Методичні рекомендації. План проведення практичного заняття

План проведення практичного заняття

1. Що собою представляє потік капіталу?

2. Охарактеризуйте поняття “грошовий потік капіталу” і “матеріальний потік капіталу”.

3. Які фактори впливають на формування грошових потоків підприємства?

4. Назвіть основні принципи управління потоками капіталу в процесі його обороту.

5. Які етапи включає управління потоками капіталу підприємства?

6. Яка ціль управління потоками капіталу підприємства?

7. Які фактори впливають на організацію матеріальних потоків підприємства?

8. Охарактеризуйте процес планування грошових потоків капіталу підприємства.

9. Як здійснюється оптимізація матеріальних потоків капіталу?

10. Охарактеризуйте процес планування матеріальних потоків капіталу підприємства.

11. При якому підході планування випуску (реалізації) товарної продукції використовується модель стійкого економічного росту підприємства?

Методичні рекомендації

Для виконання завдання використовуйте модель стійкого економічного росту підприємства, яка має наступний вигляд:

Контрольні завдання

Завдання 1. Визначте можливі варіанти управлінських рішень, які б забезпечували різний темп приросту обсягу виробництва (реалізації) товарної продукції на основі моделі стійкого економічного росту. Розрахунок здійсніть в таблиці, де також занесені вихідні дані:

Продовження таблиці

Завдання 2. Визначити на основі моделі Міллера-Орра діапазон коливань залишку грошових активів, а також максимальну і середню суму цього залишку на підставі таких даних:

¨ страховий (мінімальний) залишок грошових активів, установлений на плановий рік – 5000 тис.грн.;

¨ середньоквадратичне відхилення середньодобового обсягу грошового обороту за даними аналізу за попередній рік – 2000 грн.;

¨ витрати на обслуговування однієї операції поповнення грошових коштів – 80 грн.;

¨ середньодобова ставка процентів за короткостроковими фінансовими вкладеннями – 0, 08%.

Завдання 3. Мінімізувати структуру капіталу підприємства за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків на підставі таких даних:

¨ запланована середньорічна вартість позаоборотних активів – 120 тис.грн.;

¨ у загальній вартості оборотних активів постійна їх частка – 80 тис.грн.;

¨ максимальна додаткова потреба в оборотних активах на період сезонності виробництва (6 місяців) – 100 тис. грн.

Тема 4. Управління формуванням та використанням власного капіталу підприємства

Мета роботи: закріплення теоретичних знань з управління власним капіталом підприємства

План вивчення теми

1. Особливості оцінки власного капіталу підприємства.

2. Обґрунтування вибору підходу до дивідендної політики підприємства.

3. Розрахунок “фінансової міцності” підприємства.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

1. Особливості оцінки власного капіталу підприємства.

У процесі аналізу власного капіталу банку велике значення має питання оцінки його вартості. Оцінка вартості власного капіталу дає змогу одержати додаткову інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень поточного і перспективного плану, визначити ефективність діяльності банку.

У банківській практиці існує кілька способів визначення вартості власного капіталу банку. Кожний з них має як позитивні сторони, так і певні вади.

Перший спосіб — це визначення бухгалтерської (балансової) вартості власного капіталу банку. Згідно з цим способом усі активи та зобов’язання банку обліковуються на його балансі за вартістю їх придбання чи виникнення. Власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов’язань. Такий спосіб оцінювання прийнятний лише тоді, коли балансова та ринкова вартість активів і зобов’язань не дуже різняться між собою. Якщо ринкова вартість з тих чи інших причин значно відхиляється від первісної балансової вартості, то зазначений спосіб призводить до спотворення результатів, неадекватності оцінки власного капіталу банку. Цей спосіб простий, не потребує наявності спеціальної кваліфікації у працівників банку та значних витрат на здійснення оцінки.

Другий спосіб — спосіб ринкової вартості — полягає в тому, що активи та зобов’язання банку оцінюються за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховується власний капітал банку. Цей спосіб точніше відбиває реальний рівень захищеності банку, дає змогу більш динамічно та реалістично оцінювати вартість власного капіталу, оскільки ринкова вартість активів і зобов’язань постійно змінюється. Однак банки здебільшого не зацікавлені в такому способі визначення вартості власного капіталу, особливо коли він не сприяє зміцненню позицій банку на ринку. Цей спосіб здебільшого використовується менеджментом банку для внутрішніх потреб, хоча він корисний і для зовнішніх користувачів — вкладників та кредиторів банку.

Зауважимо, що способу ринкової вартості властиві окремі недоліки. По-перше, не завжди доцільно та правильно можна оцінити активи та зобов’язання за ринковою вартістю. По-друге, зазначений спосіб трудомісткий, вимагає наявності висококваліфі­кованих фахівців, а також значних грошових витрат.

Сутність третього способу — способу регулювальних бухгалтерських процедур — полягає в обчисленні розміру власного капіталу за правилами та вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів. Порядок визначення та склад власного капіталу різниться залежно від країни, однак з метою захисту вкладників та кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем рядом економічно розвинутих країн була укладена Базельська угода. Нею визначені єдині основні підходи до визначення складу та порядку розрахунку власного капіталу банків країн, що підписали зазначену угоду.

2. Обґрунтування вибору підходу до дивідендної політики підприємства.

Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів. Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.

Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв’язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість.

Зв’язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоративних прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим є також обернений зв’язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емітента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

- виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

- визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

- оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

- визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

- узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

- вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

- оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

3. Розрахунок “фінансової міцності” підприємства.

