І. Перехід до втілення

Зовнішнє втілення важливе настільки, наскільки воно передає внутрішнє «життя людського духу»...

Треба культивувати голос і тіло актора на основах самої природи. Для цього потрібна велика систематична й тривала робота, до якої я вас закликаю із сьогоднішнього дня. Коли ж цього не зробити, то наш тілесний апарат утілення буде занадто грубий для призначеної йому ніжної роботи.

'Текст подано з урахуванням сучасних вимог українського правопису (1993 р.).

Тонкощів Шопена не передати на тромбоні, так само як не можна виявити найтонших почуттів, несвідомих почувань через грубі частини нашого тілесного, матеріального апарату втілення, особливо коли він фальшивить на зразок розладнаних музичних інструментів.

Не можна з непідготовленим тілом передавати найтонші процеси внутрішнього духовного життя людини, так само як не можна грати «Дев'яту симфонію» Бетховена на розладнаних інструментах.

Що більший талант і тонша творчість, то більше до нього треба до­класти розробки й техніки.

Розвивайте ж і підкоряйте ваше тіло внутрішнім творчим наказам природи...

VII. Темпоритм

...Темпоритм — найближчий друг і співробітник почуття, бо він нерідко буває прямим, безпосереднім, іноді навіть майже механічним збудником емоційної пам'яті, а отже, і самого внутрішнього пережи-

о (11ІгІЯ.

Із цього, природно, випливає, що:

Не можна правильно почуватися при неправильному, невідповідно­му темпоритмі.

Не молена знайти правильний темпоритм, не переживши водночас відповідного йому почування.

Поміж темпоритмом і почуттям і, навпаки, поміж почуттям і темпоритмом існують нерозривна залежність, взаємодія і зв'язок.

Вникніть глибше в те, що я кажу, й оцініть до кінця наше відкриття. Воно надзвичайно важливе. Йдеться про безпосередній, нерідко механіч­ний вплив через зовнішній темпоритм на наше примхливе, свавільне, неслухняне й лякливе почуття; па те саме почуття, якому не можна нічого наказати, яке лякається найменшого насильства і ховається в глибокі криївки, де воно стає недосяжним; те саме почуття, на яке до цього часу ми могли впливати лише опосередковано, через манки. І раптом тепер до нього знайдено прямий, безпосередній підхід!!!

Адже це велике відкриття! А коли так, то правильно взятий темпо­ритм п'єси або ролі сам собою, інтуїтивно, іноді механічно може за­хоплювати почуття артиста і збуджувати правильне переживання...

До чого ж ми кінець кінцем доходимо?

До надзвичайного висновку, який відкриває нам широкі можливості в нашій психотехніці, а саме: виявляється, що ми маємо прямі, безпосе­редні збудники для кожного з рушіїв нашого психічного життя.

На розум безпосередньо впливають: слово, текст, думка, уявлення, що викликають міркування. На волю (хотіння) безпосередньо впли­вають: надзавдання, завдання, наскрізна дія. А на почуття безпосе­редньо впливає темпоритм.

Хіба це не важливий здобуток для нашої психотехніки?!