Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Прокоп Тарас Ігорович

ПЕТРО РУМ’ЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ТА ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ X VIII СТ.

Історія України

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Історіографія проблеми......................................................................... 9

1.2. Джерельна база дослідження............................................................... 25

1.3. Методологічні підходи та методи дослідження.................................. 30

РОЗДІЛ 2. ЛІКВІДАЦІЯ ГЕТЬМАНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА

ПРИЗНАЧЕННЯ П. РУМ’ЯНЦЕВА НАМІСНИКОМ МАЛОРОСІЇ

2.1. Г етьманщина в останній період свого існування............................... 39

2.2. Формування світогляду П. Рум’янцева щодо розвитку Гетьманщини

та його взаємини з Катериною ІІ.......................................................................... 51

РОЗДІЛ 3. ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ У ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ ЗА НАМІСНИЦТВА П. РУМ’ЯНЦЕВА

3.1 Впровадження П. Рум’янцевим управлінських реформ.................... 70

3.2 Соціально-економічні та суспільно-культурні зміни у Г етьманщині

за намісництва П. Рум’янцева............................................................................. 103

РОЗДІЛ 4. П. РУМ’ЯНЦЕВ ТА УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА В УМОВАХ ЛІКВІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ

4.1 Роль П. Рум’янцева в процесі кооптації української еліти в

соціальну верству російського дворянства........................................................ 126

4.2 Взаємини П. Рум’янцева із прихильниками традиціоналістичних

поглядів щодо статусу Гетьманщини................................................................. 149

ВИСНОВКИ................................................................................................... 168

Список використаних джерел та літератури...................................................... 176

ВСТУП

Актуальність теми. У 60-х роках XVIII ст. автономний розвиток Лівобережної України увійшов у фінальну стадію свого розвитку. Замість гетьманського управління було створено інститут намісництва на чолі з П. Рум’янцевим. Його діяльність мала вирішальне значення для остаточної інкорпорації Гетьманщини в систему управління Російської імперії.

Процес змін та реформування охопив фактично всі сфери суспільно - політичного та соціально-економічного життя - органи влади різних рівнів, фінансові структури, суд і судочинство, систему комунікацій, а також, що не менш важливо, відбулися зміни в соціальних відносинах на Лівобережній Україні. Діяльність П. Рум’янцева на посаді генерал-губернатора Малоросії призвела до посилення національної асиміляції та русифікації вищих верств населення регіону. Отже, в зазначений період П. Рум’янцев став однією з ключових фігур, яка визначала напрями реорганізації колишньої Гетьманщини і суттєво впливала на хід реформ. Безперечно, його діяльність на посаді генерал-губернатора Малоросії заслуговує глибшого вивчення як яскравого представника російського істеблішменту, який втілював на практиці задумки імператриці Катерини ІІ та правлячих кіл Російської імперії.

Об’ єкт дослідження - Г етьманщина в перехідний період від автономії до її повного злиття з російською імперською системою.

Предмет дослідження - діяльність П. Рум’янцева на посаді генерал- губернатора Малоросії та комплекс засобів, які використовувалися ним для зміни політичних та соціально-економічних відносин у регіоні з середини 60-х до середини 90-х років ХVІІІ ст.

Структура роботи відповідає меті та завданням дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, які діляться на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури. Один із розділів присвячений історіографії та методології дослідження.

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Історіографія проблеми

П. Рум’янцев є знаковою постаттю як російської, так і української історії. Але його роль у цих двох країнах неоднакова: в Росії П. Рум’янцева більше знають як талановитого військового діяча і його військовим здобуткам присвячено чимало робіт російських істориків, тоді як в Україні він, у першу чергу, сприймається як генерал-губернатор. Але незважаючи на важливість його особи у вітчизняній історіографії, відкритим залишається питання визначення його функціональної ролі в системі тогочасної політико - адміністративної організації України зокрема, і Російської імперії загалом.

1.2. Джерельна база дослідження

Для написання дисертаційного дослідження використано чимало архівних матеріалів з архівів України та Російської Федерації, які ще не публікувалися. В першу чергу, це документи, що належать до діловодства Другої Малоросійської колегії, Генерального військового суду, Канцелярії Малоросійського скарбу, Генеральної лічильної комісії та інших установ, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві. Дослідження цих документів дає змогу проаналізувати особливості діяльності П. Рум’янцева-Задунайського, яку він здійснював на посаді генерал- губернатора.

Чимало важливої для нашого дослідження інформації зберігається в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві. Великий

інтерес для нас становить фонд 736 “Канцелярія київського, чернігівського і новгород-сіверського генерал-губернатора”. В цьому фонді зберігаються чимало документів господарської діяльності П. Рум’янцева-Задунайського: фінансові документи, звіти, земельні питання, проведення перепису, а також відомості про підвищення звань старшини і чиновників та відправлення їх у відставку.