Розрахувавши обсяги реалізації " точки беззбитковості" і використання їх в аналізі туристичної діяльності, можна оцінити запас фінансової міцності підприємств за допомогою обсягів реалізованого турпродукту (послуг).

Оскільки підприємство починає отримувати прибуток після досягнення точки беззбитковості, то з цього моменту обсяг реалізації турпродукту (послуг) забезпечує підприємству фінансову стійкість, тому що продаж понад обсяг " точки беззбитковості" означає отримання прибутку, який є елементом самофінансування. Досягнення обсягів беззбитковості необхідне для профілактики банкрутства, а продаж більше " точки беззбитковості" забезпечує підприємству фінансову безпеку.

Розрахунки та аналіз обсягів реалізації турпродукту на основі теорії " директ-костинг" необхідні підприємству для:

- визначення критичного обсягу програми комплектування турпродукту і надання послуг туристам;

- планування обсягів реалізації, які забезпечать одержання цільового прибутку;

- виявлення участі кожної реалізованої туристичної послуги в покритті витрат підприємства;

- оцінки фінансової стійкості і розробки стратегії її зміцнення;

- оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат, пов'язаних з формуванням і реалізацією турпродукту (послуг);

- коригування діючої або вибору нової базової економічної стратегії діяльності.

Планування й аналіз на основі теорії " директ-костинг" особливо важливі при:

- відкритті нової справи (підприємства) або впровадженні нового турпродукту (послуги);

- диверсифікації діяльності, турпродукту або послуг підприємства;

- розробці стратегії стабілізації і розвитку діяльності;

- визначенні діапазону фінансової безпеки як одного з показників ризику.

Чим менше значення резерву безпеки, тим вищий ризик потрапляння в зону збитковості.

Різниця між запланованим і беззбитковим обсягом реалізації товарів, робіт, послуг називається " запасом фінансової стійкості (міцності, безпеки)" підприємства. Для аналізу фінансової безпеки підприємства використовуються фактичні дані про реалізацію і про обсяг реалізації, що забезпечує беззбитковість.

Якщо замість планового обсягу реалізації підставити фактичний, то можна розрахувати запас фінансової стійкості, що склався у звітному (минулому) періоді.

Запас фінансової міцності визначається тим, що обсяг реалізації понад критичний рівень забезпечує одержання прибутку, який є основним внутрішнім джерелом фінансової стабільності підприємства.

Для оцінки рівня запасу фінансової міцності за звітний період зіставляється обсяг запасу фінансової стійкості з обсягом фактичної реалізації продукту (послуг) і виражається у відсотках.

В умовах, коли плановий або фактичний обсяг реалізації продукту (послуг) виявився нижчим " точки беззбитковості", виникає необхідність визначення періоду, протягом якого буде досягнута беззбитковість.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Графічно зобразити склад операційного капіталу підприємства.

2. Охарактеризувати емісійну політику підприємства.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні етапи розробки політики формування власних фінансових ресурсів підприємства.

2. Перелічіть склад операційного капіталу підприємства.

3. Назвіть фінансові механізми управління формуванням операційного прибутку.

4. Перелічіть види операційного прибутку.

5. Які особливості механізму операційного левериджу необхідно враховувати в процесі його використання для управління прибутком?

6. У чому полягають особливості формування емісійної політики?

ПРАКТИЧНЕ заняття № 4 (4 годин)

Тема заняття: Управління формуванням власного капіталу підприємства

Мета заняття: Закріплення теоретичних знань з управління власним капіталом підприємства

Обладнання: - роздатковий матеріал;

- калькулятори Citizen.

План проведення практичного заняття

1. Назвіть форми функціонування власного капіталу підприємства.

2. Охарактеризуйте форми функціонування власного капіталу підприємства.

3. Характеристика етапів формування власних фінансових ресурсів підприємства.

4. Назвіть внутрішні і зовнішні джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства.

Контрольні завдання

Завдання 1. Визначити вартість чистих активів підприємства трьома методами виходячи з таких даних:

¨ загальна вартість активів підприємства за балансом – 2500 тис.грн.;

¨ результати переоцінки (які відображено в балансі підприємства), тобто приросту вартості активів з урахуванням індексу інфляції – 200 тис.грн.;

¨ реальна вартість непродуктивно використовуваних активів, які відображено в балансі – 300 тис.грн.;

¨ реальна вартість активів, використовувана за договором оперативного лізингу – 400 тис.грн.;

¨ сума фінансових зобов’язань підприємства всіх видів – 900 тис. грн.

Завдання 2. Визначте загальну потребу у власних фінансових ресурсах на майбутній рік для підприємства А, якщо відомо, що питома вага власного капіталу в загальній сумі складає 40%, сума власного капіталу на початок планового року 100000 грн., загальна потреба в капіталі на кінець планового року – 400 000грн., а сума прибутку, що може бути спрямована на споживання у плановому періоді – 20 000 грн.

Завдання 3. Визначити необхідний об’єм операційних необоротних активів підприємства на майбутній період виходячи з наступних даних:

- вартість операційних необоротних активів підприємства на кінець звітного періоду складала 150 тис. ум. грош. од.;

- з загальної вартості операційних необоротних активів підприємства окремі види активів на загальну суму 10 тис. ум. грош. од. не приймали в звітному періоді безпосередньої участі у виробничому процесі;

- у запланованому періоді за рахунок збільшення кількості змін праці підприємства коефіцієнт використання операційних необоротних активів з часом з 0, 7 збільшиться до 0, 8;

- за рахунок намічуваного більш виробничого використання основних видів устаткування загальний коефіцієнт використання операційних необоротних активів за потужністю воздасте в майбутньому періоді на 0, 1;

- планує мий темп приросту обсягу реалізації продукції складає 20%.