Типи нервової системи

(типи вищої нервової діяльності)

Типи нервової системи, або типи вищої нервової діяльності, комплекс основних природжених і придбаних індивідуальних властивостей нервової системи людини і тварини, які визначають відмінності в поведінці і відношенні до одних і тих же дій зовніш­нього середовища. Поняття про типи нервової системи введено І. П. Павловим (1927). В основу класифікації типів нервової сис­теми лягли уявлення про силу, врівноваженість і рухливість про­цесів збудження і гальмування. Т. П. Павлов виділив і охаракте­ризував чотири головні типи нервової системи. Сильний неврівноважений тип характеризується швидким виробленням позити­вних (збудливих) умовних рефлексів (УР), тоді як гальмівні УР формуються насилу; у тварин цього типу вегетативні функції, після їх порушення, відновлюються тривало і нерівно. Для силь­ного урівноваженого інертного типу характерне повільне утво­рення позитивних і гальмівних УР, після закріплення в певний стереотип УР зберігають значну стійкість; реакції пристосовності і відновлення вегетативних процесів протікають поволі. У силь­ного урівноваженого рухливого типу позитивні і гальмівні УР швидко утворюються і легко трансформуються при зміні подраз­ника; тваринам цього типу властива легка пристосовність вегета­тивних функцій до змін в навколишньому середовищі, швидке і повне відновлення їх після усунення чинників, що викликали порушення. Слабкий тип характеризується слабкими збудливими і гальмівними процесами, УР виробляються насилу, а ті що утво­рилися, — легко гальмуються; вегетативні процеси протікають мляво, легко порушуються, важко і неповно відновлюються.

У людини окрім загальних типів нервової системи І. П. Павлов виділив спеціальні типи, які характеризують взаємодію першої і другої сигнальних систем і співвідношення між ними: тип розу­мовий, з переважанням другої сигнальної системи над першою, тип художній, з переважанням першої сигнальної системи, і тип середній, коли обидві сигнальні системи представлені в рівному співвідношенні. Неврози і психосоматичні захворювання частіше виникають у представників сильного неврівноваженого і слабкого типів нервової системи.

З уведенням нових методів дослідження уточнюється струк­тура типів нервової системи; описані нові властивості нервової системи, наприклад лабільність і динамічність, характеризуючи швидкість протікання нервових процесів.

Чотири типи вищої нервової діяльності, відкриті І. П. Павловим, відповідають чотирьом типам темпераментів (характерів) лю­дей. З часів Гіппократа сильний неврівноважений тип відносять до холеричного темпераменту. Сильний урівноважений рухливий тип — до сангвінічного характеру. Сильний урівноважений інертний тип властивий флегматичним людям; слабкий тип — людям мела­нхолійного темпераменту. Проте, необхідно підкреслити, що людей з абсолютно «чистим» типом темпераменту не зустрічається, у кон­кретної людини лише переважає який-небудь із цих типів.