Стабілізаційної програми

Реалізація стратегії запобігання банкрутству пов’язана з вибором напрямків фінансування діяльності підприємства (зовнішнього фінансування – фінансування за рахунок короткострокових кредитів банку і кредиторської заборгованості; фінансування за рахунок власних і прирівняних до них засобів, змішаного фінансування – як за рахунок власних, так і за рахунок позикових коштів) і обумовлюється таким:

- забезпеченням поточної ліквідності підприємства;

- рівнем забезпеченості власними оборотними коштами;

- забезпеченням ефективності (рентабельності) фінансування не нижче середньої розрахункової ставки банківського відсотка за усіма видами запозичення.

Виходячи з цього, а також із припущення, що фінансування (Х) на розвиток виробництва може бути спрямоване на технічний розвиток (dХ) і поточне виробництво (1-d)Х, де d – частка відрахувань у необоротні активи, то доцільність і напрямок зовнішнього фінансування і фінансування за рахунок власних коштів може встановлюватися такими схемами його забезпечення і розподілу[23].

Схема 1. Фінансування за рахунок позикових коштів (короткострокових кредитів і кредиторської заборгованості).

При такій схемі фінансування нетто-баланс має такий вигляд:

(ВА – необоротні активи; ОбА – оборотні активи, у т.ч. витрати майбутніх періодів; ВК – власний капітал; ПЗ – поточні зобов'язання).

Якщо врахувати умови забезпечення стійкої платоспроможності підприємства, то нижня оцінка граничного запозичення повинна скласти , звідси , або , тобто сума фінансування (Х₁) за рахунок короткострокових кредитів та поточних зобов’язань не повинна перевищити (ОбА-1, 5ПЗ) за мінусом суми фінансування на технічний розвиток, або верхня оцінка величини фінансування в технічній розвиток dХ₁ обмежена перевищенням (ОбА-1, 5ПЗ) над загальною величиною нових запозичень (Х₁).

Приклад 2.2 Припустимо, що підприємство має таку структуру нетто-балансу, тис.грн:

та обирає фінансування за рахунок позикових коштів. Необхідно визначити припустимі напрямки політики фінансування.

Коефіцієнт поточної ліквідності буде відповідати платоспроможності підприємства, якщо обсяг фінансування не буде перевищувати , тобто максимальний обсяг фінансування (Х_max) відповідає умові Х_max =(400 – 1, 5х200)/ (0, 5+d). При можливих значеннях d у діапазоні 0£ d£ 1 припустимі напрямки фінансування за рахунок позикових коштів, наведені у табл. 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 – Допустимі варіанти фінансування за рахунок позикових засобів, тис.грн

Схема 2. Фінансування за рахунок власних і прирівняних до них коштів.

При такій схемі фінансування нетто-баланс має вигляд

Умова збереження поточної ліквідності буде забезпечуватися, якщо , а це означає, що сума фінансування за рахунок власних і прирівняних до них коштів (довгострокових кредитів, амортизаційних відрахувань, прибутку, емісії цінних паперів і т.п.) не повинна бути менше суми фінансування в технічний розвиток за мінусом (ОбА-1, 5ПЗ).

Приклад 2.3 Припустимо, що підприємство має таку структуру нетто-балансу, тис.грн:

та обирає фінансування за рахунок власних і прирівняних до них коштів. Необхідно визначити припустимі напрямки політики фінансування.

Поточна ліквідність забезпечується, якщо мінімальний обсяг фінансування відповідає умові Х_2min=(1, 5х350 – 400)/ (1-d). При можливих значеннях d у діапазоні 0£ d£ 1 припустимі напрямки фінансування наведені у табл. 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 – Припустимі варіанти фінансування за рахунок позикових засобів, тис.грн

Схема 3. Фінансування як за рахунок позикових коштів, так і за рахунок власних (змішане фінансування).

