![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Пластика
...Можуть спитати: хіба сценічна хода якась особлива, не така, як у житті? Безперечно, вона не така, як у житті, саме через те, що в житті ми всі ходимо неправильно, тоді як сценічна хода має бути такою, якою створила її природа, за всіма її законами. У цьому й полягає її основна трудність... Поговоримо ж про правильну сценічну ходу, про те, як її виробити, щоб раз і назавжди зігнати зі сцени звичну тепер у театрах ходульну, акторську, театральну ходу. Інакше кажучи, давайте наново вчитися ходити як на сцені, так і в житті... Щоб допомогти нам у цій роботі, Торцов почав пояснювати будову людської ноги та основи правильної ходи. — Треба бути не так актором, як інженером і механіком, щоб зрозуміти й до кінця оцінити роль та дію нашого ножного апарата, — сказав він нам замість передмови. Людські ноги, — говорив він, — від таза і до ступень нагадують мені добрий хід пульманівського вагона. Маючи багато ресор, що згинаються і зменшують удари в усіх напрямках, верхня частина, де сидять пасажири, лишається майже нерухома, навіть коли шалено рухається вагон і його хитає в усі боки. Те саме повинно бути, коли людина йде або біжить. Треба, щоб верхня частина тулуба з грудною кліткою, плечима, шиєю та головою в такі моменти не відчувала поштовхів, була спокійна і зовсім цільна у своїх рухах, як пасажир першого класу у своєму зручному купе. Цьому насамперед допомагає хребет. Його призначення — подібно до спіралі згинатись у всіх напрямках за найменшого руху, щоб зберігати рівновагу плечей та голови, які по можливості мають лишатися спокійними і без усяких поштовхів. Роль ресор, які, так само, як і у вагона, містяться в нижній частині нашого тіла, виконують стегна, коліна, кісточки та всі суглоби пальців на ногах. їхнє призначення — зменшувати поштовхи під час ходи та бігу, а також коли тіло хитається вперед, назад, праворуч, ліворуч, так би мовити, під час кільової та носової хитавиці. Усі вони мають ще й інше призначення — рухати вперед тіло, яке несуть. І це робиться так, щоб корпус, знову ж таки як і вагон, «плив» якомога рівніше по горизонтальній лінії, без великих стрибків угору та вниз... Щоб ясніше уявити собі функцію ніг та їхніх окремих частин, що виконують призначення ресор у вагоні, я скажу кілька слів про кожну З НИХ. Почну зверху, тобто зі стегна й таза. У них подвійне призначення: по-перше, подібно до хребта зменшувати бокові поштовхи та хитання тулуба праворуч і ліворуч під час ходи, а по-друге, роблячи крок, викидати вперед усю ногу. Цей рух треба робити широко й вільно — відповідно до зросту, довжини ніг, розміру кроку, бажаної швидкості, темпу й характеру самої ходи. Чим краще викидається вперед нога в стегні, чим вільніше й легше вона заходить назад, тим більший стає крок і швидша хода. Треба, щоб таке викидання ніг у стегнах як уперед, так і назад зовсім не залежало від тулуба. Тим часом він нерідко намагається взяти участь у ході, нахиляючись уперед і назад, щоб посилити інерцію поступального руху, який слід робити винятково самими ногами. Для цього потрібні особливі вправи, щоб розвивати крок, щоб вільно й широко викидати ноги вперед у стегнах. Така вправа полягає ось у чому. Станьте і притуліться правим або лівим плечем та боком тулуба до колони чи до одвірка. Ця опора потрібна для того, щоб тіло незмінно зберігало своє вертикальне положення і не могло нахилятися ні вперед, ні назад, ні праворуч, ні ліворуч. Закріпивши таким способом тулуб у вертикальному положенні, станьте міцно на ту ногу, що торкається колони або одвірка. Підніміться злегка на пальці, а другу ногу,, тримаючи її прямо і не розгинаючи в коліні, викидайте то вперед, то назад. Намагайтеся за кожним рухом викидати ногу як уперед, так і назад під прямим кутом. Цю гімнастику треба робити спочатку недовго і в повільному темпі, а потім чимраз довше, щоб тренувати відповідні м'язи. Звісно, доходьте до межі не відразу, а поступово, систематично.
