Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Система управління охороною праці на локальному рівні.






система управління охороною праці на локальному рівні - це частина загальної системи управління організацією, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, що виникають у процесі господарювання, і містить комплекс взаємопов'язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці.

Обов'язок зі створення СУОП на локальному рівні покладено на роботодавця. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці» цей обов'язок передбачає:

- створення відповідних служб і призначення посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затвердження інструкцій про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також здійснення контролю за їхнім додержанням;

- розроблення за участю сторін колективного договору і реалізацію комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечення виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці тощо;

- забезпечення належного утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторингу їхнього технічного стану;

- забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організацію проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їхніми підсумками вжиття заходів для усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розроблення і затвердження положень, інструкцій, інших актів з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлення правил виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, безоплатне забезпечення працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснення контролю за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організацію пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вжиття термінових заходів для допомоги потерпілим, залучення за необхідності професійних аварійно-рятувальних формувань у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Створюючи СУОП, роботодавець повинен визначитися із законодавством про охорону праці, яке розповсюджується на діяльність організації, виявити небезпечні та шкідливі фактори і ризики, що можуть виникнути в її діяльності, визначити політику керівництва та завдання у сфері охорони праці, встановити пріоритети з охорони праці, розробити організаційну схему та програму для реалізації політики з охорони праці та досягнення її завдань.

Як і на інших рівнях СУОП, на локальному рівні формується система суб'єктів управління, що передбачає одноосібну участь роботодавця в управлінні, залучення працівників та їхніх представників до управління та здійснення з ними спільного управління охороною праці.

Залежно від правого статусу суб'єкти, які представляють інтереси роботодавця, здійснюють загальне або спеціальне управління охороною праці в організації. Загальне управління реалізують керівники підприємств, установ, організацій, їхніх структурних одиниць, вони є відповідальними за створення безпечних і здорових умов праці та несуть відповідальність за неналежну систему управління охороною праці.

Спеціальне управління здійснює служба охорони праці. Примітним є те, що служба охорони праці обов'язково створюється на локальному рівні незалежно від організаційно-правової форми роботодавця, галузі його діяльності, кількості працівників, а її ліквідація допускається лише у випадку ліквідації роботодавця - юридичної особи чи припинення використання найманої праці роботодавцем - фізичною особою. Роботодавець повинен розробити й ухвалити положення про службу охорони праці, опираючись на ст. 15 Закону України «Про охорону праці» та Типове положення про службу охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255. Наприклад, 20 липня 2011 року наказом № 25/0/14-11 керівника апарату затверджено Положення про службу охорони праці у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Створення ефективної СУОП на локальному рівні неможливе без залучення працівників та їхніх представників до участі в управлінні охороною праці. Тому участь в управлінні охороною праці працівники можуть брати безпосередньо, реалізуючи це право на загальних зборах чи конференції найманих працівників. Зазвичай коло питань, з приводу яких здійснюється таке управління, є обмеженим і полягає у затвердженні локальних актів, наприклад колективного договору. Делеговане управління охороною праці працівників відбувається шляхом наділення відповідними повноваженнями інших суб'єктів, які є представниками найманих працівників з питань охорони праці або за законом (таким суб'єктом є профспілки), або за фактом обрання (у разі відсутності профспілки такою може бути уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці).

Спільне управління охороною праці на локальному рівні роботодавці та наймані працівники можуть здійснювати через комісію з питань охорони праці підприємства, що створюється за рішенням найманих працівників, але до складу якої на паритетних засадах входять представники як найманих працівників, так і роботодавця. її створення та діяльність визначаються у ст. 16 Закону України «Про охорону праці» та Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженим наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 березня 2007 року № 55.

З метою обговорення заходів щодо розробки, впровадження та удосконалення СУОП, узгодження позицій керівництва та працівників, сприяння покращенню умов праці, визначення найбільш ефективних способів інформування працівників, у Рекомендаціях про СУОП пропонується створювати координаційну раду, до складу якої входять вище керівництво, представники служби охорони праці, профспілки або особи, уповноважені найманими працівниками.

Одним з обов'язків роботодавця щодо створення СУОП є розроблення й ухвалення локальних нормативно-правових актів з охорони праці. Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних підрозділів з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників повинні бути викладені в Положенні про СУОП. Якщо на підприємстві функціонує система якості, то вказані елементи СУОП відображаються в Настанові з якості.

