Види господарського обліку, їх завдання та взаємозв’язок. Мета бухгалтерського обліку

У сучасній літературі набула поширення класифікація обліку за видами, згідно з якою виділяють: оперативний (оперативно-технічний), бухгалтерський та статистичний облік, які у своїй сукупності складають єдину систему господарського обліку.

Інформаційні потреби щогодинного, щозмінного, щоденного управління, коли потрібне гнучке маневрування, постійне регулювання, контроль та оцінювання виконання робіт, забезпечує оперативний (оперативно-технічний) облік. Завдяки йому керівництво підприємства отримує необхідні оперативні дані про виконання виробничої програми та замовлень, використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, реалізацію продукції, формування собівартості продукції та прибутку, дотримання кошторису загальновиробничих та загальногосподарських витрат і т.п.

З метою пошуку узагальнюючих даних про стан того чи іншого господарства, про зміни, які у ньому відбувалися, про взаємозв’язки та взаємовідносини господарства з іншими господарствами і визначення на цій підставі результатів господарювання здійснюють бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік являє собою основу інформаційного забезпечення. У його системі формується близько 80 % усього обсягу інформації щодо діяльності підприємства.

Статистичний облік застосовують з метою отримання інформації про показники, які характеризують закономірності та тенденції розвитку господарства: наявність обладнання, визначення середньої заробітної плати за категоріями працюючих, кількість та якість виробленої продукції, рівень використання робочого часу тощо.

Всі три види обліку — оперативний, бухгалтерський і статистичний — перебувають у тісному взаємозв’язку, доповнюють однин одного і створюють єдину систему народногосподарського обліку. Так, бухгалтерський облік використовує дані оперативного табельного обліку для нарахування заробітної плати. Узагальнюючи показники бухгалтерського обліку, статистика вивчає розміщення та використання матеріальних і трудових ресурсів країни, забезпечує інформацію для прогнозування їх розвитку.

Виходячи з міжнародного досвіду, бухгалтерський облік поділяється на три підсистеми: фінансовий, управлінський, податковий.

Суть фінансового обліку полягає у накопиченні інформації щодо всіх аспектів діяльності підприємства. Це офіційний облік, який підприємства ведуть відповідно до їх облікової політики та чинних законодавчо-нормативних документів. Відтак, у фінансовому обліку відображуються операції та процеси, пов’язані з обліком наявності й руху основних і оборотних засобів, коштів, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, обліком джерел утворення майна. На підставі фінансового обліку складається офіційна бухгалтерська звітність, яка використовується внутрішніми та зовнішніми користувачами.

Управлінський облік призначено для накопичення інформації та для внутрішніх потреб, а тому часто його називають виробничим внутрішнім обліком. Особливістю управлінського обліку є те, що його підприємства ведуть за власною методикою, яка не регламентується законодавчо-нормативними матеріалами. Здебільшого це процеси та операції, пов’язані з обліком витрат та формуванням собівартості.

Спільність цих видів обліку полягає в тому, що вони базуються на єдиних принципах і методології, мають одну ціль, яка полягає у своєчасному одержанні інформації для прийняття управлінських рішень.

Різниця цих видів бухгалтерського обліку полягає:

- у різній методиці накопичення інформації, що випливає з форм і методів ведення кожного виду обліку;

- у різних користувачах інформації;

- у різних строках накопичення, обробки та передачі інформації.

Вітчизняна практика оподаткування діяльності підприємств призвела до значного зростання обсягів облікової роботи бухгалтерських служб щодо розрахунків податків і платежів, що, в свою чергу, призвело до виникнення податкового обліку. В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємства” наводиться визначення податкового обліку як підсистеми бухгалтерського обліку, яка на підставі затверджених державою правил виконує функції нарахування і сплати податків та надання інформації про це відповідним державним органам. Тобто податковий облік – це бухгалтерський облік розрахунків з бюджетом за податками.

Форма бухгалтерського обліку — це певна система регістрів бухгалтерського обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад бухгалтерського обліку.

