час виконання програми, - символьні імена цих даних. Іноді мову асемблера називають мнемокодом або автокодом.

Більшість програмістів при складанні програм користуються деякою мовою високого рівня. Для описування алгоритмів такою мовою використовується певний набір символів - алфавіт мови. З цих символів складаються так звані службові слова мови, кожне з яких має певне призначення. Службові слова зв'язуються одне з одним в речення за певними синтаксичними правилами мови і визначають деяку послідовність дій, які мусить виконати комп'ютер. Використання мов високого рівня надає можливість описувати програми для комп'ютера, використовуючи загальноприйняті позначення операцій і функцій. Та програми, що написані на мовах програмування високого рівня (алгоритмічних мовах програмування), комп'ютер " не розуміє". Для того, щоб він міг виконати програму, її потрібно перекласти на машинну мову. Для такого перекладу використовують спеціальні програми, що мають назву - транслятори.