Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тема 3. Визначення вартостей грошей у часі та її використання і фін. розрахунках. ⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 3
1. Необхідність і сутність визначення вартості грошей у часі. Ключову роль у фін. розрахунках відіграє оцінка вартості грошей у часі. У відповідності з цією концепцією однакова сума грошей в різні періоди часу має неоднакову вартість. Основними причинами втрачання вартості грошей є: 1) інфляція; 2) ризик – через невпевненість у майбутньому ризик вкладення грошових коштів з часом зростає, тому більшість підприємців цінують сьогоднішні гроші і погоджуються вкладати їх лише у випадку достатньо високої компенсації як винагороди за ризик; 3) ліквідність – здатність швидко реалізувати якісь ресурси. Часова вартість грошей як результат впливу вище зазначених факторів може розглядатись з позицій: -теперішньої вартості майбутніх грошових потоків (дисконтування); -майбутньої вартості грошей, які є в розпорядженні на поточний момент часу (компаундування) – нарощення %.
2. Майбутня вартість грошей. Майбутня вартість грошей – це сума, в яку перетворяться інвестовані в даний момент кошти через певний період часу з урахуванням ставки %. В основі розрахунку лежить процес нарощування, який являє собою поетапне збільшення вкладеної суми шляхом приєднання до початкової величини суми %-ів.
3.Теперішня вартість і норма дисконтування.
Теперішня вартість майбутніх грошових потоків служить основою для порівняння прибутковості різних інвестиційних проектів. Теперішня вартість – це грошова вартість майбутніх доходів та витрат з поправкою на ставку дисконту. Дисконтна ставка – це % ставка, яка застосовується для дисконтування майбутніх платежів і враховує рівні інфляції в країні та ризики окремих проектів. Для оцінки ставок дисконту використовують наступні правила: 1) з двох майбутніх надходжень вищу норму дисконту матиме те, що надійде пізніше; 2) чим нижче рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту; 3) ставки дисконту зростають прямо пропорційно зростанню % на фін. ринках; 4) ризик може зменшуватись якщо спостерігається тенденція до зниження інфляції та % на фін. ринках.
4. Поняття аннуітету. Ряд послідовних платежів, що здійснюються через рівні проміжки часу називаються фін. рентою або аннуітетом. Такі платежі виникають при інвестуванні грошових засобів в різноманітні програми, створенні грошових фондів різноманітного призначення та погашення банківської заборгованості. Майбутня вартість аннуітету – це сума всіх потоків платежів з нарахованими на них % на кінець періоду, тобто на дату останньої виплати. Вона показує, яку величину має капітал, що вкладається через рівні проміжки часу разом з нарахованими %.
Тема 4 1.Сутність та задачі управління активами Активи – це всі види майна підприємства, що належать йому на праві власності і використ для здійснення статутної діяльності. Оборотні активи- це частина майна признач для реалізації або споживання протягом одного операційного циклу або одного календарного року. До них відносять: -сировина і матеріали -готова продукція -дебіторська заборгованість - грошові кошти та їх еквіваленти -незавершене будівництво Необоротні активи- це майно, яке бере участь в багатьох виробничих циклах, на яке нараховується амортизація: - Будівлі, споруди - Обладнання - Нематеріальні активи - Незавершене будівництво - Довгострокові фінансові інвестиції та інше Та частина оборотного капіталу, яка постійно перебуває у сфері вир-ва назив оборотними фондами (сировина і запаси, незавершене вир-во, напівфабрикати). Друга частина оборотного капіталу перебуває у сфері обігу –назив фондами обігу (гроші, готова продукція, дебіторська заборгованість). Операційний цикл(виробничий цикл) – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення господ діяльності та моментом реалізації виготовлення продукції або надання послуг. Фінансовий цикл являє собою період обертання грошових коштів в інвестовані оборотні активи починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за сировину і закінчуючи моментом інкасації дебіторської заборгованості за відвантажену готову продукцію. 2. Головні завдання управління оборотними активами на різних етапах діяльності під-ва До основних завдань управління оборотними активами належать: · забезпечення безперебійності виробничого процесу та скорочення фін. циклу Чим менша тривалість фін циклу тим менше ресурсів потрібно для фінансування виробничих потреб під-ва. Для скорочення фін циклу під-ву необхідно збільшити оборотність ДЗ або зменшити оборотність кредиторської. На тривалість фін циклу впливає: 1. – тривалість операц циклу - сезонність попиту - рівень інфляції - темпи росту в-ва - стан кон’юктури ринку 2. прискорення оборотності загальної суми оборотних активів це завдання реаліз шляхом збільшення частки активів з високою оборотністю і зменшення частки активів що обертаються повільно. До активів з високою оборотністю належать: - грошові кошти - готова прод яка користується попитом - запаси сировини за якими не створ До активів з низькою оборотністю належать: - готова продукція яка не користується великим попитом - дебіторська заборгованість - фін ін-ти терміном більше 6 міс. Прискорення оборотних активів може відбуватися за рахунок: - на стадії формування запасів (ліквідація зайвих запасів, вибір постач, раціональна організація запасів) - на стадії в-ва (запровадження інноваційних технологій з метою економії сировини та матеріалів та підвищ прод праці) - на стадії реалізації продукції (пошук покупців, яким не потрібно давати відстрочку) 3. забезпечення ліквідності оборотних активів достатніх для підтримки платоспром під-ва 4. забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів 5. мінімізація ризиків і втрат пов’язаних з формуванням та використанням оборотних активів Кожному виду оборотних активів відповідає той чи інший ризик (грошові кошти та інфляція, матеріальні ресурси, псування, форс-мажори, ДЗ- неповернення, фін вклад – ризик втрати доходу) Крім того необхідно враховувати ризики формування оборотних активів -недостатність грошових коштів призводить до перебоїв у в-ві, невиконання фін зобов’язань - недостатність виробничих запасів призводить до перебоїв у в-ві, недоотримання доходу - наявність зайвих активів спричинює додаткові витрати та витрати потенційного доходу.
