Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Організація пожежної безпеки на підриємстві. ⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8
На кожному підприємстві, в тому числі на ТОВ “Строймир-Дніпро”, кожен співробітник повинен ознайомитися з нормативно-правовими актами з пожежної безпеки. Закон визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України. Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Цей Закон наголошує, що забезпечення пожежної безпеки підприємств покладається на їх керівників. Власники підприємства зобов'язані: - розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; - забезпечувати додержання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду; - організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки. Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. На підприємствах з метою проведення профілактики пожеж, організації їх гасіння створюються добровільні пожежні дружини. За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції. Громадський контроль за виконанням вимог законодавства з пожежної безпеки здійснюють добровільні пожежні дружини. Нагляд за додержанням законності в діяльності пожежної охорони здійснює Генеральний прокурор України.
4.4 Права і обов'язки работодавця і робітника у виподку виникнення надзвичайної ситуації. Відповідно з Кодексом цивільного захисту України, життя і здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Згідно з Кодексом цивільного захисту України ст.20 Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання, а також ст.21 Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту. Керівництво ТОВ “Строймир-Дніпро” повинно турбуватися про покращення умов з охорони праці людей, мінімізувати негативний виробничий вплив на здоров'я людини. ТОВ “Строймир-Дніпро” посилаеться до завдань і обов’язків суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту забезпечує виконання заходів у сфері цивільного захисту на об’єктах суб’єкта господарювання; забезпечуе відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту. ТОВ “Строймир-Дніпро” працює з домофонними системами, у многоквартирних домах, і турбується про безпеку мешканців многоквартирних під'їздів, таким чином керівництво ТОВ “Строймир-Дніпро” розміщує інформацію про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії. Керивництво організовує, та здійснюе навчання під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб’єкта господарювання, а також створення об’єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням. На підприемстві існує диспетчерська служба, відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об’єктів. На об'єктах проводиться оцінка ризиків виникнення надзвичайної ситуації, здійснення заходів щодо неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків. Керівник з охорони праці здійснює навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки. Керівництво декларує об’єкти безпеки підвищеної небезпеки. Керівники з охорони праці розробляють плани локалізації та ліквідаційні наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, а також проведенням об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту, забезпеченням аварійно-рятувального обслуговування суб’єктів господарювання відповідно до вимог статті 133 цього Кодексу. Забезпеченню безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування суб’єктів господарювання, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, сил цивільного захисту – для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій. Також стежать за забезпеченням дотримань вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту, здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні), дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму, створення і використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання, розробленням і затвердженням інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням. Забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням. Здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики, своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на відповідній території, виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Організація заходів цивільного захисту суб’єкта господарювання здійснюється підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених суб’єктів господарювання з урахуванням таких вимог: - у суб’єктах господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту, з чисельністю працюючих понад 3 тисячі осіб створюються підрозділи з питань цивільного захисту; - у суб’єктах господарювання, а також закладах охорони здоров’я із загальною чисельністю працюючих та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб та у суб’єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту; - у суб’єктах господарювання з чисельністю працюючих до 200 осіб призначаються особи з питань цивільного захисту за рахунок штатної чисельності суб’єкта господарювання. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до Закону як підприємці, виконують заходи цивільного захисту особисто. Порядок діяльності підрозділів з питань цивільного захисту або призначених осіб визначається відповідними положеннями про них або посадовими інструкціями. Положення про підрозділ (посадова інструкція працівника) з питань цивільного захисту затверджується керівником, що його створив (призначив), на підставі типового положення про такий підрозділ, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Згідно з Кодексом цивільного захисту України ст 21 “Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту” громадяни України мають право на: - отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі; - забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання; - звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій; - участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту; - отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами; - соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків; -медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм. Громадяни України зобов’язані дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях. Кожен працівник ТОВ “Строймир-Дніпро” має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Саме тому визначаються основні обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці. Роботодавець зобов'язаний організувати виробництво таким чином, щоб умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови відповідали вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Bін не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це орган державного нагл яду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На роботодавця покладається обов'язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів, а роботодавець зобов'язаний реалізовувати їх положення. Крім того, важливою складовою правового регулювання охорони праці виступає система норм щодо забезпечення людині комфортного виробничого середовища. Сутність і зміст норм трудового права визначає гуманне ставлення до працівника, що є гарантією досягнення максимального економічного ефекту. Саме тоді в роботодавця виникає як моральне, так і юридичне право вимагати від працівника максимальної віддачі в праці. Основний напрямок реалізації цієї ідеї - це нормативно забезпечення гуманного ставлення до працівника. Не секрет, що виробництво - це система підвищених психологічних ризиків для працівника. I якщо в XIX i XX століттях говорили про фізичну тяжкість праці, то тепер говорять про її психологічну тяжкість, про дискомфорт на робочому місці. Такі ідеї хоча й частково, але вже знаходять своє відображення у трудовому законодавстві України. Так, у законодавстві про проходження служби в митних органах, до розробки якого автор цієї праці був безпосередньо причетний, ці тенденції виражені більш яскраво і реалізовані за декількома напрямами. По-перше, це заборона нецивілізованого, хамського ставлення вищестоящих працівників до нижчестоячих. Згідно з Дисциплінарного статуту митної служби України, кожна посадова особа митної служби зобов'язана додержуватися норм професійної етики, виявляти повагу до керівників і один до одного. Подруге, заборона умисних або неумисних дій адміністрації, які могли б образити та принизити почуття людської гідності працівників.
|