Психологія творчості

Творчість як процес успішний у тому випадку, коли у особи має місце так зване " осяяння" (або ж инсайт.

Інсайт (від латів. Insight - досягнення, осяяння) - раптове розуміння істотних стосунків і структури ситуації, що не виводиться з минулого досвіду, в цілому, за допомогою якого досягається осмислене рішення проблеми. Англійський учений Г. Уоллес виділив 4 стадії будь-якого творчого процесу: 1 - підготовка; 2 - дозрівання; 3 - " осяяння" (чи инсайт); 4 - перевірка.

Я.А.Пономарев виділив три етапи творчого акту:

1. Постановка проблеми. Тут активно працює свідомість.

2. Вирішення проблеми. Активно несвідоме.

3. Перевірка. Активна свідомість.

Багато робіт присвячено сновидінню як найбільш вдалому способу рішення творчих завдань (таблиця Д.И.Менделеева, формула бензолового кільця). Але багато учених говорять, що на сон сподіватися не можна. Необхідно досягти натхнення.

Натхнення - це стан своєрідної напруги і підйому духовних сил, творчого хвилювання людини, що веде до виникнення або реалізації задуму і ідеї твору науки, мистецтва, техніки.

Натхнення має чотири фази: 1. Підготовча. 2. Стан самозабуття. 3. Мимовільна течія творчого потоку. 4. Легкість, з якої думки знаходять своє вираження відповідно до видів творчої діяльності. У момент досягнення вершини натхнення відбувається узгодження трьох основних базисних сторін психіки: образного чуттєвого віддзеркалення; понятійного логічного мислення і емоцій.

До видів творчості відносять:

1. Технічна творчість.

2. Наукова творчість

3. Художня творчість.

По процесу нічим не відрізняються, ті ж стадії, ті ж особові особливості. Але по мірі співвідношення між елементами, по пріоритету цих елементів, відмінності існують. У технічній творчості на першому місці стоять чуттєві образи, потім мислення і за ним емоції. У науковій творчості пріоритет віддається мисленню, потім чуттєві образи, а потім емоції. У художній творчості на першому місці знаходяться чуттєві образи, на другому емоції і потім йде мислення.

Психологія творчості — відносно самостійна галузь наукових досліджень, предметом яких є процес виникнення (творення) художніх цінностей та їх естетичне сприймання. П.т. — міждисциплінарна наука, що сформувалася на рубежі XIX—XX ст., на межі психології, мистецтвознавства і соціології.. Основні методи П.т. — самоспостереження митців (інтроспекція), аналіз їх записних книжок, рукописів, спостереження за процесами творчості і сприймання, анкетування, експерименти із застосуванням спеціальних приладів, експертні оцінки тощо. Серед відомих учених, які працювали і працюють у галузі П.т., — О. Потебня, І. Франко, М. Рубакін, Л. Виготський, М. Арнаудов, 0. Цейтлін, П. Якобсон, 0. Ковальов, М. Теплов, О. Костюк, Г. В'язовський, М. Година, Р. Піхманець та ін. У П.т. розглядаються такі етапи (фази) творчого процесу: виникнення творчого задуму, його виношування; втілення творчого задуму, " муки творчості"; обробка, шліфування першого варіанту твору; сприймання реципієнтами різних типів завершеного твору. Особлива увага звертається на проблеми художнього таланту та його вчасного діагностування; природи і ролі інтуїції та уяви; ролі в творчому процесі підсвідомого і свідомого, умов збереження довголітнього творчого потенціалу, причин, що зумовлюють індивідуальну неповторність сприймання художніх творів