1.3. Методологічні підходи та методи дослідження

Методологічно основою роботи є принцип історизму, наукової об’єктивності, плюралізму, системності та ідеологічно неупередженого підходу до складних явищ суспільного життя.

При написанні роботи застосовані спеціальні та загальнонаукові методи історичного дослідження. Важливе місце при підготовці дисертації посідає метод структуралізму, який дозволяє не просто описати, а виявити особливості функціонування предмета дослідження, способи і систему взаємозв’язків між його елементами. Як метод, що дає можливість перейти до абстрактно - теоретичного рівня, він спирається на виявлення структури тривких відносин. Тому він максимально придатний для вивчення проявів політики, які є результатом накопичуваних, постійно змінюваних, але й таких, що зберігають свою наступність, історичних зумовленостей. Він дав можливість простежити процес сукупності і взаємодоповнюваності реформ П. Рум’янцева з єдиною метою - інкорпорації українських земель до політичної системи Російської імперії.

РОЗДІЛ 2

ЛІКВІДАЦІЯ ГЕТЬМАНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА

ПРИЗНАЧЕННЯ П. РУМ’ЯНЦЕВА НАМІСНИКОМ МАЛОРОСІЇ

XVIII століття в українській історії є періодом великих потрясінь. Ще на початок цього століття українські землі пережили велику трагедію Полтавської битви, яка залишила свій відбиток на подальшому ході української історії. Після поразки військ гетьмана Мазепи під Полтавою 1709 р. Російська імперія почала свій наступ на українську автономію, в ході якого були знищені всі вольності та права, здобуті Б. Хмельницьким у попередньому столітті. Російський уряд різними способами намагався ліквідувати всі залишки української державності та інтегрувати Гетьманщину до всеросійської системи управління. Проте навіть у ході наступу російської імперської машини на українську автономію траплялися проблиски надії на відновлення старих вольностей, як це було в період правління імператриці Єлизавети. Але пом’якшення російської політики щодо України виявилося тимчасовим явищем, пов’язаним з особистісними поглядами Єлизавети, оскільки з приходом до влади Катерини ІІ українська автономія була повністю знищена. Завдання по знищенню Гетьманщини покладалося на П. Рум’янцева.

2.3. Гетьманщина в останній період свого існування

Рішення імператриці Єлизавети про відновлення гетьманської влади в Україні було пов’язане не стільки з політичними міркуваннями, оскільки більшою мірою з особистісними почуттями імператриці, яка виявляла велику приязнь до українця Олексія Розумовського, тому не дивно, що саме його брат Кирило Розумовський, згідно з указом “Про призначення в Малоросії гетьмана

за давніми правами і звичаями”, 22 лютого 1750 р. був обраний гетьманом [318, с. 298].

РОЗДІЛ 3 ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ У ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ ЗА НАМІСНИЦТВА П. РУМ’ЯНЦЕВА

П. О. Рум’янцев прибув до Лівобережної України навесні 1765 року, і перед тим як приступив до виконанням настанов Катерини ІІ та Сенату, витратив майже півроку на інспекторський об’їзд території Гетьманщини. Під час цього об’їзду він зібрав 228 донесень та скарг від місцевих жителів. Проаналізувавши всі отримані дані, граф склав загальну картину щодо підпорядкованих його правлінню земель та населення [252, с. 64]. Користуючись цими відомостями, а також отриманими настановами від Катерини ІІ, граф П. Рум’янцев почав утілювати в життя проект своїх реформ.

3.1. Впровадження П. Рум’янцевим управлінських реформ

Ще до усунення від влади К. Розумовського Сенатом Російської імперії був запланований детальний перепис населення та майна Гетьманщини, який був необхідний для налагодження податкової системи імперії. Перепис не змогли провести через усунення гетьмана, проте одразу ж зі вступом на свою посаду П. Рум’янцев отримав наказ від Катерини ІІ зробити детальний опис Малоросії. У вересні 1764 р. Малоросійська колегія одержала пропозицію розпочати генеральний опис Малоросії і підтримала її. П. Рум’янцев вважав, що опис дасть змогу отримати точні відомості щодо економічних та соціальних показників підконтрольних йому територій, а відтак це буде сприяти більш ефективному управлінню українськими землями [138, с. 3-14].

3.2. Соціально-економічні та суспільно-культурні зміни у

Гетьманщині за намісництва П. Рум’янцева

Задля ефективного функціонування державного апарату, П. Рум’янцеву необхідно було збільшення надходження податків до державного бюджету. Окрім вже існуючих податків, таких як мито та податок від продажу спиртних напоїв і роботи млинів, генерал-губернатор увів ряд нових. Усі землі, які раніше обслуговували гетьмана (поташники, стрільці, бобровики) і використовувались козаками, було переведено в категорію державних земель і з людей, які жили на цих землях, почали вираховувати податок. Для контролю за збором цього податку було призначено одинадцять контролерів. Завдяки цим нововведенням, державна скарбниця почала отримувати додатковий прибуток у розмірі 10000 карбованців, крім того, податок зобов’язані були сплачувати і слуги колишнього гетьмана - від цього казна отримала ще плюс 1200 карбованців.

