Джерела права. Закони та підзаконні акти.

Джерела права — це засіб вираження і закріплення норм права, що виходить від держави.

Види джерел права:

1. правовий звичай— стійке правило поведінки, що стихійно склалося, санкціоноване державою. В давнину правовий звичай був основне і єдине джерело права. Він історично і фактично передував закону. У сучасному світі правовий звичай використовується рідко: у цивільному праві (неписані звичаї ділового обороту), в міжнародному праві (дипломатичні звичаї);

2. юридичний (судовий або адміністративний) прецедент — рішення суду по конкретній справі, якому надана нормативна сила і яка служить зразком для вирішення аналогічних справ. Юридичний прецедент поширений в системі загального права Австралії, Великобританії, Канади і США, використовується міжнародною юстицією.

3. нормативно-правовий акт – письмовий документ, що прийнятий в установленому порядку компетентним органом держави і містить правові норми узагальненого характеру. Загальний характер розпоряджень відрізняє нормативно-правовий акт від юридичного прецеденту – основною і найдосконалішою формою сучасного права.

4. нормативний договір— це угода між двома і більш суб'єктами права, що містить обов'язкові для них розпорядження. Нормативні договори набувають все більш широке поширення в конституційному, трудовому, цивільному, міжнародному і інших галузях права. Вони бувають внутрідержавними і міжнародними, засновницькими і звичними, типовими і поточними. Нормативний договір не є персоніфікованим актом, його зміст складають правила поведінки загального характеру. Найпоширенішим прикладом нормативного договору є колективний договір в трудовому праві.

По юридичній силі всі нормативно-правові акти розділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон — нормативний акт, прийнятий органом законодавчої влади або всенародним референдумом, володіючий вищою юридичною силою і містить первинні правові норми.

Ознаки закону:

1) закон приймається тільки суб'єктами, які є носіями державного суверенітету (народ або його найвищий представницький орган);

2) закон володіє найвищим юридичним «рангом» — вся решта актів знаходиться «під» законом, повинні відповідати йому;

3) закон містить первинні, початкові норми, яких раніше не було в системі права;

1) законами регулюються найважливіші суспільні відносини.

Закони в сучасній демократичній правовій державі займають перше місце серед всіх джерел права і є основою законності і правопорядку.

Види законів:

А)конституційні - закріплюють основи суспільного і державного устрою, служать базою для поточного законодавства. До них відносяться Конституція і закони, що вносять в неї зміни і доповнення. Ці закони, як правило, приймаються в особливому порядку.

Б)звичні (поточні) - Всі інші закони відносяться до групи поточних (звичних) законів.

Підзаконні акти — це нормативні акти, видані на основі, у виконання і в цілях конкретизації законів. Підзаконні акти, подібно законам, обов'язкові для виконання і володіють необхідною юридичною силою. Але їх дія обмежена законом: вони не можуть виводити за межі законодавчого регулювання, їх норми носять вторинний по порівнянь із законом характер. Підзаконні акти не можуть змінювати або відміняти норми законів.

Підзаконні акти багатоманітні формою і джерелам походження. У нашій країні існують наступні види підзаконних актів: 1) укази Президента України; 2)ухвали і розпорядження Кабінету Міністрів України; 3) інструкції і нормативні накази міністерств і відомств; рішення органів місцевого самоврядування і їх виконавських органів; розпорядження глав місцевих державних адміністрацій; 6) нормативні накази адміністрацій підприємств, установ і організацій.