При такій схемі фінансування нетто-баланс має вигляд

За рахунок усіх джерел фінансування, крім вимоги збереження поточної ліквідності, враховується умова забезпечення ефективності (рентабельності) фінансування не нижче середньої розрахункової ставки банківського відсотка за усіма видами запозичення (l). Тоді забезпечення ефективності фінансування і поточної ліквідності можна записати такими формулами: , , звідси .

Виходить, що сума фінансування за рахунок усіх джерел (Х) не повинна бути менше суми позикових і власних засобів на технічний розвиток за мінусом (ОбА-1, 5ПЗ). З урахуванням умови ефективності або , якщо допустити, що l=0, 8, то Х₂£ 0, 25Х₁, тоді мінімальна сума фінансування за рахунок власних коштів (довгострокових кредитів) визначається за формулою

. (2.19)

Приклад 2.4 Припустимо, що підприємство має таку структуру нетто-балансу, тис.грн:

та обирає фінансування за рахунок позикових і власних коштів. Необхідно визначити припустимі напрямки політики фінансування.

При можливих значеннях d у діапазоні 0£ d£ 0, 5 припустимі напрямки фінансування наведені у табл. 2.4.1.

Таблиця 2.4.1 – Допустимі варіанти фінансування за рахунок позикових засобів, тис.грн

Обґрунтованість вибору тієї чи іншої схеми залучення фінансування може бути більш повною, якщо врахувати ряд додаткових умов, що забезпечують фінансову стійкість, зокрема:

- автономність діяльності;

- забезпечення ефекту зростання фінансового важеля;

- співвідношення між коефіцієнтами чутливості мобілізації-іммобілізації коштів.

У результаті обґрунтування фінансування за запропонованими схемами можна рекомендувати варіанти реструктуризації (відновлення) структури балансу і фінансових потоків, що задовольняють вимоги ліквідності і рентабельності діяльності.

Розглянуті вище схеми фінансування спрямовані на створення задовільної структури балансу, яку можна забезпечити цілеспрямованим, обґрунтованим відповідними розрахунками, впливом припустимих реорганізаційних політик, які приводять до зміни в необхідному напрямку насамперед обсягів джерел фінансування і ефективності їх використання.

Допустимі реорганізаційні політики – заходи або комплекс заходів, спрямованих на досягнення і (або) підтримку протягом короткострокового періоду (у межах року) задовільної структури балансу.

Перший варіант – підприємство неплатоспроможне, незадовільна структура балансу виникла при К_пл < 1, 5, К_звк > 0, 1. Для відновлення платоспроможності та структури балансу підприємство повинно прагнути вивільнення частини необоротних активів (наприклад, обладнання, що цілком або здебільшого замортизоване або не використовується у виробництві) на величину, не меншу ніж Х₁. Виручені кошти можуть бути спрямовані на погашення найбільш термінових зобов’язань на величину, не меншу ніж Х₂ та на збільшення (поповнення) або зменшення оборотних активів на величину, не меншу ніж (Х₁-Х₂). При цьому якщо (Х₁-Х₂) > 0, то оборотні активи у майбутньому періоді необхідно збільшити на відповідну величину, якщо (Х₁-Х₂) < 0 – зменшити. У цьому випадку структура нетто-балансу має вигляд

Гранично-допустимі параметри реорганізаційної політики будуть обмежені нижніми нормативними значеннями показників платоспроможності: та ,

звідси

(2.20)

Виходячи з практичної реалізації реорганізаційних політик, необхідно задати додаткові обмеження на можливість зменшення необоротних та оборотних активів, зменшення поточних зобов’язань, тобто

Х₂-Х₁£ aОбА, Х₁£ bВА, Х₂< gПЗ, (2.21)

де a, b, g – відповідно гранично-допустимі для збереження статусу діяльності підприємства розміри зменшення оборотних активів (наприклад, до 20%), необоротних активів (наприклад, до 10%), поточних зобов’язань (наприклад, до 50%).

