Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Акт аудиторської перевірки
Завершується санаційний аудит загальною оцінкою санаційної спроможності підприємства з наступним прийняттям рішення про доцільність санації чи ліквідації суб'єкта господарювання та складанням акта аудиторської перевірки. На підставі даних, одержаних в результаті санаційного аудиту, розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегії розвитку підприємства бракує, концепція санації недосконала, то робиться висновок про те, що підприємство є санаційно неспроможним і його доцільно ліквідувати. Якщо санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підготовлений менеджмент, ринки збуту продукції, а також перспективи залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про можливість проведення санації суб'єкта господарювання. В акті про результати санаційного аудиту треба відобразити реальну картину поточного становища підприємства та його санаційних шансів з урахуванням прогнозів розвитку самого підприємства та навколишнього бізнесового середовища. Акт аудиторської перевірки може складатися з таких розділів: 1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму. Подається інформація: - назва аудиторської фірми, номер і дата ліцензії, виданої АПУ, адреса, телефон; - відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата видачі сертифіката аудитора. 2. Підстави для проведення аудиту, мета, методи та обсяг. Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі підстави, об'єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення. Акт адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором зобов'язання, і має містити ще й таку інформацію: брав аудитор участь у розробці плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився аудит. 3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів. Акт має чітко викладати думку аудитора про відображений у звітності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності та об'єктивності. Аудитор має констатувати виконання неодмінних передумов здійснення аудиту: а) фінансова інформація була підготовлена згідно з нормативною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності; б) подана інформація за обсягом достатня для оцінювання плану санації; в) усі матеріальні питання, що стосуються правильного розуміння фінансової інформації, відображено адекватно. 4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та причини кризи на підприємстві - об'єкті аудиту, сильні та слабкі сторони в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що плануються, робиться остаточний висновок про санаційну спроможність (неспроможність) цього підприємства. При цьому головним є таке: - документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності); - «визначення основних ризиків; - оцінка санаційних заходів (якщо вони мають сенс). Остаточний висновок можливий у трьох варіантах. 1. Однозначно стверджується, що концепція санації відображає реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним. 2. Зазначається, що план санації можна реалізувати, виконавши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту. 3. План санації визнається нереальним, а сама санація - неможливою. Якщо аудитор визнає, що санація підприємства є можливою лише при виконанні певних рекомендацій, зроблених у ході аудиту, то він повинен послатися на ці конкретні рекомендації. Якщо план санації визнано недосконалим, аудитор повинен обґрунтувати це відповідними доказами, описати основні позиції плану, які є недостовірними або сумнівними. Якщо на підставі проведених аудитором процедур та вивчення необхідної інформації він набуває переконання в тому, що компанія не може продовжувати своє функціонування в майбутньому, аудитор визнає запропоновану концепцію санації помилковою.
|