Сутність та різновиди відчуттів Структура ктура аналізаторів. Ха-рактеристика фізіологічних механізмів відчуттів.

Відчуття є найпростішими з усіх психічних явищ, по суті це відображен-ня окремих властивостей предметів та явищ при безпосередній дії под-разників на органи відчуттів людини: наші очі, вуха, язик, шкіру тощо.

Головною функцією відчуттів є вчасне і швидке доведення до ЦНС відомостей про стан зовнішнього (оточуючий світ) і внут-рішнього (внутрішні фізіологічні процеси) середовища та наяв-

ності в ньому біологічно значимих факторів для організму.

Відчуття разом зі сприйманням, на думку О.В. Рудоміно-Дусятської, в житті людини виконують дві взаємопов’язані функції:

- надають нам інформацію про властивості оточуючого середовища (що було зазначено нами в попередньому абзаці даного пункту);

- організовують наші дії відповідно до змін у середовищі [74; 192] (наприк- лад, при пожежі людина буде тікати подалі від вогню, орієнтуючись у прос-торі за допомогою тієї інформації, яка надходить від її органів чуттів: вид вогню, запах диму, висока температура тощо

Каналами (репрезентативними системами), через які зовнішній світ прони-кає в людську свідомість, є органи відчуттів, – їх п’ять: очі, ніс, язик, вуха та шкіра, – це так звані периферичні відділи аналізаторів, які взагалі мають три структурні складові:

• периферичний відділ

• аферентні та еферентні

нерви

• підкіркові та кіркові

відділи аналізатора

• периферичний відділ

. Відповідно до цього відчуття людини можна поділити на три великі групи:

1. Екстрацептивні

(надають інформацію, отриману від зовнішніх подразників через рецептори, що знаходяться на поверхні тіла), які в свою чергу поділяються на дві підгрупи:

- контактні (від лат. дотик), до складу яких входять шкірні (відчуття дотику, тиску, болю, тепла, холоду) та смакові відчуття;

- дистантні (від лат. відстань) – зорові, слухові та нюхові відчуття.

Вважається, що найбільш давньою є контактна чутливість (передусім відчуття болю), а дистантна чутливість з’явилася значно пізніше

2. Пропріоцептивні відчуття

відзначають ступінь скорочення чи розслаблення м’язів, а також відчуття рівноваги (про положення тіла щодо спрямованості сил гравітації)

3. Інтероцептивні відчуття

надають інформацію з внутрішн внутрішніх органів людини, повідомляючи наш мозок про стани внутрішнього середовища, наприклад, температуру тіла, тиск, хімічний склад наявних в нашому тілі речовин і т.д. Ці види відчуттів зазвичай нами не усвідомлюються і ми звертаємо увагу на деякі з них лише під час болю, голоду, спраги тощо. Так, наприклад, відчуття голоду з’являється у людини не через „ порожнечу ” у шлунку (голод виникає значно пізніше того, як шлунок спорожнюється), а у зв’язку з сигналами-подразниками, які виникають від скорочень пустого шлунку і передаються через аферентні нерви у мозок

Загальними властивостями відчуттів є їхня якість (наприклад, кольорове чи монохромне (тобто чорно-біле) бачення, холод або тепло), інтенсивність (сила діючого подразника) та тривалість (часова характеристика).

Ми в цьому розділі посібника більш детально зупинимось на екстрацеп - тивних відчуттях людини, тобто таких, які передають інформацію у людсь-кий мозок за допомогою зору, слуху, смаку, запаху, дотику..

Зорові відчуття породжують електромагнітні хвилі, що знаходяться в межах незначного діапазону від всього електромагнітного спектра (від 380 до 780 мільярдних часток метра).

Наші вуха реагують на механічні впливи, пов’язані зі змінами атмосферного тиску: коливання тиску повітря, що мають певну частоту і характеризуються періодичними появами областей високого та низького тиску –

Відчуття нюху є одним з найбільш простих і древніх видів чуття (пригадайте

проекційну вираженість нюху на корі великих півкуль людини), воно породжує специфічні відчуття запаху. Нюхові відчуття значною мірою регулюють по-ведінку тварин, повітря. Рекомендуємо читачам прочитати книгу Патріка Зюскінда „ Парфумер ”.

Смакові відчуття за допомогою язика дають людині чотири основні модальності: солодке, солоне, кисле і гірке. Всі ж інші відчуття смаку являють собою різноманітні сполучення чотирьох основних.

Шкірна чутливість є найбільш широко представленою – відчуття, яке виникає при дотику предмета до поверхні нашої шкіри, є результатом склад-ного комбінування

(репрезентативна система) є у них ведучим, умовно можна поділити на три групи:

• кінестети

ці люди краще сприймають та запам’ятовують інформацію через зорові образи: вони легко запам’ятовують обличчя, предмети, образи, а от слухові або дотикові чуття та пам’ять у них можуть бути значно слабшими

• аудіали

вони сприймають та запам’ятовують інформацію через звуки: для таких людей запам’ятати та відтворити якусь мелодію не викликає жодних проблем, однак, знову ж таки, можуть гірше розвинуті інші види чутливості

• візуали

ці люди в основному орієнтуються на свої тілесні відчуття (доторку, тиску, тепла чи холоду, коливання тощо)

білет 2

1 Сутність поняття «індивідуальний підхід»
Аналіз зародження, становлення і розвитку у світовій педагогічній практиці методу проектів дозволяє зрозуміти сучасний підхід до сутності індивідуального підходу. Сутність індивідуального підходу становить поняття " проект", яке визначається як задум, розроблений план споруди, механізму, пристрою [3]..

Культура проектування має давню традицію. Це не тільки найдавніші утопії і сучасні антиутопії, новітні проекти «щасливого соціалістичного (а тепер капіталістичного) завтра», до цієї культури відноситься і атомний проект
Складається проектна парадигма - як підстава і рамка інноваційної культури в освіті - в даний час має виняткове значення, як на загальнотеоретичному рівні, так і на рівні самої освітній практиці..
Проекти можуть бути багатопредметності, міжпредметних і однопредметними. Індивідуальний підхід посилює інтерес до навчання з боку учнів, тому що воно:
- Особистісно-орієнтоване.
- Використовує безліч дидактичних підходів (навчання у справі, незалежні знання, спільне навчання, рольова гра, евристичне і проблемне навчання, дискусія, командне навчання і т. д.);
. Реалізація індивідуального підходу в навчанні школярів
- Використання методу проектів дозволяє на ділі реалізувати діяльнісний підхід у трудовому навчанні учнів та інтегрувати знання та вміння, отримані ними при вивченні різних шкільних дисциплін на різних етапах навчання.

Тематика проектних завдань повинна охоплювати, можливо, більш широке коло питань шкільної програми трудового навчання «Технологія», бути актуальною для практичного життя і вимагати залучення знань учнів з різних областей з метою розвитку їх творчого мислення, дослідницьких навичок, уміння інтегрувати знання, Отже, навчання - це спілкування, в процесі якого відбувається кероване пізнання, засвоєння соціального досвіду, відтворення, оволодіння тією чи іншою конкретною

2 Суч система освіти. Основні типи освітніх закладів у сучасній системі освіти України

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Особливо могутній інноваційний процес охопив українську систему освіти в 1980 -

1990-ті рр. Замість колишньої єдиної й однакової школи з'явилися гімназії, ліцеї, коледжі, школи різних профілів і напрямів. Відкрито міжнародні

школи й університети, приватні школи і вищі навчальні заклади. Замість інститутів і спеціалізованих вищих училищ (військових, цивільної авіації, мистецтва) основні вищі навчальні заклади тепер здебільшого університети й академії. Діяльність сучасної системи освіти України забезпечується цілою низкою освітніх нормативно-правових документів, серед яких основними є: Конституція України, Закон України " Про освіту", Закон України " Про загальну середню освіту", Закон України " Про мови в Українській РСР", Концепція середньої загальноосвітньої школи України, «Положення Міністерства освіти України " Про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад",

Відповідно до закону «Про загальну середню освіту» система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок:

· дошкільна освіта;

· загальна середня освіта;

· позашкільна освіта;

· професійно-технічна освіта;

· вища освіта;

· післядипломна освіта;

· аспірантура;

· докторантура;

· самоосвіта.