Також необхідно визначитися з пріоритетністю напрямків реорганізаційної політики: вивільнення необоротних активів та збільшення (або зменшення) оборотних активів (d₁) або погашення термінових зобов’язань (d₂), d₁+ d₂=1. Якщо підприємство обирає пріоритетним погашення термінових зобов’язань, то d₁< d₂, (наприклад, d₁=0, 2, d₂=0, 8), якщо – вивільнення необоротних активів та збільшення (зменшення) оборотних активів, – d₁> d₂, (наприклад, d₁=0, 8, d₂=0, 2), при рівнозначності напрямків – d₁= d₂=0, 5.

Виходячи з вищезазначеного, для схеми реструктуризації балансу оптимальні значення реорганізаційних політик будуть обмежені:

- вимогами забезпечення нормативного рівня поточної ліквідності та забезпечення власними оборотними коштами:

(2.22)

;

- вимогами гранично-допустимого зменшення оборотних активів, при яких збережеться статус підприємства (наприклад, не більше 20% від існуючої вартості): Х₂-Х₁£ aОбА;

- вимогами гранично-допустимого зменшення необоротних активів (наприклад, до 10% існуючої вартості): Х₁£ bВА;

- вимогами гранично-допустимого зменшення поточної заборгованості (наприклад, до 50% існуючої заборгованості): Х₂< gПЗ;

- пріоритетністю напрямків реорганізаційної діяльності підприємства щодо вивільнення необоротних активів, поповнення (або зменшення) оборотних активів у разі необхідності та погашення термінових зобов’язань: min(d₁Х₁+d₂Х₂).

Приклад 2.5 Підприємство має таку структуру нетто-балансу, тис.грн:

К_пл= 400/350 =1, 14 < 1, 5, К_звк=(650-600)/ 400 = 0, 125> 0, 1.

У даному випадку схема реструктуризації незадовільної структури балансу до структури балансу, яка задовольнить вимоги платоспроможності підприємства, буде такою:

Припустимо, що для збереження свого статусу підприємство обрало, що вивільнення оборотних активів повинно бути не більше 10% їх вартості, зменшення оборотних активів не більше 20%, погашення поточних зобов’язань не більше 50%. Тоді до даної структури майна підприємства та обраної схеми реструктуризації балансу оптимальні значення параметрів антикризових реорганізаційних політик будуть:

або

При пріоритетному напрямку d₁=0, 2, d₂=0, 8 реструктуризація балансу буде обмежена , звідси Х₂=130. Тоді структура нетто-балансу матиме такий вигляд, тис.грн:

К_пл = 330/220 =1, 5, К_звк= (650-540)/330 = 0, 3.

Якщо підприємство обрало пріоритетним напрямок d₁=0, 8, d₂=0, 2, тоді оптимальні значення будуть обмежені , , звідси Х₁=125 – 0, 5Х₂, Х₁= -80+Х₂, тоді Х₂=136, 6 тис.грн, Х₁=56, 6 тис.грн. Структура нетто-балансу матиме такий вигляд, тис.грн:

К_пп = 320/213, 4 =1, 5 К_звк= (650-543, 4)/320 = 0, 3

Другий варіант – підприємство неплатоспроможне, незадовільна структура балансу виникла при К_пл < 1, 5, к_звк < 0, 1. У цьому випадку відновлення платоспроможності повинно відбуватися у напрямку збільшення власного капіталу (наприклад, за рахунок повторної емісії акцій, збільшення прибутку від реалізації продукції тощо). Виручені кошти спрямовуються на приріст оборотних активів (якщо в цьому є потреба) та погашення поточної заборгованості. Структура нетто-балансу має такий вигляд:

Гранично-допустимі параметри реорганізаційних політик будуть ті самі, що для першого варіанта, але джерела фінансування будуть відрізнятися – це власний капітал.

Оптимальні значення реорганізаційних політик, крім зазначених для першого варіанта, будуть обмежені також вимогами дотримання необхідних для забезпечення фінансової стійкості балансових пропорцій, зокрема неперевищення неліквідних активів над постійними пасивами Х₁> ВА-ВК.

