![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Свідомість і психіка.
Проблема свідомості дуже складна. Тут є і соціальні проблеми виникнення свідомості і гносеологічні. Під соціальними проблемами ми розуміємо виникнення та порозуміння самої свідомості засобами тлумачення. Це − історичний погляд на розуміння свідомості. Гносеологічний підхід до розуміння свідомості пов’язаний ідеєю, що свідомість − це специфічна якість матерії. Тут треба розглянути еволюцію матерії в її різних формах. Видатні вчені стверджували, що у матерії є якість, котра подібна до чуття, і ця якість називається відображенням. У процесі розвитку відображення приймає різні форми, які завершуються свідомістю. Особливість філософського аналізу свідомості полягає у розкритті її буттєвих коренів. Тому до філософських проблем свідомості повинно бути зрозумілим у загальному плані. Сучасна філософія і наука не може дати остаточного і безсумнівного розв’язання цієї проблеми, але наявні на сьогодні концепції походження свідомості допомагають цю проблему висвітлити і багато чого зрозуміти в її розв’язанні. Сучасні концепції походження свідомості: 1. Релігійна концепція: свідомість є проявом іскри „Божої”, вкладеної у людину Богом при творенні. 2. Концепція єдиного інформаційного поля: свідомість є одним з проявів єдиного світового інформаційного поля. 3. Концепція походження людини та свідомості внаслідок розвитку праці. 4. Дуалістична концепція. 5. Концепція еволюції: свідомість є результатом поступового розвитку форм відображення дійсності. 6. Субстанціональна концепція самопородження свідомості на основі природно-космічних передумов. Перегляд основних концепцій походження свідомості свідчить про те, що жодна із них не може пояснити усіх складностей свідомості як явища людського буття, але кожна з них виділяє дуже важливі риси свідомості і ми повинні брати їх до уваги, розуміючи їх як фрагменти єдиної картини. Свідомість та основний носій її предметного змісту − знання − постають сферою ідеального освоєння світу. Конкретні засоби дослідження свідомості будуть проясняти умови, форми, механізми функціонування свідомості, а не її сутність. Кажучи про ідеальність свідомості, ми повинні розуміти, що при цьому виникає „образ” предмета. А образ має цільний характер. Психіка − це процеси, на яких формується „образ”, а свідомість формується при умовах, коли виникає внутрішня мова „про себе”, тобто − рефлексія. Ця рефлексія формується у словесну форму. Отже свідомість− це речовий (словесний) зміст. Це знання самосвідоме. Це, на мій погляд, філологічний зміст терміна „свідомість”. Але ми не повинні впасти в ототожнення думки, свідомості та мови. Бо мова будується і функціонує залежно від загальних законів матеріального буття. Рівні свідомості: індивідуальні та суспільні. Структура індивідуальної свідомості включає в себе: самосвідомість, емоції та почуття, знання, волю, пам’ять. Суспільні форми свідомості: правова, політична, моральна, релігійна, філософська, наукова, естетична, економічна, історична. Основні функції свідомості: інформаційна, пізнавальна, творча, оціночна, цілепокладання та інші.
|