![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Закономірності процесу навчання
Навчальний процес має свої закони та закономірності, які визначають порядок досягнення цілей і завдань навчання, сприяють ефективному управлінню навчальною діяльністю, надають можливість передбачити результати навчально-виховної роботи, науково обгрунтувати та оптимізувати зміст, методи й форми навчання учнів на сучасному етапі формування національної системи освіти. Будь-який закон має і пояснювальну, і прогностичну функції. Дидактичні закони дають змогу з'ясувати сутність навчального процесу, віддзеркалюють його об'єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв'язки. “Основні правила легкості навчання й учіння”, “Основні правила природного учіння і навчання”, “Дев'ять правил мистецтва навчати наукам”. А. Дістервег збільшив кількість правил до 33 і згрупував їх стосовно вчителя, предмета викладання та учня.
Й. Песталоцці сформулював закони розумового розвитку дитини — від невиразного споглядання до ясного уявлення, а від них до ясних понятьЧисленні правила та настанови К. Д. Ушинського можна назвати основними закономірностями дидактики, наприклад: “Чим більше фактичних знань здобув розум і краще їх переробив, тим він більше розвинений і сильний”. 2) закон тренування — чим вищою є інтенсивність тренування; 3) закон інтенсивності — чим інтенсивніше тренування відповіді, тим краще вона засвоюється 4) закон асиміляції — кожний новий стимул має здатність викликати реакцію, яка в минулому була пов'язана з цим самим стимулом; 5) закон результативності — реакцію, що супроводжується приємними наслідками, процесу; закон виховного і розвиткового навчання розкриває співвідношення опанування знань, навичок, умінь і всебічного розвитку закон зумовленості навчання характером діяльності учнів з'ясовує співвідношення між педагогічним керуванням і розвитком особистої активності учнів як суб'єктів учіння, між способами організації; закон цілісності та єдності дидактичного процесу виявляє співвідношення частини та цілого в дидактичному процесі, необхідність гармонійної єдності всіх його компонентів; ^ Отже, закони дидактики — це її об'єктивні, внутрішні, суттєві та відносно стійкі зв'язки, які виявляються під час організації та проведення навчального процесу. Вони віддзеркалюють сутність ^. Конкретні вияви законів у дидактичному процесі визначаються як закономірності навчання, які мають об'єктивні, суттєві, стійкі та повторювані зв'язки між складовими та їх класифікація компонентами цього процесу і сприяють ефективній реалізації його функцій.
3 Характеристика мислення як пізнавального процесу. Природа розумо-вих здібностей і типи інтелекту людини
Мислення – це вищий пізнавальний (складний психічний) процес, який характеризується узагальненістю та опосередкованістю: - узагальненість – це здатність людини переробляти за допомогою мис-лення значні обсяги інформації; - опосередкованість виявляється у тому, що мислення дозволяє розу-міти зв’язки та відношення об’єктів та явищ, розуміти їх сутність у резуль-таті переробки наявної інформації. • синтез (від грец. розкладання, розчленовування) – це мислене розчленовування якогось предмета на складові частини для їхнього подальшого вивчення • аналіз (нейролінгвістичне програмування) через таку здатність людей навіть умовно поділяють на два типи: • наочно-дійове мислення вирішення завдання відбувається одночасно з практичним діями: наприклад, намагаючись дістати якийсь предмет, який, припустимо закотився під диван, Ви одночасно вирішуєте цю задачу і виконуєте якісь дії, припустимо, намагаєтесь дістати предмет за допомогою якоїсь палички • наочно-образне мислення пов’язане з уявленням ситуацій та їх змін – це, наприклад, уявлення якогось предмета словесно-логічне мислення зазвичай отримує свій розвиток вже у підлітковому віці. Цей вид мислення використовується при побудові логічного ряду Інтелект (від лат. розуміння, пізнання) є відносно стійкою структурою розумових здібностей людини. Структурними компонентами інтелекту є мислення, пам’ять та здатність до розумної поведінки у проб-лемних ситуаціях. • вербально-лінгвістичний який пов’язаний з мовленнєвою діяльністю людини. Цей тип інтелекту найбільше розвинений у людей, які постійно спілкуються з іншими людьми вербально-лінгвістичний інтелект розвинутий в більшій мірі (хоча серед дорослих людей в світі дуже • логіко-математичний пов’язаний з оперуванням з сим-волами та цифрами (розвинутий в інженерів, програмістів, фізиків тощо).
|