Класифікація умов праці

Гігієнічна оцінка умов праці проводиться шляхом порівняння результатів проведених вимірів з нормативними значеннями (шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем).

Ступінь небезпечності і шкідливості факторів визначається за критеріями, установленими гігієнічною класифікацією праці; розглядаються тільки ті фактори, які за ступенем небезпеки і шкідливості відносяться до ІІІ класу.

В даний час для проведення атестації робочих місць використовується " Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу" (надалі – Гігієнічна класифікація), затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України (від 31.12.97 р. № 382). Цей документ розроблений відповідно до Законів України " Про охорону праці", " Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення" і " Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки".

Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично виявлених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (надалі – гігієнічні нормативи), а також можливим впливом їх на стан здоров'я працівників.

Виконання робіт в умовах перевищення гігієнічних нормативів можливе при використанні засобів колективного й індивідуального захисту, а також при скороченні часу роботи в шкідливих умовах.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці підрозділяються на чотири класи.

1. 1-й клас – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються умови для підтримки високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені тільки для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів умовний рівень оптимальності визначається рівнем, прийнятним за безпечний для населення.

2. 2-й клас – допустимі умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлені гігієнічні нормативи для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку чергової зміни і не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3-й клас – шкідливі умови праці – характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і можуть створювати несприятливий вплив на організм працюючих та/або його потомство. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів і вираженості в організмі працюючих поділяються на чотири ступені:

1 ступінь (3.1) – умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межи фізіологічних коливань і часто сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

2 ступінь (3.2) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, що можуть викликати стійкі функціональні порушення, ведуть у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології (передпатології).

3 ступінь (3.3) – умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які ведуть до підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності і розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4 ступінь (3.4) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні привести до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології і рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4-й клас – небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

З наведених визначень стає ясно, чому при атестації робочих місць можуть розглядатися лише умови праці, що відносяться до 1 – 3 ступенів 3-го класу.

При наявності в повітрі робочої зони двох і більш шкідливих речовин різнонаправленої дії кожна з них розглядається як самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці.

Якщо зазначені речовини односпрямованої дії, то підсумовуються відносини фактичних концентрацій кожної з них до встановленої для них ГДК. Ступінь шкідливості такої групи речовин визначається, виходячи з величини перевищення зазначеної суми відносин над одиницею з урахуванням класу небезпечності найтоксичнішої речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина (концентрація речовин односпрямованої дії визначається за ГОСТ 12.1.005-88 " ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие требования.

В цілому – при наявності двох і більше небезпечних і шкідливих виробничих факторів оцінка умов праці відбувається за найбільшим класом і ступенем.

Оцінка технічного й організаційного рівня робочого місця проводиться в два етапи.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться за результатами аналізу:

· відповідності технологічного процесу, будинків і споруд – проектам, обладнання – технічній документації, характеру й обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів;

· технологічної оснащеності робочого місця (наявність справних контрольно-вимірювальних приладів, забезпеченість робочого місця підйомно-транспортними засобами, необхідними інструментами і технологічним оснащенням);

· відповідності технологічного процесу, обладнання, оснащення, інструментів і засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці;

· впливу технологічних процесів, що відбуваються на інших робочих місцях.

Оцінку організаційного рівня робочого місця одержують з аналізу:

· раціональності планування робочого місця (відповідність площі робочого місця нормам технологічного проектування і раціонального розміщення устаткування й оснащення), а також відповідності його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам;

· забезпеченості працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту, що відповідають стандартам безпеки праці і встановлених норм;

· організації роботи захисних споруд, пристроїв, контрольно-вимірювальних приладів.

Атестація робочих місць проходить за результатами комплексного обстеження й оцінки умов і характеру праці.

Оцінка стану робочого місця за умовами праці визначається з урахуванням впливу на працівників усього комплексу факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених Гігієнічною класифікацією праці (розділ І, Карти), сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці (розділ ІІ Карти), а також ступеня ризику ушкодження здоров'я.

На підставі такої оцінки робочі місця можуть бути віднесені до одного з видів умов праці:

· з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

· з шкідливими і важкими умовами праці;

· з шкідливими умовами праці.

Право на пенсію на пільгових умовах визначають за показниками, наведеними в дод. 4; інші пільги і компенсації, залежно від умов праці, – за чинними законодавчими актами (наприклад, додаткова відпустка
див. дод. 1).

Оцінка умов праці керівників і фахівців відбувається залежно від умов праці підлеглих їм працівників, за умови, що вони зайняті виконанням робіт в умовах, передбачених у списках № 1 і № 2 для їхніх підлеглих протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем розуміють виконання робіт, передбачених списками, протягом не менш 80% робочого часу, що повинно бути підтверджено відповідними документами.

За результатами проведеної атестації визначаються першочергові невідкладні заходи щодо поліпшення умов і безпеки праці, для розробки і реалізації яких не залучаються сторонні організації і спеціалісти.

Карту підписують голова і члени комісії, а з отриманими результатами знайомлять працівників, по робочих місцях яких проводилась атестація.

За результатами атестації складається перелік:

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства відповідно до ст. 26 Закону України " Про підприємства" і ст. 13 Закону України " Про пенсійне забезпечення";

· робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно виконати першочергові заходи по їх поліпшенню.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, (крім на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством) підписує голова комісії при узгодженні з профспілковим комітетом. Цей перелік затверджується наказом по підприємству і зберігається протягом 50 років (витяги з наказу додаються до трудових книжок працівників, професії і посади яких внесено до переліку). Матеріали атестації є документами строгої звітності і зберігаються на підприємстві.

Слід зазначити, що рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування виконує комісія з атестації на чолі з її головою. При цьому пільги і компенсації встановлює комісія відповідно до чинного законодавства або угод, прийнятих при укладанні Колективного договору.