Кожне підприємство самостійно обирає відповідну форму обліку, враховуючи конкретні умови та особливості господарської діяльності й технології обробки облікових даних.

Форма бухгалтерського обліку відображає відповідну технологію облікового процесу. Кожна форма обліку завжди передбачає відповідне групування господарських операцій та дотримання встановленої послідовності їх відображення, порядок записів у регістрах синтетичного й аналітичного обліку, складання та представлення облікових даних у вигляді звітності для потреб користувачів.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях в Україні, є

· Журнал-Головна. Форма обліку Журнал-Головна є найпростішою формою бухгалтерського обліку. У цьому регістрі поєднано Журнал реєстрації операцій і Головну книгу

· меморіально-ордерна. Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток — для аналітичного

· журнально-ордерна форми обліку. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів — журналів і допоміжних відомостей до них. Основними обліковими регістрами журнально-ордерної форми є журнали.

2. Функції бухгалтерського обліку. Основні користувачі бухгалтерської інформації.

Діяльність кожного суб'єкта господарювання базується на постійному підвищенні рівня використання матеріальних і грошових ресурсів, а також трудового потенціалу підприємства.

Виходячи із вимог керівництва щодо реалізації поставлених за­вдань, виділяються наступні функції бухгалтерського обліку:

1) контрольна;

2) інформаційна.

Контрольна функція бухгалтерського обліку пов'язана із забезпеченням виконання планових завдань і досягнення заплано- вих показників діяльності підприємства шляхом здійснення їх порівняння.

Інформаційна функція бухгалтерського обліку полягає у за­безпеченні керівництва як структурних підрозділів, так і підпри­ємства вцілому інформацією, яка необхідна для здійснення контро - лю, планування і прийняття оперативних управлінських рішень.

Для успішної реалізації функцій бухгалтерського обліку до нього висуваються наступні вимоги:

- порівняльність показників обліку з показниками плану;

- своєчасність обліку;

- точність і об'єктивність;

- повнота і аналітичність облікових даних;

- ясність і доступність;

- економічність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку щодо порівняльності показників обліку з показниками плану полягає у тому, що зібрана і узагальнена інформація повинна забезпечувати можливість контролю виконання планових завдань як у цілому по підприємству, так і у розрізі його структурних підрозділів. Поряд з тим система показників обліку будується відповідно до показників, передбачених у плані.

Забезпечення прийняття оперативних управлінських рішень неможливе без чітко організованої системи збору і обробки обліко­вих даних, що в свою чергу висуває таку вимогу до бухгалтерського обліку, як своєчасність обліку.

Вимога до бухгалтерського обліку про точність і об'єктив­ність визначається необхідністю представлення правдивої і неупередженої інформації як для внутрішніх (менеджери, акціонери та ін.), так і для зовнішніх її споживачів (податкові органи, органи держав­ної статистики і т.ін.). Треба зазначити, що за приховування доходів, а також подання недостовірної звітності, законодавством України пе­редбачено застосування до порушників відповідних стягнень.

Інформація, яка надходить із первинних підрозділів до бух­галтерії підприємства, а також від бухгалтера до менеджера, повинна відповідати принципу повноти і аналітичності, тобто бути де­талізованою в такій мірі, щоб на її основі можна було провести на­лежний аналіз і прийняти необхідні рішення. Надмірна деталізація облікової інформації може призводити до ускладнення проведення аналізу і, як наслідок, до втрати оперативності при прийнятті тих чи інших рішень.

Вимога до бухгалтерського обліку про ясність і доступ­ність облікової інформації для широких мас забезпечується публі­кацією у пресі таких звітних даних і показників діяльності господарюючого суб'єкта, які в свою чергу дають змогу проаналізу­вати результати його діяльності навіть особам, які не мають спеціаль­ної економічної освіти.

Організація збору і обробки облікової інформації на під­приємстві має відповідати принципу економічності. Дана вимога за­безпечується шляхом раціональної організації обліку, використанням прогресивних форм ведення обліку, застосуванням електронно-об­числювальної техніки.

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.
Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рис. 1.2 (с. 18).

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.
До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.
До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.
До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).
До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.