Третій варіант – незадовільна структура балансу виникла при К_пл> 1, 5 К_звк< 0, 1. У цьому випадку реструктуризація балансу буде спрямована на збільшення власного капіталу (Х₁) та необоротних активів (Х₁-Х₂) та погашення поточних зобов’язань (Х₂). Структура нетто-балансу має такий вигляд:

Гранично-допустимі параметри реорганізаційних політик при такій схемі відновлення платоспроможності будуть:

звідси

Практична реалізація буде обмежена додатковими значеннями Х₂-Х₁ £ bВА.

Четвертий варіант припускає розгляд комбінації перелічених вище варіантів.

Отримані у рамках аналізу і прогнозування балансу політики відновлення його структури рекомендують лише напрямок, у якому повинен перебудовуватися баланс у майбутньому періоді. Під обрану політику повинні підбиратися окремі організаційно-технічні заходи чи їхній комплекс, реалізація яких повинна забезпечити зменшення чи збільшення майна і майнових прав, власного капіталу і зобов’язань підприємства відповідно до обраної політики.

Приклад 2.6 Предметом діяльності підприємства “Y” є: будівництво житла і об’єктів соціально-побутового призначення; будівництво промислових об’єктів агропромислового комплексу; здійснення ремонтних та монтажних робіт; виробництво будівельних матеріалів; здійснення пусконалагоджувальних робіт; проведення постачальницько-збутових операцій з товарами та послугами як на території України, так і за її межами; оптова та роздрібна торгівля товарами та виробами вітчизняних та іноземних виробників; здійснення транспортних послуг з перевезення вантажів по Україні та за її межами; інша діяльність, що не заборонена законодавством України. Майно підприємства складається з основних засобів, оборотних активів, а також цінностей, вартість яких відображена у балансі (табл. 2.6.1).

Таблиця 2.6.1 – Баланс підприємства “Y” на 30.06.200n року, тис.грн

Продовження табл. 2.6.1

Таблиця 2.6.2 – Дані для аналізу результатів діяльності підприємства, тис.грн

Таблиця 2.6.3 – Примітки до звітності, тис.грн

Проаналізуємо фінансове становище підприємства (визначимо його фінансову стійкість) виходячи з трикомпонентного показника типу фінансової стабільності

Таблиця 2.6.4 – Аналіз типу фінансової стабільності

За результатами аналізу визнано, що підприємство на 31.03.200п року має нормальне фінансове становище, але на 30.06.200п року його фінансовий стан є нестабільним. Необхідно з’ясувати причини такого становища. Проведемо аналіз активів, пасивів та ліквідності балансу підприємства (табл. 2.6.5, 2.6.6, 2.6.7).

Загальна оцінка фінансового стану підприємства доводить, що підприємство має нестабільну фінансову ситуацію: за рік на 35 пунктів відбулося зниження частки основних засобів, на 17 пунктів збільшилась частка запасів та витрат, на 2 пункти знизилась частка грошових коштів, на 20 пунктів збільшилась дебіторська заборгованість, на 25 пунктів зменшилась частка власного капіталу.

Таблиця 2.6.5 – Аналіз активу балансу підприємства

Продовження табл. 2.6.5

Таблиця 2.6.6 – Аналіз пасиву балансу підприємства

Таблиця 2.6.7 – Аналіз ліквідності балансу, тис.грн

Для комплексної оцінки ліквідності балансу розраховується загальний коефіцієнт ліквідності (f_л):

,

який знизився на 20 пунктів; аналіз прибутку доводить, що прибуток формується за рахунок виручки від реалізації продукції; структура балансу незадовільна.