Рекомендації щодо СУОП містять окремий розділ, присвячений примірній структурі та орієнтовному змісту Положення про СУОП. Останнє може складатися з таких підрозділів:

1. Основні принципи політики у сфері охорони праці. Політика у сфері охорони праці повинна визначати загальні завдання з покращення охорони праці, відповідати характеру та масштабу ризиків, що можуть виникнути на виробництві, містити зобов'язання керівництва щодо постійного поліпшення охорони праці.

2. Планування та фінансування заходів з охорони праці. У цій частині наводиться комплексний план заходів з охорони праці, конкретизуються напрями перспективного, поточного та оперативного планування, визначаються джерела фінансування заходів з охорони праці.

3. Обов'язки та відповідальність. У ньому окреслюються обов'язки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів, обов'язки та повноваження персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики виникнення, а також працівників щодо охорони праці, зокрема служби охорони праці, комісії з питань охорони праці, уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці.

4. Управління документацією, що передбачає вчасне отримання, облік, актуалізацію і поширення законів і підзаконних нормативно-правових актів, опрацювання й ухвалення локальних нормативно-правових актів.

5. Компетентність та підготовка. Підрозділ врегульовує професійний підбір працівників, які виконують важкі роботи, роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, роботи, де є потреба у професійному доборі, а також вимоги щодо проведення навчання з питань охорони праці та системи інструктажів усіх працівників.

6. Моніторинг виконання та оцінка результативності, що містить систему внутрішнього контролю, проведення внутрішнього аудиту, оперативного контролю керівників робіт та інших посадових осіб, контроль з боку служби охорони праці, а також громадський контроль.

7. Організація інформаційної роботи. У цій частині зазначаються шляхи, способи і форми донесення інформації до працівників та одержання від них результатів зворотного зв'язку, реагування на їхні звернення.

8. Управління ресурсами. Підрозділ встановлює вимоги щодо забезпечення безпечності виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів, заміни засобів виробництва і матеріалів, що застосовуються, організації робочих місць та робочого часу, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, впровадження змін в організації праці тощо.

9. Аналіз і попередження можливих загроз життю і здоров'ю працівників. Аналіз ефективності СУОП та зменшення ризиків виникнення небезпечних ситуацій повинен враховувати результати розслідування нещасних випадків на виробництві та причини їхнього виникнення, внутрішні та зовнішні фактори, що можуть вплинути на стан охорони праці.

10. Попереджувальні та коригувальні заходи. Наявність цього підрозділу зумовлена тим, що будь-яка виявлена неадекватність установлених заходів з охорони праці повинна мати своїм наслідком відповідні попереджувальні та коригувальні дії.

11. Мотиваційне регулювання. Створення здорових і безпечних умов праці неможливе без активної участі працівників та їхнього свідомого ставлення до культури безпеки праці. У цій частині передбачаються вимоги та принципи до матеріального і морального заохочення працівників щодо дотримання законодавства про охорону праці.

12. Удосконалення СУОП, що передбачає заходи з удосконалення системи управління в цілому або окремих її ланок.

З урахуванням вимог чинного законодавства про охорону праці та рекомендацій органів державної влади на практиці розробляються конкретні положення про СУОП. Наприклад, 16 вересня 2011 року наказом керівника апарату № 32/0/14-11 затверджено Положення про систему управління охороною праці у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ). Положення складається з шести розділів, що охоплюють загальні питання, основні функції та завдання управління охороною праці, функції ВССУ щодо управління охороною праці, правовий статус служби охорони праці, порядок проведення навчання та інструктажів з питань охорони праці, організацію контролю за станом охорони праці.

Положення поширюється не лише на усіх працівників ВССУ, але й на інших осіб, що тимчасово виконують роботи на території ВССУ. Зокрема, на працівників підрядника у разі залучення суб'єкта господарювання для виконання робіт проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, експлуатації й ремонту будівель, споруд, об'єктів інженерного забезпечення, монтажу, експлуатації й ремонту устаткування, машин і механізмів, забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя та охорони довкілля.