РОЗДІЛ 4

П. РУМ’ЯНЦЕВ ТА УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА В УМОВАХ ЛІКВІДАЦІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ

4.1. Роль П. Рум’янцева в процесі кооптації української еліти в соціальну верству російського дворянства

Політика, яку мав проводити П. Рум’янцев-Задунайський стосовно української козацької старшини, була визначена ще до його призначення і основну роль в цьому відіграло так зване “Прохання малоросійського шляхетства”, в якому козаки висловлювали бажання відновити давні права Гетьманщини і власне, яке було однією з причин усунення від влади К. Розумовського. “Прохання” містило вимоги, які були сприйняті в царському дворі як загроза для існування цілісності імперії. Зокрема, вони стосувалися відновлення традиції укладення договорів між новообраним гетьманом та імператором, обрання гетьмана на вільних виборах, заснування окремого українського суду, відновлення митного кордону між Україною та Росією, повернення Гетьманщині територій, які були відчужені в період гетьманування І. Самойловича, І. Мазепи, К. Розумовського, скасування утримання в Україні російських військ, повернення Гетьманщині боргів за останні турецькі та прусську війни, а також запровадження на українських землях найвищої законодавчої установи - Сейму або Генеральної ради. Спираючись на Березневі статті, козацька старшина бажала знайти спосіб утворення власної бюджетно - фінансової системи з незалежними від Петербурга витратними і прибутковими статтями, створення самостійної судової системи Гетьманщини, яку б очолювала вища апеляційна установа - трибунал, обраний шляхетськими зборами.

ВИСНОВКИ

У 60-х рр. XVIII ст. на зміну лояльній політиці цариці Єлизавети Петрівни щодо України прийшла жорстка централізована влада Катерини II. Цей період став визначальним у протистоянні двох політичних систем - України-Г етьманщини та Російської імперії.! мператриця Катерина II поставила собі за мету позбавити Гетьманщину автономного устрою і перетворити її на провінцію своєї держави.

Задля виконання цієї мети імператриця призначила генерал-губернатором Малоросії військового командира П.О. Рум’янцева. Він походив з відомої дворянської родини. Його батько Олександр був денщиком імператора Петра I. Мати Петра - Марія Матвєєва була онукою відомого російського дипломата Артамона Матвєєва.

Список використаних джерел та літератури

Неопубліковані документи і матеріали

Центральний державний історичний архів України, м. Київ

(ЦДІАК)

Ф. 51. Генеральна військова канцелярія

Оп.2.

1. Од. зб. 75. Реєстр справ Генеральної військової канцелярії за 1706-1783 рр. - 1785. - Арк. 27-31.

Оп.3.

2. Спр. 7133. Справа про призначення графа Олександра Рум’янцева до управління Лівобережною Україною. - 1738 р.

3. Спр. 19147. Інструкція ревізорам по проведенню ревізії на Лівобережній Україні. - 1763 р. - Арк. 1-21.

Ф. 54. Друга Малоросійська колегія.

Оп. 2

4. Спр. 17. Пропозиція П. О. Рум’янцева про порядок проведення генерального опису (перепису) в Лівобережній Україні. - 1765 р. - Арк. 1-9.

5. Спр. 18. Ордер (обіжник) П. О. Рум’янцева російським офіцерам - очільникам комісії, для проведення Генерального перепису в Гадяцькому та решті 9 українських полках, з окремою вказівкою щодо вмотивування необхідності його проведення. - 1765 р. - Арк. 13-14.

6. Спр. 156. Ведомости Лубенской полковой канцелярии, Переяславской счетной комисии, предводителя шляхетства Переяславского

полка о казаках, вьішедших из Запорожской Сечи, о полковой и сотенной старшине и дворянах. - 1772 р.

7. Спр. 187. Рапорти и доношения Генеральной скарбовой канцелярии, полкових и сотенних канцелярий, старшини и казаков о розиске беглих подданих нежинского полкового хорунжего Клецунова, о неуплате денег за продовольствие и фураж, нанесение побоев жителей с. Березовки и др. - 1772 р.

8.

Привіт. Ви проглянули ознайомлювальний фрагмент дисертаційної роботи на тему: «ПЕТРО РУМ’ЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ ТА ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОНОМІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ X VIII СТ.» об’ємом 180 сторінок. Для отримання повного варіанту роботи напишіть нам.