Екологічна стандартизація та сертифікація як елементи ринку екологічних послуг

Сертифікація являє собою визначення, перевірка й документальне підтвердження об’єкта сертифікації встановленим екологічним вимогам. Екологічна сертифікація є новим і поки що незадіяним регулятивним механізмом для України. Вона повинна стати повноправною складовою системи управління і регулювання економіки.

У світовій практиці екологічну сертифікацію почали запроваджувати з 1992 р. на основі:

ð Директиви 92/880/ЕС “Про екологічні знаки”;

ð британського стандарту BS 7750 “Система екологічного управління”;

ð міжнародних стандартів ISO/ТС207 “Управління навколишнім середовищем” тощо.

Базисом сучасної екологічної сертифікації є правове і нормативне забезпечення, яке є результатом діяльності Європейської комісії, авторитетних міжнародних та європейських організацій зі стандартизації і сертифікації. В умовах послідовної екологізації всіх ланок економіки України та формування ринку екотехнологій та екопослуг відбувається вплив європейських орієнтирів на процес формування екологічної сертифікації. Сучасний напрям створення і розвитку системи екологічної сертифікації України визначений у ст. 48 “Співпраця в галузі оцінювання стандартів та оцінювання відповідності” Угоди про партнерство та співпрацю між Європейським союзом і Україною.

Впровадження екологічної сертифікації ставить за мету розв’язання нагальних завдань у трьох сферах діяльності держави:

1. У сфері функціонування господарського комплексу:

ð реалізація обов’язкових екологічних вимог природоохоронного законодавства під час ведення господарської діяльності;

ð впровадження систем екологічного менеджменту в структури об'єктів управління ДСЕУ;

ð створення екологічно безпечних виробництв, технологічних процесів і обладнання;

ð додержання вимог екологічної безпеки і запобігання забрудненню довкілля під час розміщення, переробки, транспортування, ліквідації й захоронення відходів виробництва і споживання;

ð додержання вимог екологічної безпеки впродовж усього життєвого циклу будь-якої продукції;

ð запобігання ввезенню в Україну екологічно небезпечних продукції, відходів, технологій і послуг.

2. У сфері інтеграції України до Європейського союзу:

ð сприяння інтеграції економіки країни в Європейський ринок;

ð гармонізація системи екологічної сертифікації з міжнародними й національними системами акредитації та сертифікації;

ð підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

ð усунення технічних бар’єрів у міжнародній торгівлі;

ð надання екологічному сертифікату та екологічному знаку відповідності статусу документів, які в особі уповноваженого органу державної влади з екологічної сертифікації гарантують додержання вимог природоохоронного законодавства України.

3. У сфері міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища:

ð сприяння участі України у формуванні світового механізму охорони навколишнього природного середовища;

ð забезпечення виконання Україною міжнародних угод, конвенцій та договорів у природоохоронній галузі;

ð виконання міжнародних зобов’язань України у сфері управління якістю навколишнього природного середовища;

ð забезпечення контролю за транскордонним переміщенням забруднювальних речовин та перевезенням небезпечних відходів.