Дошкільна освіта. Здійснюється у дитячих яслах, садках, яслах-садках, сімейних, прогулянкових дошкільних закладах компенсуючого (для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та Загальна середня освіта. Вона є обов´ язковою складовою безперервної освіти і спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості, Загальна середня освіта — цілеспрямований процес засвоєння систематизованих знань про природу, людину, суспільство,, Завдання загальної середньої освіти полягають у вихованні громадянина України; формуванні виконанні вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовці учнів до подальшої освіти і трудової діяльності; вихованні в учнів поваги до Конституції, державних символів України, прав і свобод людини).

.Спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів.

Гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих Ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою.

Колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілю.

Спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів потребують тривалого лікування.

Школа соціальної реабілітації —, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат).

Професійна освіта. Здійснюється в системі вищих та середніх навчальних закладів: багатопрофільних університетах, академіях, інститутах, коледжах, ків.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

1. Технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади.

2. Коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади.

3—4. Інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі навчальні заклади освіти можуть створювати різні типи. Підготовка фахівців у них здійснюється з відривом від виробництва (очна), без відриву (вечірня, заочна форма.

3. 2 Характеристика емоційної сфери особистості. Емоції та почуття

.

Без емоцій людство було б, як зазначав Амосов Н.М., світом бездушних роботів, які б не розуміли навіть значення власних вчинків, навіть більше, на нашу думку, це був би світ самотніх, нікому не потрібних (в тому числі і собі) одинаків. Відсутність емоцій, на нашу думку, не штовхала б людей до нових звершень та подальшого розвитку, величних і благородних вчинків (хоч часом наші емоції можуть, і в цьому ми погоджуємось Емоції насправді людству дуже дорогі: як інакше пояснити, що у

Емоція (від лат. переживаю, хвилююсь) – це безпосереднє відображення в психіці людині об’єктів та явищ дійсності, що оцінює їх значення для людини. Емоції завжди короткочасні і з’являються одразу після впливу подразника на людину, так, наприклад, якщо на Вас нагримають, у Вас одразу виникне емоція гніву чи страху, похвалять – емоція

На відміну від емоцій, почуття є стійким вибірковим ставленням людини до певних предметів або явищ дійсності, тобто це позначає, наприклад, що ми по-різному ставимось до різних людей чи явищ (вибірковість) і наше ставлення є постійним (дружні стосунки, як і прив’язаність та кохання, тривають не один-два дні, а роками). Почуття та емоції не взаємовиключають одне одне: так, кохаючи людину (почуття) ми можемо одночасно гніватись на неї через щось (емоція). За своєю спрямованістю почуття поділяються на мо-ральні (ставлення до себе та інших людей), інтелектуальні (виявляються у пізнавальній діяльності) та естетичні (виявляються у оцінці витворів мис-тецтва, краєвидів природи тощо).

З цими двома поняттями є також тісно взаємопов’язаними ряд таких психо-логічних понять, як настрій, стрес, афект та фрустрація.

настрій Настрій – це відносно слабко виражений, але тривалий емоційний стан, який є фоном психічної діяльності індивіда. Настрій впливає на всі психічні процеси та діяльність людини.

Стрнс

Стрес (від англ. напруження, тиск) – це поняття було введене Гансом Сельє в 1936 році (у його статті в англійському журналі „Nature”) і позначає психічний та фізіологічний стан, що виникає внаслідок впливу небезпечних подразників. Позитивним впливом стресу на людину є мобілізація всіх ресурсів для подолання перешкоди, однак тривалий стан стресу негативно впливає на протікання пізнавальних процесів у людини та рухову діяльність, дезорганізуючи їх. фрустрація

Фрустрація (від лат. обман, розлад, роздратування) є одним з різновидів стресу, є психічним станом наростаючого внутрішнього напруження (яке часто супроводжується переживанням негативних емоцій) внаслідок немож-ливості досягнення людиною бажаної мети через об’єктивно нездоланні (чи суб’єктивно так сприйняті) труднощі.).

Афект (від лат. хвилювання пристрасть) – короткочасний і дуже силь-ний емоційний стан (гніву, страху, радощів), який супроводжується яскра-во вираженими змінами у рухах (збудженість) та внутрішніх фізіологічних процесах (почервоніння,

Емоції людини є складним психічним процесом і виконують ряд функцій

• відображальна (оцінна) функція

Альтруїстичні емоції

є переживаннями, які виникають в індивіда на основі потреби у сприянні, допомозі, захисту, заступництві іншим людям