Особливості оцінки і обліку побічної продукції

Практика використання бухгалтерського положення (стандарту) №30 «Біологічні активи» у діяльності сільськогосподарських підприємств вимагає його детального роз’яснення і подальшого дослідження. Не виключенням є організація обліку побічної продукції у сільському господарстві. Побічна продукція для сільськогосподарських підприємств – це сільськогосподарська продукція, яку одержують від одного біологічного активу або групи біологічних активів паралельно із основною продукцією, але має другорядне значення та економічна користь від використання якої є несуттєва. Обсяг одержаної продукції залежить від врожайності, сортності. Побічну продукцію можна використовувати на власному підприємстві (наприклад, як корм тварин) або реалізовувати населенню і іншим сільськогосподарським підприємствам [1]. Приклади побічної продукції в окремих галузях сільського господарства наведені в таблиці 1.

Оприбуткування побічної продукції оформляється актом приймання, який можна скласти у довільній формі, але з оформленням всіх обов’язкових реквізитів первинного документа. Крім самостійно підготовленої форми документа використовуються законодавчо затверджені форми [2]. Наприклад, для оприбуткування соломи на корм тваринам використовується акт приймання грубих та соковитих кормів. Вказані документи складаються у двох примірниках комісією і затверджуються керівником підприємства. Один примірник акта передається матеріально-відповідальній особі, яка приймає корма на зберігання, а другий – бухгалтеру господарства, де на його підставі оприбутковують побічну продукцію.

Таблиця 1.

Співставлення побічної продукції до виду виробництва у сільському господарстві

Побічна продукція оцінюється за справедливою вартістю, зменшеної на очікувані витрати за місцем продажу. Для формування справедливої вартості побічної продукції на підприємстві створюється постійно діюча комісія, яка фіксує вартість в акті визначення справедливої вартості біологічних активів та сільськогосподарської продукції. Підставою для встановлення справедливої вартості є ціни активного ринку, на якому підприємство планує реалізацію власної продукції. Для визначення справедливої вартості можна використовувати інформацію організованих гуртових ринків, прайси, рекламні проспекти виробників сільськогосподарської продукції, інформаційні бюлетні, сайти, а також інформацію органів державного управління (дані цінового моніторингу Міністерства аграрної політики України, управлінь агропромислового розвитку районних державних адміністрацій).

При умові відсутності активного ринку побічна продукція може бути оцінена за нормативними витратами на збір, транспортування, скиртування та іншими витратами, які пов’язані із заготівлею продукції. У подальшому, після визначення первісної вартості, побічна продукція обліковується згідно П(С)БО 9 «Запаси». Метод оцінки побічної продукції затверджується підприємством в наказі про облікову політику [3].

Облік побічної продукції ведеться на окремому субрахунку рахунка 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Аналітичний облік цієї продукції здійснюється за її видами.

На наш погляд, розглянута проблема організації обліку побічної продукції у сільському господарстві дозволить бухгалтерам практикам більш якісно оцінити інформацію наданої доповіді для практичного використання у діяльності сільськогосподарського підприємства.

Управлінський облік має забезпечити управління господарством системою облікової інформації про кількісні і якісні показники сільськогосподарської продукції, показувати рівень і величини витрат, місця зберігання, торгові витрати, перспективні шляхи реалізації продукції. Найважливішими завданнями управлінського обліку процесів реалізації продукції в сучасних умовах є: вибір оптимальних варіантів поставок за договорами продукції споживачам; вільний продаж на ринку з можливим узагальненням в системі рахунків бухгалтерського обліку; організація управлінського обліку вартості реалізованої продукції, управлінського обліку витрат транспортування, навантаження і розвантаження за видами продукції; оперативне виявлення, документування відхилень від норм прямих транспортних витрат, навантажувальних і розвантажувальних робіт за видами продукції; впровадження системи рахунків, що відображають повну облікову інформацію про виконання договорів поставки з торговими організаціями; процес формування витрат на доставку продукції за договорами, відхилень і змін від них для подальшого контролю і визначення показників реалізаційної діяльності підприємств.

Важливою умовою ведення управлінського обліку в ринкових умовах є наукове обгрунтування і вибір прогресивних методів управління. Одним з найважливіших завдань управлінського обліку для керівників аграрних підприємств повинно бути формування повної і достовірної облікової інформації про результати діяльності виробничих і функціональних підрозділів підприємств, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також використання їх внутрішніх і зовнішніх резервів. Ведення управлінського обліку на підприємстві повинно бути теоретично обгрунтовано, методично виправдано і придатним до практичного використання. Науково обгрунтоване калькулювання фактичної собівартості сільськогосподарської продукції необхідно для визначення рентабельності та ефективності виробництва. Дані, отримані на основі калькулювання, використовуються для аналізу рівня фактичної собівартості сільськогосподарської продукції та виявлення резервів її зниження, для організації управлінського обліку, встановлення цін на вироблену продукцію та оцінки фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. За допомогою правильного ведення управлінського обліку керівники аграрних підприємствах зможуть мінімізувати витрати на виробництво продукції й одержати максимально можливий рівень рентабельності або норми прибутку.