V. Дикція та спів

...Я розповім вам про свою роботу над звуком і над дикцією, яку виконав протягом свого артистичного життя...

Моїм шуканням сприяла та обставина, що останніми роками мені довелося багато попрацювати в опері. Зустрічаючись там зі співаками, я розмовляв з ними про вокальне мистецтво, слухав звуки добре по-92

ставлених голосів, знайомився з їхніми найрізноманітнішими тембрами, навчився розрізняти горлові, носові, головні, грудні, потиличні, гортанні та інші відтінки звука. Все це відбивалося в моїй слуховій пам'яті. А головне те, що я зрозумів перевагу голосів, поставлених «г/ маску», тобто в передню частину обличчя, де розміщені тверде піднебіння, носо­ві порожнини, гайморова порожнина та інші резонатори.

Співаки говорили мені: «Звук, що кладеться на зуби або посила­ється «в кістку», тобто в череп, набуває металу і сили». А ті звуки, що йдуть у м'які частини піднебіння або в голосову щілину, резонують, як у ваті.

Крім того, з розмови з одним співаком я пізнав іншу важливу таєм­ницю постановки голосу. Видихаючи під час співу, треба відчувати два струмені повітря, що одночасно йдуть з рота і з носа. При цьому здається, що вони, виходячи назовні, з'єднуються в одну спільну звукову хвилю перед самим обличчям співака.

Другий співак сказав мені: «Я ставлю звук під час співу точнісінько так, як це роблять хворі або сонні, коли вони стогнуть із закритим ротом. Спрямувавши в такий спосіб звук у маску та в носові порожнини, я відкриваю рота і продовжую мугикати, як перше. Але цього разу колишній стогін перетворюється на звук, що вільно виходить назовні і резонує в носових порожнинах або в інших верхніх резонаторах маски».

Усі ці способи я перевірив на власному досвіді, шукаючи той характер звука, який мені вчувався...

Під час цих шукань я цілком випадково помітив, що коли хочеш вивести звук у саму маску, то нахиляєш голову й опускаєш підборіддя.

Таке положення допомагає пропускати поту якомога далі вперед. Чимало співаків визнали цей спосіб і схвалили його...

Під час нової постановки голосу, яку я розробляв у собі, відкриті звуки голосних спрямовувалися щоразу в одне місце у верхньому твердому піднебінні, біля самих коренів зубів, і відбивалися десь у носових порожнинах передньої частини маски.

У подальших спробах з'ясувалося: що вище йде голос, переходячи в штучно закриті ноти, то більше упирання звука переміщується вгору і в передню частину маски, в носові порожнини...

Виявляється, для того, щоб позбутися затискання на високій ноті, треба ставити гортань і зів так само, як це робиться, коли ми позіхаємо. При цьому горло природно розправляється і в такий спосіб ліквідується небажане затискання. Завдяки новому секрету мої верхні ноти розпра­вилися, звільнилися від затискання і набули металевого звучання. Я почувався щасливим.

{Станіславський К. С. Робота актора над собою. — К.: Мистецтво, 1953. -Ч. 1-2. - С. 479-486.У

'Текст подано з урахуванням сучасних вимог українського правопису (1993 р.).

________________ Дидактичн і завдання ________________________

1. Що означає послати голос «у маску»? Яке це має значення для мовця? 2. Як позбутися м'язового затискання під час мовлення?

Ліліан Браун