Світогляд: його зміст, історичні типи. Філософія і світогляд, роль філософії у вирішенні світоглядних проблем.

Саме світогляд включає в себе той світ, в якому живе людина і який ми можемо назвати світом людини. У загальному плані світогляд можна означити, як „форму самовизначення” людини в світі. Світогляд − це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ. Свої взаємини із світом, своє місце у світі та своє життєве призначення, яке регулює форми поведінки людини. Це − інтегральне духовне утворення

Предмет світогляду − відношення „ людина − світ”. Світогляд синтезує цілу низку інтелектуальних утворень таких як: знання, бажання, мета та інше. Світогляд прийнято класифікувати на основі різних спільних ознак:

1) за носієм − інтелектуальний, індивідуальний, колективний, груповий, релігійний та інші;

2) За рівнем світобачення − усвідомлений, неусвідомлений, філософський та інший;

3) За історичними епохами − архаїчний, античний, середньовічний, сучасний;

4) За морально-цінностними вимірами − егоїстичний, альтруїстичний, гуманістичний, націоналістичні.

Можна пропанувати інші класифікації. За своїми функціями світогляд постає такою формою володіння світом, яка викликана необхідністю;

Інтегрувати людину в світ, подати їй життєві орієнтації, подати дійсність у її людських вимірах, зорієнтувати людину, або суспільство на ті, чи інші духовні та речові цінності.

Філософія виступає як теоретичне ядро світогляду. Тут треба детальніше ознайомитися з такими формами світогляду як: міфологія, релігія, філософія, наука. В сенсі філософського тлумачення цих форм ми повинні міркувати їх не відокремлюючи одна від одного. Бачити і порозуміти те, що світогляд сучасної людини − є синтетична, єдина соціально-істотна форма.

Джерела та рушійні сили розвитку. Єдність і боротьба протилежностей як діалектична закономірність.

Філософи завжди намагалися дати відповідь на питання− чи існує причина розвитку? Які рушійні джерела цього явища?

У 18 столітті ця проблема була надзвичайно важливою. Гегель один із перших філософів міркував розв’язати цю проблему. На ідеалістичній основі він сформулював закони, які прояснювали це питання. Одним з таких законів і є закон про єдність та боротьбу протилежностей, який розкриває внутрішні джерела і рушійні сили розвитку. Цей закон відповідає саме на те, чому виникає розвиток. Розвиток виникає із внутрішніх протилежностей, закладених у самих речах і процесах. Для розкриття дії цього закону треба розглянути такі поняття як: „єдність”, „протиріччя”, боротьба, головні і неголовні протиріччя та інше.