Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Світовий досвід правового регулювання природокористування






Суттєву допомогу у справі створення нового механізму природокористування може надати вивчення світового досвіду регулювання сучасного виробництва й охорони навколишнього середовища. Аналіз даних процесів у країнах з розвинутою системою ринкових відносин показує, що природокористування зіграло важливу роль у становленні структури господарства цих країн, хоча на початкових етапах розвитку, особливо в післявоєнні роки, воно ігнорувалось.

На сучасному етапі повинен мати місце синтез непрямих і прямих методів державного регулювання. Сили стихійного ринку не в змозі захистити суспільство від збитку, що наноситься оточуючому середовищу виробниками в ході господарчої діяльності. Необхідність державної участі у вирішенні екологічних проблем обумовлена також тим, що вони вже не можуть бути “знятими” у межах окремих країн.

Забруднення природного середовища набуває міждержавних, планетарних масштабів.

У останній третині XX сторіччя стало зрозуміло, що вирішувати проблеми збереження навколишнього природного середовища тільки на рівні окремої країни неможливо. Причина в тому, що природний комплекс кожної невеликої країни, а це більшість країн світу, нерозривно пов'язаний із природним комплексом сусідніх країн, або навіть є їх складовою частиною, адже біосфера – єдине ціле.

Жодна, навіть дуже зразкова країна, з ощадливим відношенням до природи, якісним екологічним законодавством і відповідальними громадянами не може бути захищена від погіршення стану ґрунтів, води, лісу, повітря, загибелі рослин і тварин, внаслідок переносу забруднюючих речовин з однієї країни в іншу. Яскравим прикладом цього є Чорнобильська аварія, коли постраждала територія і населення не тільки України, а й багатьох інших країн – Росії, Білорусії, Західної Європи.

На сучасному етапі американський спеціаліст Л. Браун для усіх країн світу виділив триосновні глобальні екологічні проблеми, які повиннібути пріоритетними:

- ерозія ґрунту і боротьба з нею;

- антропогенне технологічне навантаження на екосистему і її мінімізація;

- виснаження органічної сировини.

Усе це обумовило розробку і прийняття в цих країнах ефективного та чинного законодавства, упровадження чіткої системи державного управління охороною земельних ресурсів, використання різноманітних економічних важелів і механізмів з метою раціонального землекористування та покращання стану й охорони земель.

Так, у США в 70-ті роки XX століття запроваджено стандарти якості навколишнього середовища та сформульовано положення про обов’язковість державної екологічної експертизи всіх напрямів господарської діяльності.

Починаючи 70-х років компанії ряду країн Європи і Північної Америки почали притягувати забруднювачів до юридичної відповідальності за нанесення збитків навколишньому середовищу, що призводило до додаткових фінансових втрат. Було впроваджено екологічний аудит, як оцінку відповідності нормам законодавства про охорону навколишнього середовища діяльності підприємств. Екологічний аудит сформувався в середині 80-х років. Він широко поширився в промислово розвинутих країнах – у Канаді, Великобританії, Нідерландах, США, Швеції.

Характерною особливістю сучасного екологічного законодавства в більшості країн Західної Європи та Північної Америки є зміщення центру вирішення природоохоронних завдань із загальнонаціонального на регіональний рівень, до вирішення окремих проблем з охорони природних ресурсів і об’єктів. У цих країнах створені центральні органи, що контролюють виконання чинного екологічного законодавства, розробляють принципи і напрями екологічної політики, створюють науково обґрунтовані екологічні нормативи і стандарти, організовують розробку і реалізацію національних екологічних програм.

Під часвикористання міжнародних природних ресурсів важливо дотримуватись міжнародних домовленостей, їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом.

Історія міжнародної екологічної співпраці розпочалася понад 100 років тому. Основні моменти цієї співпраці наведено в табл. 13.2.

Таблиця 13.2

Історія міжнародної екологічної співпраці

Рік Подія
   
1875 рік Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів
1897 рік Росія, Японія та США уклали угоду про спільне використання і охорону морських котиків у Тихому океані
1902 рік Перша міжнародна конвенція про охорону птахів, корисних для сільського господарства, яку уклали деякі європейські країни
1922 рік створена Міжнародна рада охорони птахів
1950 рік підписана нова Конвенція про охорону всіх видів птахів
1962 рік ООН прийнята резолюція “Економічний розвиток і охорона природи”
1968 рік ЮНЕСКО прийнято програму “Людина і біосфера”

 

Продовження таблиці 13.2

   
1972 рік створено організацію ЮНЕП, яка вперше створила всесвітню систему спостереження (моніторинг) за станом і змінами біосфери
1982 рік Конвенція ООН з морського права (Хартія морів)
1988 рік засновано фонд „За виживання і розвиток людства"
1991 рік Світовим банком з ЮНЕП створено фінансову природоохоронну організацію – Глобальний екологічний фонд (ОЕР), членами якої на 1 січня 1998 року були 155 держав світу, у тому числі Україна. Головною метою створеного Фонду є розробка та реалізація фінансового механізму надання країнам, які отримують відповідні гранти, пільгових кредитів для реалізації проектів, пов'язаних із вирішенням глобальних екологічних проблем
1992 рік Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку Ріо-де-Жанейро

 

У зв’язку з новими проблемами, що виникають у сфері охорони довкілля, останніми роками почали з’являтись нові інституційні структури, - при ЮНЕСКО створено комітет з біоетики; в Японії організовано Дослідницький центр інноваційних технологій для Землі; створено Організацію нових енергетичних і промислових технологій при Міністерстві зовнішньої торгівлі і промисловості, одним з основних напрямків роботи якої є екотехнології; з 1991 року реалізується програма ООН із питань охорони навколишнього середовища ЮНЕП, яка передбачає тісне співробітництво з банківським сектором.

Експерти ООН вважають, що нині основні міжнародні зусилля щодо вирішення глобальної екологічної кризи мають бути спрямовані на:

ð дослідження першопричин кризи;

ð боротьбу з її наслідками;

ð оцінку глобального ризику;

ð залучення широкої громадськості;

ð забезпечення засобівправового регулювання;

ð інвестування в нашемайбутнє.

Україна тісно пов’язує свою діяльність із міжнародними організаціями та країнами. Україна підписала Декларацію міжнародної конвенції ООН з питань навколишнього середовища й розвитку, приєдналась до 20 природоохоронних конвенцій, 4 протоколів і Договору до них. У сфері охорони навколишнього середовища, ядерної і радіоактивної безпеки, Україна встановила міжнародне співробітництво в межах двосторонніх міжнародних угод і договорів. Україна є членом Ради Європи (РЄ) з 1995 року і в межах цієї діяльності ратифікувала Конвенцію про охорону дикої фауни, флори та приро­дного середовища.

Таким чином, нині вирішення основних екологічних проблем неможливо уявити без міжнародного співробітництва.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал