структура плодового росадника

1)відділ розмноження

-шкілка сіянців (вирощування сіянцевих підщем способом висіву насіння)

-маточник клонових підщеп (клонові підщепи)

2)відділ формування

-1поле окулянтів

-2поле однорічок

-3поле дворічок

3)відділ маточних насаджень

-маточник насіневого саду (заготовляють насіння для вирошування сіянцевих підщеп)

-маточно сортовий сад вирошуемо ті сорти які плануємо отримати в другому відділі

-маточно живцева ділянка (багаторічні насадження для отримання зелених и здерев’янілих живців)

4)допоміжні служби

5 3 основні типи садів

- сади з округлими малогабаритними кронами їх закладають садранцями на насіневих або середньо рослих клонових підщепах ширина міжрядь 6-8м, висота дерев 3.5-4м товщіна плодової стіни не більше 4-5.5м. крони формують на розріджено ярусної поліпшено ярусної чашеподібною системою

- сади с площинними (пальметними)кронами формують на насіневих середньо рослих і напівкарликових клонових підщепах з розміщенням на 1 га 400-800дерев, ширина міжрядь 4-5м. яблуню і грушу формують по типу вільної ростучої, кісточкові формують з напівплощінною або площинною кроною висота дерев 2.5-3.5м товщіна плодової стіни 2-2.5м

- сади на карликових підщепах- яблуні і груші. Закладають з постійними опорами або на сіянцях з проміжною вставкою без опор ширина міжрядь 4м в ряду 2-3м

6 Використовують переважно два способи обрізування – проріджування та вкорочування пагонів. Ці способи по-різному впливають на загущеність і освітленість крони та поєднуються з такими допоміжними прийомами, як регулювання кутів нахилу гілок, прищипування і виламування пагонів, кербування, кільцювання та ін.

Проріджування – це повне видалення річного приросту або багаторічних гілок біля їх основи, у місцях загущення. Проріджування поліпшує освітлення всередині крони, затримує ріст кінцевих бруньок і бруньок, розташованих біля верхівок необрізаних пагонів, а також гальмує утворення на них бокових розгалужень і сприяє росту верхівкової бруньки, що забезпечує ріст дерев у висоту. Крім того, в результаті обрізування формується більше сильних продуктивних плодових утворень у межах всієї крони, збільшується розмір та якість плодів. У молодих дерев вирізування значної кількості гілок зумовлює значне зменшення листкової поверхні, що є причиною пізнішого початку їх плодоношення та невисоких врожаїв.

Укорочування пагонів та гілок полягає у зрізуванні частини однорічного приросту чи багаторічної гілки. Воно спричиняє проростання бічних бруньок нижче від місця зрізу і тим самим сприяє утворенню нових пагонів. Надмірне вкорочування відтягує час вступу плодових дерев у пору плодоношення на 1-2 роки, а помірне, навпаки, прискорює.

Під час формування крони молодого дерева вкорочують скелетні і напівскелетні гілки, в основному, однорічного приросту для регулювання інтенсивності їх росту, зміни напрямку росту, формування оптимальної густоти гілок у кроні тощо.

У плодоносних дерев вкорочування забезпечує достатню довжину розгалужень, збільшує пагоноутворення, сприяє пробудженню нових бруньок, утворенню нових плодових гілок, веде до зростання кількості та якості плодів.

Максимальний приріст досягається укорочуванням гілки до 2/3 довжини, але воно не завжди є виправданим, так як веде до утворення сильних бічних гілок, які загущують крону. Слабке укорочування ж (на 1/4 довжини) гальмує ріст центрального провідника і бічних гілок і, таким чином, у цілому зменшує гілкування. Отже, укорочення однорічних приростів у молодих дерев необхідно зводити до мінімуму і проводити його лише під час формуванні крони, а у плодоносних – для запобігання оголенню гілок, а також для відновлення їх росту і плодоношення.

Вкорочування багаторічних гілок називають омолоджуючим обрізуванням. Його проводять, коли у дерев однорічні прирости досягають довжини лише 10-20 см і, відповідно, зменшується їх продуктивність.

7 Попереднє визначення урожаю необхідне для планування численних робіт, пов'язаних із збиранням урожаю. Необхідно мати на увазі, що урожай майбутнього року значною мірою залежить від другої половини вегетаційного періоду попереднього року. Багатий урожай і засуха в літній і, особливо, в осінній періоди попереднього року, як правило, знижує урожай наступного.

Попереднє визначення величини урожаю проводять 3-4 рази за сезон: по закладці і диференціації квіткових бруньок (восени або взимку) і т.д. Попереднє визначення величини урожаю проводять 3-4 рази за сезон: по квіткових бруньках (восени або взимку), під час цвітіння, після червневого очищення зав'язі, за 3-4 тижні до початку збирання врожаю.

Перший облік чинять по квіткових бруньках, які заклалися на деревах. Його проводять по всіх породах, окрім персика, черешні і вишні, в яких щорічно рясно закладаються квіткові бруньки. Відрізнити квіткові бруньки від листових можна вже з осені. У яблуні і груші генеративні бруньки відрізняються від вегетативних великими розмірами і куполовидною формою. Облік носить орієнтовний характер, точний розмір майбутнього урожаю в цей час визначити не можливо.

Попередній характер носить і визначення величини урожаю під час цвітіння, оскільки зав´ язування плодів у більшості порід значно варіює. Наприклад, у яблуні відсоток корисної зав'язі у одного і того ж сорту може коливатися від 0, 2 до 15-20%. За поганих умов для бджілоопилювання, холодній дощовій погоді багато зав'язей обсипається.

Найточніше прогнозують урожай після фенофази фізіологічного осипання зав'язі (червневе очищення зав'язі) і перед збиранням врожаю по кількості і якості плодів, що залишилися на дереві. Для оцінки очікуваних зборів плодів обстежують квартали саду по діагоналі сортових смуг, відбираючи 10-20 типових дерев кожного помологічного сорту. На матковій гілці кожного з них підраховують загальну кількість плодів. Знаючи середню масу плоду даного сорту, визначають врожайність гілки. Помножуючи величину врожайності гілки на кількість маткових гілок, одержують середню врожайність одного дерева. Визначивши середню врожайність з 10 або 20 дерев, розраховують врожайність з 1 га і зі всієї ділянки саду.

Інтенсифікація садівництва забезпечує одержання ранніх (на 3-5-й рік після закладки саду) і високих (на 8-12-й рік) врожаїв плодів хорошої якості з найменшими затратами праці і коштів на одиницю продукції. Основні напрями інтенсифікації садівництва наступні:
швидка заміна старих садів новими, інтенсивного типу з великою густотою посадки дерев і формуванням простих малогабаритних крон;
закладка інтенсивних садів безвірусним посадковим матеріалом з використанням слабко-і среднерослих дерев найбільш цінних сортів і підщеп;
впровадження механізованої контурної обрізки в поєднанні з хімічними регуляторами росту і плодоношення;
поліпшення режиму зрошення шляхом впровадження механізованих способів поливу (дощування, краплинного і підгрунтового зрошення);
раціональна система удобрення садів на основі грунтової і листкової діагностики;
надійний захист садів від шкідників і хвороб із застосуванням біологічних методів боротьби;
широке впровадження контейнерно-потокового методу збору плодів, механізація збирання врожаю і товарної обробки плодів;
збільшення обсягу зберігання плодів у газовому середовищі і в замороженому вигляді.
Важливе значення в інтенсифікації садівництва має впровадження колективного підряду.
У нашій країні широка мережа науково-дослідних інститутів, дослідних станцій і навчальних закладів, що займаються питаннями плодівництва. У них ведуть теоретичні дослідження, розробляють нові сучасні промислові технології обробітку, зберігання та переробки, вивчають і впроваджують нові цінні породи, виводять сорти інтенсивного типу.
Досягнення науки, досвід передових господарств показують, що плодівництво має всі можливості для успішного виконання завдань, поставлених перед галуззю.

8 Кращі способи щеплення плодових дерев
Існують такі способи щеплення плодових дерев:
• Окуліровка. Цей спосіб здійснюється за допомогою нирок влітку.
• Копуліровка - щеплення за допомогою живців. Здійснюють її ранньою весною. Цей спосіб ми розглянемо докладніше.

Щеплення дерев навесні здійснюється такими методами:
• В розщепів.
• За кору з шипом.
• У бічній зріз.
• Сідлом за кору.
• Проста весняна щеплення.
• Покращена весняна щеплення.

Способи щеплення плодових дерев мають кілька різновидів:
— Копуліровка — характеризується щепленням держака з дотриманням рівного діаметра зрізу у підщепи та прищепи. При цьому зрізи повинні бути не рівними, а зрізаними під 30-ти градусним кутом. Закріплюють місце щеплення за допомогою клейонки або поліетиленовою садової плівки.
— Щеплення під кору. Принцип цієї процедури майже такий же, як і у попереднього типу щеплення, однак держак зрізом вставляється в розріз кори на стовбурі дерева. Такий щеп робиться в тому випадку, коли є великі відмінності в діаметрах зрізу елементів щеплення. Фіксування держака в корі також робиться за допомогою садової міцної плівки.
— Щеплення в розщеп. Здійснюється, коли старе дерево вже не дає необхідної кількості врожаю, і вимагає оновлення. Тоді старі гілки і відростки від стовбура спилюють, але залишають невеликої висоти пеньки, в яких і створюють розщеплені ділянки. У них розміщують підготовлені живці, які необхідно правильно поєднати з камбієм самого пенька і потім зафіксувати все тією ж садовою плівкою.

9 обрізка

У молодому саду обризкою форують крону потрібної конструкції сприяють своєчасну початку плодоношення

В плодоносних садах основний прийом нормування урожаю регулювання росту та плодоношення

У старих садах проводять омолодження

Обрізування дерев ґрунтується на біологічних закономірностях: полярність, регенерація коле рація циклічна зміна гілок, ярусність

Разом з обрізкою проводять санітарне видалення гілок, вкорочування зниження крони вирізування гілок які загущують крону всі ці прийоми сприяють поліпшенню світлового і повітряного режиму краще іде фотосинтез

На обрізаних деревах плоди завжди більщі мають інтенсивне забарвлення і смакові якості

Види обрізування:

- формуючі проводять зразу після садіння дерев у саду, а завдання створити міцну зручну крону прискорити плодоношення, закінчують простяго 4-6років

- регулюючі плодоношення і ріст проводять спочатком товарного плодоношення, спочатку необхідно домогтись інтенсивних нарощувань урожайності і утримуванні дерева високопродуктивним до старіння

- омоложуючі обрізування вкорочування гілки різного віку на боконе розгалуження, застосовують період послабленого росту і зниження продуктивності

- зниження висоти плодових дерев проводять в кінці формування підвищують продуктивність дерев полегшуеться догляд за ними

- контурне обрізування обмеження висоти і ширини дерев машина МКО-3

способи обрізування:

- проріджування або видалення на кільце це повне видалення біля основи одно чи багато річних гілок. Проріджування мало впливає на ростові процеси дерева але поліпшує світловий і повітряний режим. Найбільш ефективне у період з високо пагоно утворюючою здатністью

- укорочування пагонів це часткове видалення однорічного прироста чи багаторічної гілки призводить до посилення галудження і росту укорочування гілки

Кращіми строками обрізування всіх плодових культур це друга половина лютого початок квітня

Зерняткові можна обрізувати протягом 5 місяців а кісточкові на весні. Обрізку проводять ті дні коли температура не нижче 5С

В осенни можна обрізувати найбільш зимостійкі сорти яблуні (літні осінні)потім обрізують зимою сорти. В останню чергу обрізують черешню абрикос мегдаль персик

Техніка обрізування

- обрізування на кільце це повне видалення гілки до основи

- зрізування на бруньки вкорочування однорічні прирости над вибраними бруньками, зріз над брунькою роблять під кутом 30-40

- зрізування на перевод це вкорочування гілки над бічним розгалуженням

- зрізування на пеньок застосування при перещепленні дерев кожну скелетну гілку зрізують на 20 25см на якій потім щеплять новий сорт

10 РОЗРІДЖЕНО-ЯРУСНА КРОНА ДЕРЕВА Цей тип крони найбільш придатний для присадибних і колективних садів в різних зонах України, оскільки за формою наближається до природного типу крони багатьох порід і сортів. Техніка формування крони нескладна і зрозуміла для садовода-початківця. Цю крону можна засто-сувати при вирощуванні яблуні й груші на сильнорослих насінних підщепах, яблуні на середньорослих вегетативно розмножуваних підщепах, а також черешні, вишні, сливи, абрикоса. Принцип формування розріджено-ярусної крони поля гає в тому, що вище штамба закладають два яруси основ них гілок по 2—3 гілки в кожному. Всього в кроні дерева має бути 5—6 основних гілок, рівномірно розміщених навкруги стовбура. За цією системою крону формують так. Перший рік, після садіння. Висаджені нескроновані однорічки вкорочують на 12—15 см вище встановленої висоти штамба (мал. 51). Незалежно від строку посадки обрізування проводять весною. На штамбі вирізують на кільце пагони та обшмигують проростаючі бруньки. Після того як в зоні закладання крони новоутворені пагони досягнуть довжини 15—20 см, виділяють один з добре розвинених верхніх пагонів як провідник, інші (один—два), які знаходяться близько нього (конкуренти), прищипують, щоб посилити ріст провідника. З нижче розміщених пагонів вибирають три краще розвинених І рівномірно на всі боки розміщених навкруги стовбура для формування гілок нижнього ярусу. Пагони з гострим кутом відходження видаляють. Якщо в саду висаджують дворічні або скроновані однорічні саджанці, вище рівня штамбу добирають три добре розвинених гілки і провідник, решту вирізають на кільце. Гілки, відібрані як основні, вкорочують на 1/2— 1/3 їх довжини, щоб після вкорочення верхівки були приблизно на одному рівні, а центральний провідник вкорочують на 20—25 см вище рівня зрізів основних гілок. Мил. 51. Післяпосадкове обрізування при формуванні розріджено ярусної крони: а — обрізування некронованнх однорічок; б — обрізування хромованих однорічок або дворічок Другий рік після садіння. Рано весною вирізують на кільце конкуренти пагонів подовження основних гілок і центрального провідника, а також інші сильнорослі пагони, які не використовуються для закладання основних гілок. Короткі (до 30 см) бокові прирости на стовбурі й основних гілках крони не вкорочують. Провідники основних гілок першого ярусу вкорочують на 60—70 см від основи, а якщо вони не досягли цієї довжини і мають добре визрілі непошкоджені верхівки, їх можна не вкорочувати. Відстань між гілками першого і другого ярусів залежить від сили росту і становить у сильнорослих дерев яблуні і груші 80—100 см, середиьорослих — 60—80 см. Таку ж відстань залишають і у дерев кісточкових порід. Центральний провідник укорочують на 12—15 см вище місця, де будуть закладатись основні гілки другого ярусу Ця додаткова довжина центрального провідника дається для того, щоб у наступному році був більший вибір пагонів для закладання гілок нового ярусу. Якщо центральний провідник не досяг необхідної довжини, його не вкорочують. У дерев, висаджених нескронованими однолітками, в першу вегетацію в місці закладання гілок першого ярусу може утворитись лише 1—2 пагони. Такі дерева обрізають сильніше, щоб викликати необхідні розгалуження. При цьому бічні гілки вкорочують на 20—30 см від основи, центральний провідник на 15—20 см вище них. Третій рік після садіння. У ранньо-весняний період видаляють на кільце конкуренти центрального провідника і залишають 2—3 основні гілки для формування другого ярусу, добираючи для цього добре розвинені однорічні пагони, розміщені (в горизонтальній проекції) між гілками першого ярусу. Краще, коли відібрані пагони ростуть не з суміжних бруньок, а розріджено по стовбуру на відстані 10—20 см одна від одної і мають кут відходження 50-55 °. На основних гілках першого ярусу видаляють конкуренти провідників та закладають гілки другого порядку У яблуні й груші на сильнорослих насінних підщепах першу основну гілку другого порядку закладають не ближче 60—70 см від стовбура, на вегетативно-розмножуваних напівкарликових підщепах та у кісточкових порід на 40—50 см. Сильнорослі прирости на верхній частині основних гілок видаляють на кільце. Помірної сили росту гілки, що утворилися з боків основної гілки, не обрізують. Це прискорює закладання плодових утворень і початок плодоношення. Провідники основних гілок першого ярусу, які ростуть помірно, не вкорочують. У сильнорослих скелетних гілок, які конкурують з центральним провідником або мають мало розгалужень, провідники вкорочують на '/з—'/4 ЇХ довжини. При потребі змінюють кут відхилення основних гілок. Центральний провідник укорочують на 50—70 см вище верхньої основної гілки другого ярусу. На стовбурі між першим та другим ярусами крони видаляють на кільце сильнорослі загущуючі крону пагони. Частину приростів, які мають сильний приріст, вкорочують на 25—30 см від основи, щоб перетворити їх у плодові гілочки. Прирости довжиною менше 30 см не вкорочують. Четвертий-п’ятий роки після садіння. Під час обрізування значну увагу приділяють підпорядкуванню сили росту основних гілок обох ярусів і центрального провідника. При потребі сильно вкорочують провідники конкуруючих гілок або ж переводять їх на бічні розгалуження. Також укорочують на '/з довжини провідники основних гілок, якщо вони мають приріст менше 60—70 см. Якщо між ярусами крони або біля основи скелетних гілок з’являються сильні жирові пагони, їх вирізають на кільце. Помірної сили прирости на стовбурі між першим та другим ярусами проріджують, залишаючи на відстані 15—20 см один від одного, і формують з них обростаючі гілочки,. Помірно ростучий центральний провідник не вкорочують, сильноростучий переводять на більш слабкий приріст

Источник: Одесский форум. https://odessaforum.0pk.ru/viewtopic.php? id=1176
©При копировании материалов обратная ссылка на источник обязательна. https://odessaforum.0pk.ru

11 Суниці - одна з найбільш поширених в Україні ягідних культур. Суниці садові (Fragaria ananassa Duch.) належать до родини Rosaceae, виведені штучно від двох американських видів.

Близькою до суниці є полуниця, яка має опушене листя, сильно ароматизовані плоди та часто зустрічається в лісах.

Суниця - це багаторічна трав'яниста низькоросла рослина, яка утворює короткі і розгалужені кореневища та мичкуваті корені. Найвищі урожаї дає протягом трьох перших років вирощування. Плід - несправжня ягода, дозріває рано, що особливо цінно після зимового періоду.

Суниця для формування високого урожаю потребує достатньої освітленості та оптимальної вологості ґрунту. Особливо чутливі до нестачі вологи рослини у фазі цвітіння, формування урожаю, збирання ягід, диференціації бруньок (яка відбувається у другій половині серпня). Але під час вирощування суниць на ґрунтах з рівнем ґрунтових вод вище 60-80 см від поверхні, необхідно її розміщувати на грядах. Посуха також різко знижує зимостійкість культури.

Доглянуті рослини суниці за наявності снігового покриву досить морозостійкі. За відсутності снігу рослини частково підмерзають або гинуть під час морозів мінус 12-16оС. Шкідливим для суниць є також випадання глибокого (25-30 см) снігу на незамерзлу землю, що може спричинити випрівання рослин.

Негативно впливають на суницю також ранньовесняні морози, особливо під час цвітіння. У пошкоджених квітках гине насамперед маточка, тому ягоди в них не зав'язуються. Якщо частина маточок збереглась, плоди утворюються, але вони здебільшого будуть деформовані.

Суниця садова вимоглива до ґрунтових умов живлення. Кращими для неї є структурні родючі ґрунти. Кислі ґрунти вапнують, а лужні - гіпсують, вносячи меліоранти під основний обробіток.

У лісостеповій зоні України районовані наступні сорти суниці садової:

· ранні - Десна, Багряна, Львівська рання, Ромашка;

· середньоранній – вагряна, зенга зенгана, ред гонтлет

· пізній - Талісман.тиміра молінгнандора

· ремонтантні ада, київська ремонтантна, чудо труфель

У сівозміні суницю садову на одному полі вирощують не більше 4-5 років, після чого на ньому протягом такого ж часу культивують проміжні культури. Враховуючи небезпеку зараження суниці нематодою, кращими попередниками для неї є жито, овес і вико-вівсяна суміш на зелений корм. За наявності у ґрунті личинок травневого хруща або дротяників на виділеному під суницю полі обов'язково потрібно висівати алкалоїдний люпин на сидерат.

Обробіток ґрунту під плантацію суниці включає глибоку зяблеву оранку з внесенням 60-80 т/га органічних добрив та 400-600 кг/га суперфосфату і 300-500 кг/га хлористого калію. До моменту садіння рослин поле підтримують у стані чорного пару.

Суницю розмножують переважно укоріненням розсади, яка утворюється на вузлах сланких пагонів (вусиків). Розмножувати можна також укоріненням ріжок (живців). Нові насадження суниці до укорінення вусиків створюють пересаджуванням материнських рослин разом з усіма невкоріненими розетками.

Суницю можна висаджувати навесні, влітку й восени. Навесні розсаду висаджують у найраніші строки, коли ґрунт достатньо забезпечений вологою. В умовах м'якого і вологого клімату найкраще літнє садіння (кінець липня - початок серпня). До кінця вегетації висаджені рослини кущаться і наступного року плодоносять. На Поліссі й у центральному Лісостепу осіннє садіння суниці проводять у першій половині вересня, щоб до морозів рослини встигли укорінитись. Необхідною умовою успішного приживлення розсади суниці під час всіх строків посадки є наявність достатньої кількості вологи.

Висаджують розсаду з міжряддям 60-70 см і відстанню між рослинами 20-25 см. Розсаду загортають на глибину, на якій вона росла на маточних кущах, поливають з розрахунку 0, 5 л води на рослину та мульчують землю навколо рослини перегноєм або сухим ґрунтом. За сухої погоди поливи повторюють.

Догляд за рослинами спрямовується на формування рослинами плодоносних смуг завширшки в основі ряду 20 см, або окремих кущів. Для цього першим 2-3 дочірнім рослинам дають укорінитись на вусиках. Решту вусиків з розетками систематично видаляють.

Удобрюють ґрунт під суницю під час основного обробітку. Але за необхідності можливе також і підживлення, яке проводять у другу половину вегетації (під час закладання насаджень рано навесні). Після збирання урожаю ґрунт підживлюють повним мінеральним добривом: аміачної селітри 150 кг/га, суперфосфату 300 кг/га і 100 кг/га хлористого калію або 150 кг/га калійної солі.

На 3-4-й роки плодоношення як рано навесні, так і після плодоношення влітку на бідних ґрунтах Полісся і Лісостепу замість мінеральних азотних добрив доцільно вносити рідкі органічні добрива. Для цього ємкість заповнюють гноєм на 1/3 частини і заливають доверху водою. Через 5-7 днів перемішану масу розбавляють ще у 4-5 разів і поливають нею рядки суниці.

Догляд за суницями також включає: періодичні розпушування міжрядь, у посушливих умовах - поливи та мульчування (соломою, тирсою, листям, синтетичними плівками тощо) ґрунту, боротьбу з шкідниками і хворобами тощо.

Збирають ягоди суниці стиглими через кожні 2-3 дні. Сорти, ягоди яких за повного достигання стають м'якими, а також за необхідності їх транспортування на далеку відстань, збирають недостиглими.

12 смородина порічка

Вирощування садивного матеріалу
Смородина і порічка належать до культур з високою регенераційною здатністю кореневої системи і в умовах промислового розсадника успішно розмножуються здерев'янілими живцями. Використовують здерев'янілі однорічні пагони товщиною 6-10 мм, які заготовляють на чистосортних суперелітних чи елітних маточниках.

Живцеві маточники смородини і порічки закладають восени, не пізніше, ніж за 20 днів до настання сталих холодів у ретельно підготовлений і удобрений ґрунт (див. закладання маточника малини) за схемою 1, 5-2х0, 3-0, 5м. Використовують їх впродовж 5-6 років.

Заготівлю живців проводять, починаючи з наступного року, безпосередньо перед садінням їх у шкілку. Оптимальним строком живцювання в зоні Полісся для смородини є перша половина вересня, для порічки - ІІІ декада серпня-І декада вересня.

Пагони відокремлюють, залишаючи на маточних кущах пеньки довжиною 2-3 см (для забезпечення приросту наступного року), звільняють від листя, розрізають на окремі живці довжиною 18-20 см, зв'язують у пучки по 50 шт, етикетують і зберігають у холодильнику або підвалі до моменту висаджування у шкілку, не допускаючи підсихання живців.

Місце під шкілку ретельно готують, вносять 80-100 т/га перегною та P_90-120 K_90-120. Висаджують живці рядковим із шириною міжрядь 60-90 см, або стрічковим способом із відстанню між стрічками 80-90, між рядками у стрічці 20 см та між живцями у рядку 5-8 см. Садіння проводять вручну у попередньо нарізані щілини, вертикально, слідкуючи за тим, щоб верхня брунька була на рівні ґрунту. Відразу після садіння ґрунт довкола живців ущільнюють і поливають із розрахунку 300-400 м³ води на 1 га., а через 3-4 дні розпушують на глибину 8-10 см.

Впродовж наступної вегетації рослини регулярно поливають, підтримуючи вологість ґрунту у півметровому шарі на рівні 75-80% НВ, тричі підживлюють азотними добривами: перший раз - на початку вегетації, кожен наступний - через 3-4 тижні після попереднього. Щоразу їх вносять по 20-30 кг/га по д.р. Ґрунт утримують у чистому від бур'янів та розпушеному стані. Рослини у шкілці періодично оглядають, видаляючи і знищуючи ті, що мають симптоми вірусних хвороб, а також проводять комплекс робіт з захисту від шкідників та хвороб, таких як попелиці, бруньковий кліщ, борошниста роса.

За сприятливих умов протягом вегетаційного періоду виростають добре вкорінені, стандартні саджанці, вихід яких може досягати 65-85% від кількості висаджених живців. Перед викопуванням саджанців на них обшморгують листки. Викопування проводять вручну або за допомогою викопувального плуга. Саджанці сортують, зв'язують у пучки, етикетують і зберігають до реалізації у холодильниках, підвалах або прикопах.

Технології вирощування
В умовах Полісся смородина задовільно розвивається і плодоносить на дерново-слабопідзолистих піщаних і глинисто-піщаних ґрунтах, а також на меліорованих торф'яниках. Вона може рости на важких глинистих ґрунтах при забезпеченні їх достатньою кількістю органічних добрив і дренуванні.

Придатним місцеположенням вважається рівне або невеликі схили крутістю 3-7 градуси. При виборі місця необхідно враховувати світлолюбність культури. Найвищі врожаї отримують на добре освітлених ділянках у чистих насадженнях. Слід також уникати глибоких западин, де немає достатнього руху повітря, бо при застоюванні холодного повітря квітки і навіть зав'язь можуть пошкоджуватись весняними приморозками. Ділянки із заляганням підґрунтових вод на глибині, менше 1м від поверхні ґрунту, непридатні для вирощування смородини.

Передпосадкова підготовка ґрунту відіграє важливу роль у забезпеченні доброго росту, плодоношення і часу продуктивного використання насаджень.

Смородина чутлива до реакції ґрунтового розчину. На кислих ґрунтах пригнічується її ріст і зменшується врожайність, рослини швидше уражуються грибними хворобами, знижують морозостійкість, з них передчасно осипаються ягоди. Для зниження кислотності і поліпшення умов розвитку кислих бактерій кислі ґрунти вапнують. Орієнтовні норми внесення меленого вапна на 1 га на глинистих ґрунтах такі: на середньокислих (рН 4, 5-5, 7)-6 т; на слабокислих-4-5 т; на супіскових середньокислих - 2-3 т. Вапно вносять під попередню культуру при зяблевій оранці або у парове поле після збирання попередника. При відсутності вапна можна вносити доломітове борошно або мергель. За даними Н.А. Бистрої (1986), при вапнуванні дерново-підзолистих глинисто-піщаних глеюватих ґрунтів урожай смородини зріс на 9-15 ц/га.

На ділянці, відведеній під насадження смородини, наприкінці літа проводять оранку на глибину 22-25 см. На ріст кореневої системи і пагонів позитивно впливає глибока оранка. В умовах Полісся під основну оранку вносять не менше 50 т/га гною, фосфорні і калійні добрива (по 90-120 кг/га д.р.). На дерново-підзолистих ґрунтах для збільшення в ґрунті органічної речовини при передпосадковій підготовці ґрунту слід використовувати сидеральні культури.

Оптимальний строк садіння саджанців - кінець вересня-перша половина жовтня.

Вертикальна посадка. Для садіння використовують однорічні стандртні саджанці тільки першого товарного сорту. Коренева система повинна бути з добре розвинутою мичкою. Коріння садивного матеріалу, підвезеного з місця зберігання до місця садіння, спочатку тимчасово прикопують, тому що підсихання коренів недопустимо.Садіння смородини проводять механізованим або ручним способом. Для механізації роботи використовують саджальну машину СШН-3 або ССН-1. При першому проході, агрегат направляють за встановленими віхами, а при наступних - за слідами маркера.Саджанці висаджують з нахилом під кутом 450 із заглибленням пагонів на 6-8 см, через 0, 5 м у рядку. Таким чином забезпечується добра приживлюваність рослин.
При відсутності в господарстві саджальної машини можна використовувати 3- або 4- корпусний плуг. Після першого проходу плуга на дно борозни розкладають саджанці, другим проходом коренева система їх присипається і ущільнюється. Наступна борозна утворюється при другому проході 4-корпусного плуга або при третьому - 3-корпусного. У цьому випадку відстань між рядками буде 2, 8 м, у другому - 3, 15 м. (Гурін А.Г., 2001).

Навесні проводять обрізку пагонів вручну, залишаючи на кожному з них 3-4 добре розвинутих бруньки.

Прийоми догляду першого року направлені на отримання на кущі 5-6 пагонів довжиною 60-90 см кожний.

У наступні роки ґрунт в насадженнях утримують чистим від бур'янів, поливами забезпечується необхідна вологість (не менше 70 % НВ), своєчасно і якісно ведеться боротьба з хворобами та шкідниками. Кущ формують таким чином, щоб у нього було 14-16 пагонів одно-чотирирічного віку. Пагони старшого віку, як і сухі, пошкоджені хворобами та шкідниками, видаляють і спалюють.

На другий рік після садіння з куща отримують по 0, 2-0, 4 кг, у наступні роки 1-2 кг і більше плодів.

Якщо планується механізований (комбайновий) збір ягід, то плантація має бути не менше 30-40 га, яка створюється щорічним садінням 10-12 га.

Агрус добре пристосовується до грунтових умов усіх зон нашої країни. Його успішно можна вирощувати на чорноземах, важких глинистих, сухоглинкових, супіщаних 1і навіть на піщаних грунтах. Водночас не витримує заболочених, сильнопідзолених, кислих та холодних грунтів. Пояснюється це тим, що основна коренева система розміщена неглибоко в грунті 1і не витримує надлишку води та нестачі повітря.

Садіння кущів. Садіння у добре підготовлений грунт є необхідним засобом створення високопродуктивних насаджень. В усіх зонах України закладати насадження найкраще восени: в другій половині вересня - у жовтні. Добре приживлюються рослини також, коли їх висаджують рано навесні до розпускання на стеблах бруньок. Краще приживлюються стандартні саджанці з добре розгалуженою кореневою системою в межах 20 см та з 3-4 гілками довжиною не менше 25 см. У таких рослин уже в перший рік вегетації може відрости 5-6 сильних пагонів, які наступного року забезпечують продуктивність у межах 0, 8-1 кг ягід з куща. Перед висадженням секатором обрізують пошкоджені кінці коренів і вмочують кореневу систему в земляну бовтанку. Кореневу систему шд час садіння заглиблюють на 10-15 см. Висаджені кущі добре заливають водою з розрахунку 6-8 лігрів на кожен. Псля того, як вода просочиться, грунт мульчують шаром 4-6 см перегноем, торфом або пухкою землею шаром до 2 см. Відстань між кущами може бути в1д 1 до 1, 5 м.

Догляд за рослинами. Догляд полягає у створенні таких умов, щоб кущі мали активний рі1ст у молодому і плодоносному віці, а в повне плодоношения вступали з третього року після садіння та щорічно давали високоврожайні доброякісні ягоди.

Систематичним видаленням низькопродуктивних гілок старше 6-8 років створюються умови для посиленого росту обростаючої деревини. Такий захід позитивно впливає на підвищення врожаю.

Формуючи кущіі, необх1дно намагатися не загущувати їх зайвими гілками, аби не послабити дію фотосинтезу та диференціацію бруньок. Крім того, в густих кущах дуже важко збирати врожай. Формування й обр1ізування кущів здійснюють щороку пізно восени 1і на початку зими до випадання снігу або дуже рано навесні до часу проростання бруньок.

Зрошення. За нестачі вологи агрус погано росте і плодоносить. Водночас на перезволожених д1лянках або місцях з близьким заляганнямпідгрунтових вод (до 80 см від поверхні грунту) ріст рослин припиняється у зв’язку з витісненням повітря з грунту. Надмірна кількість вологи пригнічуєжиттедіяльшсть грунтової мікрофлори, а також нею вносять з грунту на поверхню шкідливі солі.

В умовах нестійкого зволоження за відсутності опадів навесні і 1в першій половині літа починають поливати під час цвітіння (вперше), вдруге - у період достигання ягід втретє - під час або після збирання врожаю.

Збирання врожаю. Агрус збирають у повній фазі стиглості ягід. Плоди, що призначенні для технолопчної переробки або перевезення на значну відстань, збирають на 5-7 днів до повного достигання. Такі ягоди при понижених позитивних температурах (2-5 °С) збирають до 10-15 днів. Знімальна стиглість настає, коли м’якуш ще щільний 1і пружний. Вона триває до часу повної їх стиглості, коли плоди стають ц1іком виповненими і забарвленими у властивий сорту колір. Стиглі ягоди смачні, приємні для споживання св1жими, добре віддають сік. Збирають їх у тару місткістю 4-7 кг.

Малина

Малина-напівчагарник, висота однорічних пагонів - 1, 5-2 м. Підземна частина-багаторічна кореневище з підрядними корінням, які розташовані поверхнево, на глибині 0-30 см, при сприятливих умовах проникають на глибину 1-1, 5 м. Надземна частина - дворічні пагони. У перший рік вони ростуть у висоту і товщину, в пазухах листя закладаються дві нирки - основна і запасна. На наступний рік з основної бруньки розвиваються плодові гілочки, після плодоношення пагони відмирають.

Малина, її ягоди, відрізняються високими смаковими якостями, ароматні, використовуються як лікувальний засіб (потогінну і жарознижуючий), містять цукру, ефірні масла, пектинові речовини, вітаміни і антибіотики.

Малина плодоносить вже на другий рік після посадки, може зростати на будь-якій родючій землі при достатньому зволоженні. Виносить слабке затінення.

В аматорському саду добре мати 2-3 сорти різного терміну дозрівання. Новокитаевская. Сорт раннього терміну дозрівання. Плоди середньої величини - 2 г, світло-червоні, щільні, врожайність гарна, зимостійкий.

Сорт малини-Новина Кузьміна. Сорт середньораннього терміну дозрівання. Плоди середньої величини-1, 8-2, 1 м, червоні, висока врожайність, зимостійкий, посухостійкість низька.

Сорт малини-Кримська ремонтантна. Сорт раннього терміну дозрівання. Плоди великі - до 6 г, темно-червоні, ягоди другого врожаю дозрівають в кінці серпня. Врожайність гарна, зимостійкий.

Гарні такі сорти малини: Мальборо, Кутберт, Прогрес, Гібрид 461 та ін.

14 ОБРІЗУВАННЯ ПЛОДОНОСНИХ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ І ГРУШІ З ПЛОЩИННОЮ КРОНОЮ У перші 5—8 років після закінчення формування крони дерева сильно ростуть і щедро плодоносять. Основну увагу в цей період звертають на обмеження росту центрального провідника і гілок верхнього ярусу у висоту. Сильнорослі прирости, які з’являються на стовбурі у верхній його частині або біля основи самої верхньої гілки, щороку вирізують на кільце. Періодично зрізують на перевід сильноростучі пагони подовження основних гілок другого і третього ярусів, щоб зберегти підпорядкування в кроні і не допустити збільшення висоти дерева та загущення верхньої частини крони (вкл. VII). Сильнорослі гілки на стовбурі між ярусами крони щорічно проріджують і вкорочують, щоб вони не були довшими 70 см у сильнорослих дерев і 50 см у слабкорос-лих. Жирові пагони на основних гілках усіх ярусів на відстані до 50—70 см від стовбура вирізують на кільце, а сильні вертикальні прирости, що виростають далі від стовбура, відхиляють до горизонтального положення, аби перетворити їх у плодові гілки. Обрізуванням на слабкі розгалуження регулюють ріст сильнорослих гілок другого порядку на основних гілках. З роками плодова деревина старіє, якість плодів знижується, дерева потребують більш сильної обрізки. Крім підтримання необхідних розмірів крони старанно проріджують її внутрішню частину. Гілки другого порядку вкорочують на 2—4-річній деревині, у плодових гілочок віком понад 4—5 років вирізують 1/3—1/2 частину розгалужень старшого віку.

Фомування пальметних крон (італійська)формують з ЦП із 3 іноді 4 ярусів в кожному з яких по 2 основні гілки 1 порядку закладання на відстані 19 25 і орієнтовані протилежні боки рядом.

Відстань між ярусами

- на карликових 50 60см

- на середньо рослих 80 90см

- на сильно рослих 10 120см

кути відхилення гілок у першому ярусі 40 50см наступних 55 60см