Форми державного устрою.

Поняття та ознаки держави.

Держава — це політична організація суспільства, яка володіє владними повноваженнями по управлінню територіально-організованим населенням з метою виконання загальносоціальних справ.

Ознаки держави. Їх можна розділити на дві групи. Перша група ознак відрізняє державу від первісної соціальної організації. До них відносяться:

1.Наявність публічної політичної влади – такої, що виділилася з суспільства, але не співпадає з ним, стоїть над ним.

2.Система збору фінансових коштів (податки, збори, різного роду повинності). Ці засоби необхідні для вирішення загальнозначущих проблем;

3.Розподіл населення по територіальній ознаці.

4.Наявність системи загальнообов'язкових правил поведінки — права.

Друга група ознак держави відрізняє його від інших соціальних інститутів (політичних партій і суспільних організацій). Такі ознаки інакше називають атрибутами держави:

1) Народ — сукупність індивідів, об'єднаних правовим зв'язком з державою.

2)Територія — матеріальна база держави. Територія держави — це простір, в межах якого здійснюється державна влада.

3) Державна влада — організаційно оформлена функція по керівництву, управлінню і координації життя суспільства.

Функції держави — це основні напрями і сторони діяльності держави. Класифікація:

1) залежно від тривалості дії – постійні і тимчасові.

2) Залежно від значення - основні і другорядні.

3) Залежно від сфери застосування – внутрішні і зовнішні. Види внутрішніх функцій: а)економічна;

б)функція з ахисту прав і свобод людини і громадянина; в)соціальна;

г)функція фінансового; д)функція охорони правопорядку; е)природоохоронна/екологічна; є)культурна/духовна; ж)інформаційна.

Види зовнішніх функцій:

а)забезпечення безпеки держави; б)міжнародної співпраці.

Форми державного устрою.

Форма державного устрою — це спосіб територіально-політичного устрою держави, порядок взаємин між державою і її окремими частинами. Її різновиди:

Унітарна держава — це єдина держава, що складається з адміністративно-територіальних одиниць (областей, провінцій, губерній). В ній існує єдина система органів влади і управління, єдина система права. Вони бувають централізовані, коли регіональні органи призначаються зверху(Нідерланди, Казахстан, Франція), і децентралізовані, коли регіональні органи обираються на місцях(Великобританія, Нова Зеландія, Італія). В даний час більшість держав миру — унітарні держави (Болгарія, Угорщина, Греція, Польща). У багатьох унітарних державах (Іспанія, Україна, Фінляндія) є автономні утворення.

Федерація — це добровільне об'єднання декількох самостійних держав (суб'єктів федерації) в єдину союзну державу. Ознаки:

1.Наявність декількох правових систем, з яких одна (система федерального права) володіє верховенством по відношенню до права суб'єкта федерації;

2.Наявність двох рівнів державної влади. Федеральна влада (влада держави в цілому) володіє всією повнотою зовнішнього суверенітету і значною частиною внутрішнього суверенітету. Влада суб'єкта федерації володіє внутрішнім суверенітетом.

Різновиди федерацій: територіальні(США, Німеччина, Бразилія); національні(Бельгія, Індія); змішані(Росія).

Конфедерація — це тимчасовий союз держав, створений для досягнення конкретної мети. В даному випадку держави об'єднують лише окремі напрями своєї діяльності (наприклад, оборону, зовнішню політику, зовнішню торгівлю).