Ступня й особливо пальці беруть участь не тільки в цій роботі, а мають ще й іншу функцію. Вони зменшують поштовхи під час руху. їхнє значення як для першої, так і для другої роботи дуже велике. Є три способи користування апаратом ступні та пальців ніг, і це створює три типи ходи. Перший із них — ступають насамперед на п'яту. Другий — ступають на всю ступню. Третій (так звана грецька хода — А 1а Айседора Дункан), — ступають насамперед на пальці, потім рух перебігає по ступні до п'яти і назад по ступні до пальців і далі вгору по нозі. Я говоритиму поки що про перший тип ходи, найбільш поширений у взутті на підборах. Під час такої ходи, як уже сказано, п'ята перша приймає вагу тіла і переносить рух по всій ступні аж до пальців. Тим часом пальці аніскільки не підгинаються під себе, а, навпаки, наче впинаються в землю подібно до звіриних кігтів. У міру того, як вага тіла починає давити і проходить по всіх суглобах пальців, вони випрямляються і тим самим відштовхуються від землі, аж поки рух дійде до самого кінця першого пальця ноги. На нього деякий час, немов на пуанти танцівниці, спирається все тіло, не припиняючи при цьому свого руху вперед по інерції. Нижня група ресор від кісточки до кінця першого пальця відіграє при цьому дуже важливу роль. Треба, щоб хода була не повзуча, а — летюча... Я просив пояснити мені, яка різниця між ними. Виявляється, що в повзучій ході, коли тіло переноситься з однієї ноги на другу, приміром, з правої на ліву, — перша закінчує свою функцію саме в той час, коли друга її починає. Інакше кажучи, ліва нога передає вагу тіла, а права приймає її одночасно. Отже, в повзучій, або плазуючій, ході немає моменту, коли тіло немовби летить у повітрі, спираючись тільки на перший палець ноги, який до кінця доходжує призначену йому лінію руху. А в летючій ході існує момент, коли людина на одну мить немовби відривається від землі, як танцівниця на пуанті. Після цього моменту поривання в повітря тіло плавно, непомітно, без поштовхів опускається вниз і переміщається з однієї ноги на другу. (Станіславський К. С. Робота актора над собою. — К.: Мистецтво, 1953. -Ч. 1-2. - С. 440-443, 448-456.) ____________________ Ди дакт ичні за вд ання _____________________________ 1. Як ви вважаєте, чи повинні педагоги приділяти таку ж велику увагу розвиткові власної пластики тіла, як це роблять актори? Поясніть свою думку. 2. Якою мірою вправи для розвитку сценічної пластики можуть бути корисні педагогам? 3. Складіть систему тренувальних вправ для вироблення своєї правильної постави і ходи на основі рекомендацій К. С. Станіславського. ЛИШЕ ФАКТИ На перший погляд може здаватися, що невербальні засоби спілкування не настільки важливі, як словесні. Але дослідження вчених свідчать про інше. Альберт Мейєрабіан встановив, що передача інформації відбувається через вербальні засоби на 7 відсотків, через звукові засоби (зокрема тон голосу, інтонацію звуку) — на 38 відсотків, через невербальні засоби — на 55 відсотків. Професор Бердвіссл здійснив аналогічні дослідження і виявив, що словесне спілкування в бесіді становить менше ніж 35 відсотків, а більше 65 відсотків інформації передається за допомогою невербальних засобів. (Пиз А. Язик телодвижений: Пер. с англ. — Н. Новгород: Ай-Кью, 1994. - С. 13.) Особливо важливе значення у формуванні наших уявлень про іншу людину має хода. Вчені провели експеримент: відзняли на відеокамеру перехожих на вулиці, а потім попросили злодіїв-рецидивістів обрати серед них тих, на кого б вони напали. Більшість опитаних одностайно вказала на одних і тих самих осіб. Вирішальну роль тут відіграла хода. До списку потенційних жертв не потрапили ті, в кого відчувався внутрішній стрижень, тіло не вихиляє, пружна, стрімка й енергійна хода. Дослідження показали, якщо обличчя лектора нерухоме або невидиме, губиться до 10 — 15 відсотків інформації. (Психология и зтика делового общения. — М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. - С. 81, 103.) Додаток до теми 5 СИТУАЦІЯ 1 Уявіть себе журналістом, якому потрібно вивчити й описати досвід роботи відомого вчителя. З чого почати? Уривок, який Ви зараз прочитаєте, розповідає про перше знайомство відомого педагога-публіциста С. Л. Соловейчика з роботою талановитої вчительки початкових класів Софії Миколаївни Лисенкової. Уранці першого вересня, після мітингу, випускники 587-ї московської школи (це в Кунцеві) повели найменших у клас. Разом з ними останнім у колоні першого «В» і я прошмигнув повз чергових, що захищали школу від батьків, сів за парту і став чекати, з чого ж почнеться навчання, з яких слів.
— Добре... Із цього й почалося десятилітнє навчання. (Соловейчик С. Л. Вечная радость. —- М.: Педагогика, 1986. — С. 229.) _____________________ Дидактичні завдання _____________________ 1. Чому, на вашу думку, автор починає знайомити читача з роботою вчительки описом її самопрезентації класові? 2. Які особливості педагогічного іміджу вчительки ви можете визначити? Як взаємопов'язані внутрішня і зовнішня техніка у створенні саме такого професійного іміджу? З- Спрогнозуйте, який настрій пануватиме в класі, де працює Софія Миколаївна, як почуватимуться діти, як вони вчитимуться. Що наштовхнуло вас на такий прогноз?
|