Система управління охороною праці у ВССУ передбачає створення служби охорони праці, розробку та закріплення функціональних обов'язків з охорони праці за всіма службами, підрозділами та працівниками апарату ВССУ, прийняття й реалізацію управлінських рішень з охорони праці та встановлення взаємодії осіб, що є учасниками управління охороною праці.

Управління охороною праці, зокрема здійснення контролю за її станом, у ВССУ від імені роботодавця здійснюють керівник апарату та керівники структурних підрозділів апарату ВССУ, служба охорони праці, від імені працівників - профспілкова організація в особі свого представника, уповноважена найманими працівниками особа, а спільне управління - комісія з охорони праці.

Керівник апарату ВССУ затверджує структурну схему системи управління охороною праці, схему сповіщення про надзвичайні ситуації, порядок взаємодії структурних підрозділів у вирішенні завдань управління охороною праці, укладає з профспілкою угоду з питань поліпшення умов та безпеки праці, заслуховує звіти керівників структурних підрозділів про ефективність діяльності СУОП. Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці на всіх рівнях, стадіях, підготовку управлінських рішень і контроль за їхнім виконанням здійснює служба охорони праці, що безпосередньо підпорядковується керівникові апарату ВССУ, а організаційно - керівнику служби охорони праці.

Служба охорони праці у ВССУ забезпечує функціонування СУОП, визначає потребу в технічних, фінансових, кадрових, інформаційних ресурсах для підтримання охорони праці на належному рівні та вносить відповідні пропозиції керівництву, визначає потребу в засобах колективного та індивідуального захисту. Для досягнення поставлених перед нею завдань служба охорони праці безперешкодно, у встановленому порядку, відвідує всі приміщення ВССУ та перевіряє стан охорони праці, залучає фахівців та експертів для проведення розслідувань аварій, нещасних випадків, вносить керівництву пропозиції про відміну наказів та розпоряджень, що суперечать чинному законодавству України та нормативним актам, у разі необхідності надає керівникам структурних підрозділів ВССУ обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Основою функціонування СУОП у ВССУ є координація діяльності всіх суб'єктів управління, тому з цією метою Положення про систему, управління охороною праці у ВССУ передбачає:

- взаємодію апарату ВССУ і його структурних підрозділів;

- забезпечення виконання планів робіт із охорони праці та вимог, які містяться в положеннях, правилах, інструкціях та інших нормативних документах з охорони праці;

- дотримання вимог охорони праці на стадії проектування, будівництва, реконструкції та приймання в експлуатацію об'єктів;

- забезпечення безпечної експлуатації обладнання, будівель, споруд;

- контроль служби охорони праці всіх рівнів управління у функціонуванні СУОП;

- забезпечення своєчасного розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, аналіз і ліквідацію причин виникнення, розробку й реалізацію заходів щодо запобігання їм.

Одним із принципів побудови СУОП є документування усіх процесів та етапів управління. Важливу частину документації становлять локальні нормативно-правові акти. Особливістю цих правових актів про охорону праці є те, що значна їхня частина ухвалюється з метою конкретизації Закону України «Про охорону праці» та з урахуванням вимог типових та примірних нормативно-правових актів. Хоча така ситуація не позбавляє роботодавця права ухвалити необхідний акт і в інших випадках.

Законодавець встановлює вимоги до порядку ухвалення нормативно-правових актів про охорону праці роботодавцем. Зокрема, наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 132 від 21 грудня 1993 року затверджено Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, Рекомендації Держнаглядохоронпраці щодо застосування цього Порядку, 29 січня 1998 року наказом № 9 Комітет по нагляду за охороною праці затвердив Положення про розробку інструкцій охорони праці. Особливості ухвалення нормативно-правових актів, присвячених регулюванню окремих питань охорони праці (проведення навчання з охорони праці, розслідування нещасних випадків та професійних захворювань тощо), встановлюються у спеціальних підзаконних нормативно-правових актах.

Як результат, на локальному рівні формується система нормативно-правових актів з охорони праці. Наприклад, у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалено Положення про систему управління охороною праці у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Положення про службу охорони праці у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань із питань охорони праці у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Інструкцію з охорони праці для працівників апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Інструкцію з охорони праці для головного спеціаліста (завідувача складу) відділу медичного, соціально-побутового та протокольного забезпечення господарського управління Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Інструкцію з охорони праці водія (легкового автомобіля) відділу транспортного забезпечення господарського управління апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал