Класифікація інвестицій

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи) – цінні папери, паї та пайову участь, банківські депозити та інші, з метою одержання доходу.

За характером участі інвестиції поділяють на прямі і непрямі.

Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування та вкладенні капіталу. Пряме інвестування здійснюють здебільшого підготовлені інвестори, які мають точну інформацію про об’єкт інвестування і добре ознайомлені з його механізмом.

Під непрямими інвестиціями розуміють як опосередковане ін-вестування інвестиційними або фінансовими посередниками.

Інвестиції за формою власності поділяють на такі групи (табл. 1.3):

– інвестиції фізичних осіб;

– інвестиції юридичних осіб;

– державні інвестиції;

– іноземні інвестиції (фізичних або юридичних осіб);

– інвестиції спільних організацій зі змішаним капіталом.

За спрямованістю дії визначають:

– початкові інвестиції (нетто-інвестиції);

– екстенсивні інвестиції;

– реінвестиції;

– брутто-інвестиції.

Початкові інвестиції (нетто-інвестиції) здійснюються під час заснування будь-якої справи, у тому числі придбання майна. Наприклад, під час організації виробництва мобільних телефонів, нових машин, транспортних засобів тощо.

Екстенсивні інвестиції, як правило, спрямовуються залежно від конкретної ситуації на розширення потенціалу об’єкта. Вкладення інвестицій у цьому випадку дозволяє збільшити обсяги продукції і відповідно збільшити доходи від реалізації цієї продукції.

Реінвестиції залежать від наявності вільних коштів, які спрямовуються на придбання або виготовлення нових засобів виробництва для підтримання існуючого виробництва певної продукції. Також вони спрямовуються на заміну, раціоналізацію, диверсифікацію і перспективу розвитку для виживання підприємства в ринкових умовах.

Брутто-інвестиції складаються з нетто-інвестицій і реінвестицій. Стратегічне рішення про застосування брутто-інвестицій є одним із найбільш важливих і складних завдань управління. Вирішення такого завдання ставить особливі вимоги до достовірності вихідної інформації, яка використовується для розрахунків, методів їх проведення і рівня підготовленості персоналу, який приймає рішення про введення брутто-інвестицій.

За терміном дії інвестиції класифікують на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Термін дії короткострокових інвестицій звичайно минає протягом року.

Середньострокові інвестиції розраховані на період від 1до 3 років, довгострокові – на термін понад трьох років.

За ступенем імовірності ризику розрізняють інвестиції з низьким і високим ступенями ймовірності ризику. Інвестиції з низьким ступенем імовірності ризику є безпечним засобом для одержання певної величини доходу (прибутку), інвестиції з високим ступенем ризику вважаються спекулятивними. Це здійснення операцій з активами, але в ситуаціях, коли їхня майбутня вартість і рівень запланованого доходу є ненадійними і недостатньо прогнозованими.