Аналіз коефіцієнтів поточної ліквідності та забезпеченості власними оборотними коштами показує, що підприємство неплатоспроможне:

– на початок звітного періоду

К_пл=18779 / 17697 =1, 06< 1, 5, К_звк = (22069 –20987)/ 91799 = 0, 06< 0, 1;

– на кінець звітного періоду

К_пл = 106958 / 91799= 1, 16 < 1, 5, К_звк = (39320- 24161) / 106958 = 0, 14> 0, 1.

При цьому, якщо наприкінці звітного кварталу хоча б один із зазначених коефіцієнтів перевищує своє нормативне значення (К_звк = 0, 14> 0, 1) або протягом звітного кварталу спостерігається їх зростання (К^н_пл =1, 06, К^к_пл = 1, 16), перевага має надаватися позасудовим заходам відновлення платоспроможності боржника або його санації у процесі провадження справи про банкрутство.

Коефіцієнт поновлення платоспроможності К_в=(1, 16 + 6/12(1, 16 –1, 06))/ 1, 5 = 0, 8, це означає, що підприємство не може поновити свою платоспроможність впродовж 6 місяців.

Для поновлення платоспроможності необхідно: по-перше, усунути наслідки кризи; по-друге, усунути причини кризи. Розрахуємо коефіцієнт чистої поточної ліквідності для того, щоб визначитися з напрямком заходів фінансової стабілізації.

К_чпл= 106958/91799 – 420 = 1, 2 > 1, тому заходи з усунення неплатоспроможності будуть включати: прискорення обороту дебіторської заборгованості; уцінку неліквідних видів запасів та їх реалізацію; перегляд деяких договорів та зазначення передплати за виконання робіт; скорочення розміру незавершеного виробництва; відстрочення розрахунків за внутрішньою кредиторською заборгованістю. Також до заходів можна віднести реалізацію обладнання, що не використовується. Реорганізаційні заходи будуть вибрані у такому напрямку:

Тоді гранично-допустимі значення реорганізаційних заходів при d₁=0, 2, d₂=0, 8 будуть

Х₁ +0, 5 Х₂ 30740, 5,

Х₁ £ 0, 1ВА.

Звідси Х₁ £ 2416, 1 тис.грн, Х₂ £ 56648, 8 тис.грн, тоді структура нетто-балансу буде мати вигляд:

А= 74470, 2 тис.грн.

Тобто, заходи, які вибере підприємство для відновлення платоспроможності, повинні бути спрямовані на зменшення необоротних активів не більше ніж на 2416, 1 тис.грн, зменшення оборотних активів не більше ніж на 54232, 7 тис.грн та на погашення поточних зобов’язань не більш ніж на 56648, 8 тис.грн. Тоді К_пл = 52725, 3/35150, 2 = 1, 5, К_звк= (39320-21744, 9)/ 52725, 3 = 0, 3.

Заходи з відновлення структури балансу і, як наслідок, відновлення платоспроможності наведені у таблиці 2.6.8.

При цьому може бути розроблено декілька варіантів реорганізаційних заходів, які включатимуть різноманітні заходи стабілізаційної програми.

Враховуючи заходи стабілізаційної програми, відновлена структура балансу має такий вигляд (табл. 2.6.9).

Таблиця 2.6.8 – Заходи з відновлення платоспроможності підприємства (без урахування податкових нюансів)

Таблиця 2.6.9 – Прогнозний баланс підприємства “Y”

К_пл = 53679/ 35150 = 1, 53, К_звк = (40290 – 21761) / 53679 = 0, 35.

Таблиця 2.6.10 – Визначення прогнозного типу фінансової стабільності

Продовження табл. 2.6.10

Таким чином, запропоновані заходи стабілізаційної програми відновили платоспроможність підприємства та його фінансову рівновагу, але при цьому необхідно забезпечити фінансову рівновагу у тривалому періоді.

При виборі варіанта реорганізаційної політики необхідно враховувати, що структура балансу за обсягом основних і оборотних активів і обсягом позикового і власного капіталів і їхніх співвідношень впливає на величину одержуваного прибутку і рентабельність роботи підприємства.