Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду П.Скоропадського

Прихильник міцної влади, Скоропадський зробив свою державу диктаторською, за формою, з атрибутами національної традиції – за політичною суттю. Підписання українсько-російської угоди про перемир’я і зараз у багатьох викликає суперечливі погляди і думки. Але ж на той час так було ліпше, бо краще мир, аніж війна. Для захисту незалежності країни, всередині якої перебувало 400 тисяч німецьких солдат, потрібна була боєздатна армія. З планів військової реформи Гетьманату було здійснено немало: основою майбутньої армії стала Сердюцька дивізія, формування Дніпровської дивізії і початок створення Чорноморської флотилії. Це був значний крок вперед у військовому розвитку країни. Та ми можемо цей же факт віднести і до прорахунків у політиці Скоропадського, адже за такий короткий термін (всього кілька місяців) зазначені вище військові утворення не могли стати абсолютно дієвими, функціональними, вони не могли досягнути того необхідного рівня військового розвитку. Заслуговує на особливу увагу його намагання відновити козацький стан, зробити його привілейованим. Великої актуальності набуло аграрне питання. Скоропадський повернув у приватну власність поміщицькі землеволодіння, які були відібрані радянською владою. Гетьман розумів, що поміщики-землевласники – це господарі, які вміють хазяйнувати на землі. Але ж, на превеликий жаль, не могло бути держави, де власниками були б всі і де була б майнова рівність.Серед досягнень културної політики – українізація всіх сфер життя, зокрема, держапарату та освіти з введенням в ній Закону про обов’язкове вивчення української мови, літератури, історії та географії. Реалізацією політики українізації стало відкриття національних університетів у Києві та Кам’янці-Подільському. Українська Академія Наук – також наслідок культурно-освітньої політики Скоропадського. Першим президентом УАН став В.Вернадський. Скоропадський також посприяв створенню

Національної Бібліотеки, Національного Архіву, Національної галереї мистецтв,

Національного історичного музею, Національного театру. За півроку Скоропадський зробив набагато більше, ніж УЦР за весь період свого функціонування. За правління гетьмана майже не спостерігалося внутрішніх конфліктів. Його політика була надзвичайно ефективною і корисною для держави. Це дійсно були прояви українського патріотизму і національної свідомості. Саме через це Скоропадський заслужив великий авторитет серед інтелігенції і, звичайно ж, міцну підтримку з її боку. Та ідеальним нічого не буває. Не винятком є і політика цього державного діяча, яка у у окремих її моментах була досить суперечливою. Величезним недоліком було те, що очільник Української Держави вів вузько класову діяльність, покладючись суто на багатих, і нехтуючи думкою та інтересами селян і робітників, яким це надзвичайно не подобалося, бо під час правління УЦР вони встигли відчути певних демократичних свобод. Через це основна категорія населення буле невдоволена соціальною політикою Скоропадського. Невдоволення народу підсилювало й перебування на Україні німців, які поводили себе досить нахабно. Своєрідні підсумки цього досить короткого огляду можна зробити словами Ореста Субтельного, відомого канадського історика: «Гетьманат проіснував менше восьми місяців, протягом яких реальна влада перебувала в руках німців, а його власний вплив був обмежений»