Характеристика та види векселів.

Тема: Операції банків з векселями.

План:

Характеристика та види векселів.

Кредитні операції з векселями: урахування векселів.

Кредити під заставу векселів.

Розрахункові операції банків з векселями.

Гарантійні операції банків з векселями: авалювання векселів.

Комісійні операції банків з векселями: інкасування і доміциляція векселів.

Довірчі операції банків з векселями: зберігання векселів клієнтів.

Характеристика та види векселів.

Згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель – це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Класифікація векселів:

I. Суб'єкти, які здійснюють платіж:

1. простий (соло-вексель);

2. переказний (тратта).

II. Характер угод, що спричинили появу векселя:

1. товарний – як результат реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг;

2. фінансовий – виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики;

3. підроблений – містить підроблений підпис векселедавця або акцептанта, фальсифіковану вексельну суму чи строк погашення;

4. «дружній»акцептується з метою подання допомоги в отриманні кредиту під вексель неплатоспроможній особі;

5. «бронзовий» («дутий», вигаданий) виписується на ім'я неіснуючої або неплатоспроможної особи.

III. Спосіб отримання доходу:

1. процентні – передбачають застереження про нарахування процентів на номінальну суму векселя в розмірі, обумовленому сторонами угоди;

2. дисконтні – дохід за ними отримується у вигляді дисконту (різниці між номінальною вартістю векселя і ціною його придбання).

IV. Строк платежу:

1. точно вказаний календарний день;

2. у певний час після складання векселя;

3. за пред'явленням;

4. у певний час після пред'явлення.

V. Емітент:

1. приватні (векселі фізичних і юридичних осіб);

2. скарбницькі (векселі уряду).

VI. Форма платежукредиту:

1. платіжні – підлягають оплаті у строк;

2. забезпечувальні– лише для забезпечення наданого.

VII. Наявність застави:

1. забезпечені;

2. незабезпечені.

VIII. Власність на вексель:

1. видані (для векселедавця);

2. отримані(для трасата та ремітента).

IX. Можливість передання іншій особі:

1. векселі, що індосуються (права передаються за векселем);

2. векселі, що не індосуються.

X. Рівень гарантованості платежу:

1. авальовані – коли на векселі нанесено поручительство (аваль), за яким особа-поручитель бере на себе відповідальність за виконання вексельних зобов'язань кимось із осіб, які підписали вексель;

2. неавальовані– без поручительства.

XI. Місце і межі функціонування:

1. міжнародні (діють у межах кількох країн);

2. національні (у межах однієї країни);

3. місцеві (місце видачі й місце платежу збігаються).

XII. Форма пред'явлення:

1. Паперові;

2. непаперові.

Основна класифікація векселів – за суб'єктами, які здійснюють платіж:

Ø простий (соло-вексель) – містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити після спливу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредитору) або його наказові);

Ø переказний (тратта) – містить назву «переказний вексель» і безумовну пропозицію векселедавця (трасанта) вказаній у векселі особі-платнику (трасату) сплатити певну суму грошей власникові векселя (ремітенту) або його наказові.

Обов'язковими реквізитами векселя:

До несуттєвих атрибутів векселів належать, наприклад, обмеження щодо строків пред'явлення до платежу, зазначення посередника в акцепті чи платежі.

Строк платежу має бути лише один для всієї вексельної суми, а виписуватися може такими способами:

Ø призначатися на точно вказаний календарний день (наприклад: «платіж буде виконано 15 грудня 2003 р.»);

Ø строк платежу настане в такий-то час після складання векселя і може бути вказаний такими способами:

ü днями, тоді строк платежу настає в останній із зазначених днів. День складання векселя не враховується; у кожному місяці дні обчислюються за календарем (наприклад: «Від дати складання за 20 днів»);

ü тижнями (наприклад: «Вексель складено 25 липня 2003 р. Платіж виконати за три тижні після складання»);

ü місяцями (наприклад: «Вексель складено 25 липня 2003 р. Платіж виконати за три місяці після складання»);

ü місяцями і одним чи кількома днями, тоді строк платежу настає в останній із зазначених днів; при цьому місяці враховуються як 30 днів (наприклад: «Київ, 13 серпня 2003 р. Від дня складання за два місяці й десять днів»);

Ø за пред'явленням, тоді строк платежу настає в день пред'явлення векселя до платежу; якщо ж вексель не пред'явлено, то за рік від дати складання його строк збігає. Векселедавець у цьому векселі може зазначити, що вексель протягом певного періоду не повинен пред'являтися до платежу. У цьому разі строк пред'явлення настає після спливу обумовленого часу (наприклад: «Київ, 23 жовтня 2003 р. За пред'явленням цього векселя...»);

Ø після пред'явлення в такий-то час, тоді строк після пред'явлення може вказуватися днями, тижнями, місяцями, місяцями і одним чи кількома днями (наприклад: «Київ, 23 жовтня 2003 р. За 20 днів після пред'явлення цього векселя...»; «Вексель складено 25 липня 2003 р. Платіж виконати за три тижні після пред'явлення»; «За два місяці після пред'явлення цього векселя...»; «Київ, 13 серпня 2003 р. Від дня складання за два місяці й десять днів»).

