Дидактика. Закони дидактичного процесу

. Дидактика – частина педагогіки, тому вона використовує деякі за! гальнопедагогічні і психологічні категорії. До них потрібно віднести такі, як “освіта”, “розумовий розвиток”, “знання”. Корінні дидактичні категорії – “навчання”, “зміст навчан! ня”, “методи навчання”, “принципи навчання”, “цілі навчання”, “організаційні форми навчання”, “урок”, “дидактична система” тощо. Навчальний процес має свої закони та закономірності, які визначають порядок досягнення цілей і завдань навчання, сприяють ефективному управлінню навчальною діяльністю, надають можливість передбачити результати навчально-виховної роботи, науково обгрунтувати та оптимізувати зміст, методи й форми навчання учнів на сучасному етапі формування національної системи освіти.
У вітчизняній дидактиці діють такі закони:
закон соціальної зумовленості цілей, змісту і методів навчання виявляє об'єктивний процес визначального впливу суспільних відносин, соціального устрою на формування основних компонентів навчального процесу;
закон виховного і розвиткового навчання розкриває співвідношення опанування знань, навичок, умінь і всебічного розвитку особистості учня, тобто передбачає наявність значного виховного впливу будь-якого навчального заходу, і навпаки – надання процесові опанування знань, навичок і вмінь виховного забарвлення;
закон зумовленості навчання характером діяльності учнів з'ясовує співвідношення між педагогічним керуванням і розвитком особистої активності учнів як суб'єктів учіння, між способами організації дидактичного процесу та його результатами, тобто власне характер навчально-пізнавальної діяльності учнів має формувати зміст навчання та визначати основні напрямки їхнього професійного становлення і вдосконалення;
закон цілісності та єдності дидактичного процесу виявляє співвідношення частини та цілого в дидактичному процесі, необхідність гармонійної єдності всіх його компонентів;
закон єдності та взаємозв'язку теорії та практики навчання розкриває співвідношення між змістом і методами навчання та майбутньою діяльністю учнів, залежністю дидактики від сучасної практики.
Отже, закони дидактики – це її об'єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв'язки, які виявляються під час організації та проведення навчального процесу. Вони віддзеркалюють сутність останнього. Тому знання цих законів допомагає педагогам обгрунтовано визначати зміст навчання, правильно намічати шляхи та засоби навчальної діяльності, інноваційно і творчо організовувати й проводити навчальні заняття, ефективно вирішувати дидактичні завдання та в цілому оптимізувати педагогічний процес.

3. Вікові етапи в розвитку особистості. Видатні психологи про вікову періодизацію днією з основних проблем вікової і диференціальної психології - класифікації періодів життя - першорядне значення має структурно-генетичний підхід до онтогенетичному розвитку людини, який сприяє поглибленому вивченню його якісних особливостей, ПЕРІОДИЗАЦІЯ ВІКОВОГО РОЗВИТКУ
Психічний розвиток є процес, який розгортається в часі і характеризується як кількісними, так і якісними змінами..
ПЕРІОД РАННЬОГО І ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА
З моменту народження в дитини починають функціонувати різноманітні механізми психічної діяльності, які забезпечують його взаємодія з дорослими і з навколишнім середовищем і задоволення його життєво важливих потреб.
Дитячий вік від 1 місяця до 1 року характеризується високою інтенсивністю процесів розвитку сенсорних і рухових функцій, створенням передумов мови і соціального розвитку в умовах безпосередньої взаємодії дитини з дорослими. У цей час надзвичайно важливе значення має середовище, участь дорослих не тільки у фізичному, а й у психічному розвитку дитини. Психічний розвиток в дитячому віці відрізняється максимально вираженою інтенсивністю не тільки за темпами, але і в сенсі нових утворень

Наступний переддошкільного період - від 1 року до 3 років життя. Важливість цих двох років життя обумовлена ​ ​ тим, що в цей час дитина опановує мову і створюються передумови для фомірованія особистості і суб'єкта діяльності.
Переддошкільного вік є початковим етапом у формуванні регуляторної функції мови. Гальмівна функція мови в своєму розвитку відстає від її пускової функції. Дитина до трьох років ще не може слідувати складної інструкції, що вимагає вибору. Йому є виконання лише простих вказівок дорослого. До трьох років створюються необхідні передумови переходу до наступного, дошкільному періоду. У ранньому дитинстві інтенсивно формуються мовна функція, моторика і предметні дії.

Дошкільний вік є періодом подальшого інтенсивного формування психіки. Нові якісні освіти відбуваються завдяки багатьом факторам: промови і спілкуванню з дорослими і однолітками, різним формам пізнання і завдяки включенню в різні види діяльності (ігрові, продуктивні, побутові).
Цей період життя є надзвичайно важливим з точки зору генезису і формування соціальних форм психіки і моральної поведінки. Переважання тематики, пов'язаної із зображенням людини у творчості дошкільника, свідчить про переважної орієнтації його на соціальне оточення. Тим самим створюється широка основа для формування первинних форм соціально значущих якостей.
Дошкільний вік є початковим етапом формування суб'єкта діяльності, дитину перестають задовольняти прості маніпулятивні дії,.
ШКІЛЬНИЙ І ЮНАЦЬКИЙ ПЕРІОДИ
Основною діяльністю шкільного дитинства є навчальна, в ході якої дитина не тільки опановує навички і прийоми отримання знань, але й збагачується новими смислами, мотивами і потребами, оволодіває навичками соціальних взаєминах.
Шкільний онтогенез охоплює наступні вікові періоди: молодший шкільний вік - 7-10 років; молодший підлітковий - 11-13 років; старший підлітковий - 14-15 років; юнацький вік - 16-18 років. Кожен з цих періодів розвитку характеризується своїми особливостями.
Одним з найбільш складних періодів шкільного онтогенезу є підлітковий період, який інакше називають
Підлітковий вік - період бурхливого і нерівномірного росту і розвитку організму, коли відбувається інтенсивний ріст тіла, удосконалюється мускульний апарат, триває процес окостеніння кістяка віці.
Інтенсивно формуються моральні поняття, уявлення, переконання, принципи, якими підлітки починають керуватися у Криза підліткового вік у протікає значно, якщо у школяра в цей період виникають відносні постійні особистісні інтереси, такі як пізнавальні, естетичні інтереси і пр. наявність у підлітка стійких особистісних інтересів робить його цілеспрямованим, Перехідний критичний період завершується виникненням особливого особистісного утворення, яке можна позначити терміном «самовизначення», воно характеризується усвідомленням

Акмеологічні ПЕРІОД РОЗВИТКУ - період дорослості
У віковій психології дорослість розглядалась як стабільний перехід.). Цей період охоплює вік від 18 до 55 - 60 років і відрізняється від юнацького в першу чергу тим, що в ньому завершується ГЕРОНТОГЕНЕЗ
У періодизації геронтогенеза виділяються три градації: літній вік: для чоловіків - 60-74 роки, для жінок - 55-74 роки, старечий вік - 75-90 років, довгожителі - 90 років і старше.
ПОТЕНЦІАЛІВ ВІКОВОГО РОЗВИТКУ
Успішне формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості можливо лише при врахуванні закономірностей її розвитку.
Включеність людини в різні системи: біологічні, екологічні, соціальні, визначає надзвичайну складність і різнорідність детермінант і потенціалів індивідуального розвитку.
Проблема вікової періодизації розглядали як зарубіжними (З. Фрейд, Еге. Еріксон, Ж. Піаже, Л. Кольберг), і вітчизняні вчені (П. Б. Блонський, Л. З. Виготський, Д. Б. Эльконин)..

У основу запропонованої Л. З. Виготським періодизації було покладено два критерію – динамічний і змістовний. Від 2 міс. до 1 року
Криза один рік
Раннє дитинство
Від 1 року по 3 років
Криза трьох років
Дошкольный вік
Від 3 до 7 років
Криза семирічного віку
Шкільний вік
Від 8 до 12 років
Криза 13 років
Пубертатный вік
Від 14 до 17-18 років
Криза 17 років

. з повних нині періодизацію. Запропонував він розглядати кожен психологічний вік з урахуванням:
х засвоєння суспільно вироблених способів дій зі

У результаті психічного розвитку дитина відбувається закономірне чергування періодів переважного освоєння предметно-содержательной боку роботи і розвитку цій основі мотивационно-потребностной ович

напрям розвитку особистості у