3. Управління запасами під-ва. Управління дебіторською заборгованістю. Управління грошовими коштами Одним з найбільш важливих завдань управління запасами є визначення їх оптим величини на складі, величина запасів залежить від: - попиту на прод - сезонність в-ва - від розміру складу - коливання ціни - від термінів зберігання - від тривалості переробки - від умов постачання Правильно визначені запаси забезпечення безперебійної роботи під-ва при збоях у постач та важкопрогнозованому збуті. Розмір будь якого елементу оборотних активів повинен бути мін. для умов функціонального під-ва і в той же час достатнім щоб не створ перешкод виробничого процесу. Норматив оборотних активів авансованих в сировину, матеріали та напівфабрикати визнач М = В * n В – одноденні вит-ти сировини, матеріалів, напівфабрикатів n – норма оборотних активів в днях n= П+С+Т+А+Д П- поточний складський запас С- страховий запас Т – транспортний запас А- технологічний запас Д – підготовчий запас Поточний запас- призначений забезпечити безперервність процесу в-ваміж поставками матріалів. Основою для розрахунку є середня тривалість інтервалу між двома суміжними поставками сировини і матеріалів. Страховий запас- необхідний для гарантії безперервності виробничого процесу у випадку порушень термінів або умов поставок, одержання некомплект або брак партій та ін. форс-мажорних обставин, як правило прийм в розмірі до 50% складського запасу, але може бути збільш. у випадку віддаленості постачальника або спожив. дефіцит. унікальної сировини. Транспортний запас- створ. на період розриву між термінами вантажообігу та документ. оскільки при поставках на далекій відстані термін надходження розрах. документів випереджає терміни надходження матеріальних цінностей. Технологічний запас- створ. на період часу для підготовки матеріалів до в-ва враховується час на лабораторні дослідження та аналіз. Підготовчий – це час необхідний на відвантаження, прийом та складування матеріалів. ДЗ- це актив, який не приносить прибутку, однак наявність певної величини ДЗ, є норм. результ. господарської діяльності в умовах конкуренції. Оптимізація обсягу ДЗ є основною метою фін. менеджера. Дебіторська і кредит. заборгованість знецінюється в умовах інфляції, тому доцільним є зменшення ДЗ та збільшення КЗ в певних межах. У країні з розвиненою ринковою економікою наявність дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про активне використання комерц кредиту. ДЗ поділяється на такі види: - ДЗ за товари термін оплати яких не настав (80%) - ДЗ за товари термін сплати за який минув - ДЗ по розрахунках з бюджетом - ДЗ по розрах з персоналом та ін. Етапи управління ДЗ: · аналіз ДЗ за минулі періоди – здійснюється за допомогою наступних коеф.: коеф. відволікання оборотних активів (питома вага ДЗ в загальній сумі активів); строк інкасації ДЗ; к-сть оборотів ДЗ за визначений період, тощо. · планування розміру оптим. ДЗ на наступний період. Розвиток ринкових відносин та інфраструктури ринку дозволяє використовувати сучасні методи управління ДЗ, метою пришвидшення її оборотності та рефінансування в ін.. види активів. Для цього використовують факторинг, облік векселів, форфейтинг. Факторинг – являє собою фін. операцію при якій під-во – продавець передає право отрим. грошей за відвантажену продукцію банку, за здійснення такої операції банк стягує з продавця визначену комісію, яка встан. від суми платежу. Етапи факторингу: 1. продавець здійсн. відвантаження готової продукції покупцю на умовах відстрочки платежу 2. продавець переуступає банку право грош. вимоги за товар 3. після отримання платіжних документів банк перераховує продавцю до 95% суми платежу 4. боржник сплачує банку спец. рахунок плату за відвантажену прод. 5. банк направляє залишки платежу на рахунок продавця. Факторингова операція дозволяє під-ву рефінансув.більшу частину ДЗ скоротивши тривалість фінансового та операц. циклу. Управління грошовими коштами Грошові кошти та їх еквіваленти є найбільш ліквідними видами активів, які дозвол. погасити поточні борги під-ва.До їх складу належать: - готівка в касі - кошти на рахунках в банку - кошти в дорозі - короткострокові ЦП Величина грошових коштів свідчить про рівень абсолютної ліквідності під-ва. Основні засади управління грошовими коштами: 1. підтримка мін. необхідної суми грош. коштів для безперебійного здійсн. поточних розрахунків 2. створення резерву вільних грош. коштів для розширення виробничої діяльності 3. формування резерву грош. коштів на випадок неочікуваних вит-т або втрат в процесі господ. діяльн. 4. трансформація вільних грошових коштів у високорентабельні фінансові інструменти.
4.Управління необоротними активами Основними задачами управління необоротними активами є: 1.визначення потреби в нарощені необоротних активів для розширення вир-в 2.визначення можливих способів розширення основних виробничих фондів 3.заберзпеч. ефективності використання основних засобів та матеріальних активів 4.формування необхідних фінансових ресурсів для відтворення необоротних активів, тобто мінімізація їх структури
|