Класифікація операцій з векселями:

I. Кредитні:

1. активні:

а) врахування (дисконт) векселів;

б) надання кредиту під заставу векселів.

2. пасивні:

а) отримання кредитів під заставу векселів.

II. Торговельні:

1. активні:

а) купівля векселів з дисконтом.

2. пасивні:

а) продаж набутих векселів.

III. Розрахункові:

1. операції з оформлення заборгованості векселями:

а) акцептування векселів, виданих на банк його кредитором;

б) видача простих векселів кредиторові;

в) видача переказних векселів на боржника банку;

г) видача банкові простих векселів його боржником.

2. операції з використанням векселів:

а) вексельний платіж банка кредиторові;

б) вексельний платіж боржника банкові.

IV. Гарантійні:

1. авалювання векселів;

2. видача гарантій у забезпечення;

3. оплати векселів.

V. Комісійні:

1. інкасування векселів;

2. оплата векселів, у яких банк діє як особливий платник (доміцілат).

VI. Довірчі:

1. зберігання векселів;

2. купівля, продаж, обмін векселів за дорученням клієнта.

Кредитними вважаються вексельні операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активні (врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів) та пасивні (переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів).

Торговельними є операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить купівля векселів, до пасивних – продаж придбаних векселів.

Розрахункові операції поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування банком переказних векселів, виданих на банк його кредитором; видача простих векселів кредиторові, видача переказних векселів на боржника банка, видача банкові простих векселів його боржником) та з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів.

Виконання комісійних та довірчих операцій пов'язано з інкасуванням векселів; оплатою векселів, в яких банк є особливим платником; зберіганням векселів; купівлею-продажем, а також обміном векселів за дорученням клієнтів.

2. Кредитні операції: урахування векселів.

Операція врахування (дисконту) векселів полягає в купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами й обов'язками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської відсоткової ставки яку ще називають дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції. Таку операцію називають обліковим кредитом.

Процедуру врахування векселів з погашенням у банку:

1. пред'явлення векселя до врахування;

2. платіж за векселем мінус дисконтна сума;

3. опрацювання векселя в банку: складання відомості облікованих векселів, передання її до сховища (каси) банку та операційного відділу;

4. пред'явлення векселя до платежу;

5. погашення векселя, оплата.

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає в банк заяву разом з пакетом фінансових документів, що характеризують його платоспроможність. Банк з'ясовує, яка сума векселів буде надана до врахування, перевіряє кредитоспроможність потенційного позичальника за звичайною процедурою і потім вирішує питання про можливість надання позики.

У разі прийняття позитивного рішення клієнту відкривається ліміт кредитування, який залежить від вартості вексельного портфеля клієнта, але не може перевищувати його загальної кредитоспроможності.

Векселі до врахування подаються в банк при реєстрах, які складаються позичальником-векселедержателем і містять дані про векселі, що передаються банкові, а саме: номер векселя, вексельну суму, назву і реквізити векселедавця, індосантів, аваліста, дату і місце платежу, складання векселя. Прийняття векселів оформлюється квитанцією, яка видається позичальнику. Після цього реєстри векселів нумеруються і записуються у Відомість реєстрів, поданих до врахування векселів.

Перед укладанням договору на врахування векселів векселі повинні бути перевірені щодо їх юридичної та економічної надійності.

Юридична надійність векселя полягає у правильності заповнення його реквізитів згідно з Положенням про переказний і простий векселі, відсутності виправлень, прострочення строку платежу, дійсності повноважень осіб, що підписали вексель, справжності цих підписів, наявності безперервного ряду індосаментів, повноті сплати суми державного мита.

Економічна надійність векселя полягає у впевненості в його оплаті. Для цього банк аналізує кредитоспроможність не лише клієнтів, а й боржника за векселем та індосантів. При врахуванні банки віддають перевагу комерційним векселям, хоча можуть бути враховані й деякі фінансові векселі, наприклад, акцептовані відомими банками. Аналіз економічної надійності векселя спрямований на виявлення «дружніх» та «бронзових» векселів і їх заміни.

Векселі, що подаються до врахування, повинні мати не менше двох підписів: векселедавця та першого векселедержателя. При цьому банки надають перевагу короткостроковим векселям (як правило, строком до 90 днів), оскільки вони меншою мірою залежать від змін щодо платоспроможності клієнта і загальної економічної кон'юнктури.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з відсоткової ставки (дисконту), а для іногородніх векселів – також з порто (поштових витрат) та дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів).

Нарахування суми дисконту (С) здійснюється за такою формулою:

С = (К * Т * В) / (100% * 360),

де К – номінальна сума векселя;

Т – строк від дня врахування до дня платежу за векселем, днів;

В – відсоткова ставка врахування векселів.