Підйомно-опускні площадки

Найпростішим видом площадки, що переміщається, є так званий люк-провал, розрахований на підйом і спуск однієї людини. Від підйомно-опускних площадок люк-провал відрізняється тим, що його робоча площадка не може підніматися вище рівня сцени. Ця конструкція розрахована тільки на опускання, " провалювання" невеликих ділянок планшета.

Класична схема люка-провалу наведена на мал. 11. Дерев'яна площадка люка переміщається за допомогою мотузки або троса. Для полегшення підйому в приводну систему вводяться противаги. Розрахункова вага контргруза складає приблизно половину передбачуваної вантажопідйомності.

Люки-провали й невеликі опускні площадки призначаються головним чином для здійснення різного роду сценічних ефектів, таких, як знамените " танення" Снігурки, поява Мефистофеля, накритих столів у вигляді " скатертини-самобранки" та ін.

Для вертикального переміщення декорацій і зміни рельєфу сцени застосовуються стаціонарні підйомно-опускні пристрої. Підйомно-опускна механізація сцени здійснюється двома способами: планами, що переміщаються, і окремими площадками.

У першому випадку кожний ігровий план сцени піднімається або опускається на певний рівень.

Способи підйому й спуска окремих частин планшета сцени різні. Найбільше поширення одержали гвинтові підйомники, про які йшла мова вище.

Крім шпиндельних (гвинтових) способів переміщення площадок застосовуються приводи на гнучких тягах (із тросів або ланцюгів) з противагами, гідравлічні й шарнирно-вижимні системи. Одна з схем наведена на мал. 12.

Канатні приводи мають досить високий КПД, прості в користуванні й малошумні. Ланцюгові передачі роблять більше шуму й мають більше низький КПД. Для всіх цих пристроїв потрібні особливо надійні гальмові механізми, стопори, що замикають площадки в потрібних положеннях. При витяжці канатів, можливе виникнення перекосів і заклинювання всього механізму.

У шарнирно-віджимних системах площадка піднімається гвинтами з гайками, гідроциліндрами, спеціальними ланцюгами (мал.13). Опорні балки з одного кінця мають шарніри, а з іншого рухомі опори.

Гранична швидкість для всіх типів підйомно-опускних площадок дорівнює 0, 75 м/сек.

Особливе місце в ряді підйомно-опускних пристроїв займає спіральний підйомник, розроблений канадською фірмою GALA за назвою “Spiralit". Робота цього підйомника робить досить сильне враження, оскільки з невеликої підставки висотою усього біля напівметра виростає металева колона, що піднімає сценічну площадку на висоту трьох, чотирьох і більше метрів. Принцип конструкції полягає у витягуванні нагору плоскої горизонтальної спіралі, шляхом закладу між її витками другої спіралі вертикального розташування. (мал.14). Так утвориться колона діаметром 228мм. Однак як показала практика, ця оригінальна система з ряду причин, у тому числі й через високу вартість, поки ще не одержала великого поширення.

Електричний привод завоював міцні позиції в механізації сцени, але останнім часом деякі театри стали знову вертатися до гідравлічних систем, якими на початку століття були обладнані багато сцен європейських театрів. Справа в тому, що старі системи не дозволяли централізувати управління всіма механізмами. Кожний приводний пристрій управлявся своїми вентилями, що перебувають безпосередньо в привода. Тому для керування механізмами сцени була потрібно велика кількість обслуговуючого персоналу. Тепер у гідравлічні механізми стали вводитися електричні й електронні системи дистанційного керування.

Гідравлічний привід відповідає самим головним вимогам театру: безшумний у роботі, має великий діапазон плавної зміни швидкості, однак вимагає ретельного технічного спостереження за всією системою.