Термінологічний словник ключових понять. Витрати на виробництво – один з найважливіших об’єктів економічного аналізу оскільки саме за допомогою цього показника встановлюють причини здороження

Витрати на виробництво – один з найважливіших об’єктів економічного аналізу оскільки саме за допомогою цього показника встановлюють причини здороження собівартості продукції та розробляють заходи щодо її зниження.

Витрати групуються за:

- економічними елементами;

- цільовим призначенням у процесі виробництва (статтями затрат);

- способом віднесення на собівартість;

- відношенням до обсягу виробництва;

- місцем виникнення;

- відношення до процесів виробництва і реалізації.

Згідно до Положення 9 стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати та собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства» формується із витрат виробництва, які класифікують як операційні витрати.

За ступенем повноти витрат, віднесених на об’єкт, розрізняють його виробничу та повну собівартість.

Виробнича собівартість – це сума всіх виробничих витрат, тобто сума витрат, пов’язаних з використанням лише виробничих ресурсів. Типова номенклатура статей калькулювання виробничої собівартості виготовленої продукції: прямі витрати на сировину й матеріали, напівфабрикати й комплектуючі вироби, паливо й енергію на технологічні цілі; вартість прямих поворотних відходів (віднімається), прямі витрати на оплату праці, на відрахування на соціальні заходи; інші прямі витрати; непрямі змінні загально виробничі витрати; непрямі постійні розподілені загально виробничі витрати.

Собівартість реалізованої продукції – це виробнича собівартість продукції, яка була продана в звітному періоді, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати. Типова номенклатура статей калькулювання повної собівартості реалізованої продукції: виробнича собівартість реалізованої продукції; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати, фінансові витрати.

Завданням аналізу собівартості є оцінка економічної обґрунтованості плану та аналітичне дослідження виконання планових завдань за показниками, їх динаміки, виявлення резервів зниження витрат та розроблення заходів щодо більш ефективного управління витратами.

Об’єкти аналізу: витрати на одну гривню продукції. Собівартість продукції за елементами витрат та за калькуляційними статтями, аналіз одиниці продукції.

Витрати на одну гривню продукції – це відношення загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості випущеної продукції. Цей показник є універсальним, він може розраховуватись в будь-якій галузі виробництва і показує прямі залежність між собівартістю і прибутком.

На зміну витрат на одну гривню продукції впливають відхилення в структурі та асортименті, рівень витрат на виробництво окремих виробів, ціни та тарифи на матеріальні ресурси та оптові ціни на продукцію. Розрахунок впливу цих факторів проводять методом ланцюгових підстановок.

Елементи витрат – це однорідні за складом витрати підприємства, які характеризують використані ресурси незалежно від форми і місця їх використання. Аналіз витрат за елементами дає змогу вивчити зміни у структурі собівартості, охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість, фондомісткість, трудомісткість виробництва).

Аналіз проводять методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат з плановою та з питомою вагою попереднього року.

Витрати за статтями собівартості відображають витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції за звітний період.

Калькуляційні статті характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямків і місця їх використання. Це дає можливість вивчити витрати з точки зору їх функціональної ролі у виробничому процесі.

Аналіз проводять методом порівняння фактичних витрат з плановими за кожною статтею витрат, визначають суму економії чи перевитрат.

На відхилення фактичних матеріальних витрат від планових впливають зміни норм витрачання матеріалів, ціни одиниці матеріалу та заміна одного виду матеріалу іншим.

Оцінку трудових витрат проводять методом порівняння фактичного фонду зарплати з плановим. Визначають вплив зміни чисельності персоналу і середньої зарплати одного працівника на одержане відхилення з фонду зарплати. Оцінюють також співвідношення темпів зростання продуктивності праці та середньої зарплати одного робітника.

Аналіз загальновиробничих витрат проводять шляхом порівняння загальної суми цих витрат та витрат в розрахунку на одну гривню продукції з плановими показниками та з фактичними показниками попередніх періодів.

На відхилення фактичної собівартості одиниці найважливіших виробів від планової впливають зміни: обсягу виробництва, постійних витрат, змінних витрат.

Відносний рівень витрат визначають шляхом віднесення витрат будь-якого функціонуючого підрозділу до відповідних показників конкурентів.

Рекомендована література [4, 5, 9, 11-15, 18, 19]

3. ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Формування знань з теорії економічного аналізу та оволодіння теоретико-методологічними основами здійснення економічного аналізу неможливо без опанування практичними навичками в розв’язанні конкретних завдань. З цією метою програма дисципліни передбачає, поруч з викладанням лекцій, проведення практичних занять, обсяг яких складає майже 50% кількості годин аудиторних занять.

Практична підготовка студентів з дисципліни «Економічний аналіз» спрямована на придбання навичок роботи з інформаційною базою, проведення економічного аналізу та складання висновків за результатами аналізу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Модуль 1. Аналіз фінансового – виробничого стану підприємства

Змістовий модуль 1 Теоретичні основи економічного аналізу

Практичне заняття № 1, 2

Тема 2. Метод і методичні прийоми економічного аналізу

План заняття

1. Методика використання прийомів та методів економічного аналізу:

- традиційні методи економічного аналізу;

- класичні методи факторного аналізу.

Навчальні цілі

Закріплення теоретичних знань щодо методики використання методу і методичних прийомів економічного аналізу.

Обладнання, яке потрібне для проведення практичного заняття

- методичні рекомендації до виконання практичних завдань;

- завдання до практичного заняття;

- тестові завдання.