Приклад

Розрахуємо можливу суму кредиту під заставу цінних паперів. Це зручно зробити у вигляді таблиці.

Кредити до запитання під заставу векселіввидаються тоді, коли позичальник має постійну потребу в обігових коштах. Така кредитна заборгованість обліковується на спеціальному позичковому рахунку, який є аналогом контокоренту.

Для отримання кредиту під заставу векселів зі спеціального позичкового рахункаклієнт подає до банку стандартний пакет документів, а також векселі, призначені для передання в заставу, разом з реєстром цих векселів (щонайменше у двох примірниках).

Банк здійснює експертизу юридичної та економічної надійності векселів, викреслює з реєстру та повертає клієнтові векселі, які не задовольняють вимоги банку, а за благонадійними векселями вираховується ліміт кредитування. Після цього між банком і клієнтом укладається кредитна угода, де містяться обов'язкові для позичальника умови:

Ø ліміт кредиту;

Ø граничне співвідношення вартості забезпечення та можливої суми кредиту;

Ø розмір відсотків за кредит і комісії на користь банку;

Ø право банку підвищувати на власний розсуд, але з попередженням клієнта розмір відсотків і комісії;

Ø право банку закрити рахунок і в будь-який час вимагати повного або часткового погашення заборгованості або надання додаткового забезпечення;

Ø право банку обертати на погашення боргу суми, що надходять для оплати прийнятих у заставу векселів;

Ø право банку погашати заборгованість клієнта із сум, що належать клієнту і перебувають у банку на інших рахунках клієнта;

Ø право банку дозволяти клієнту з його ініціативи замінювати одні векселі до строку їх оплати іншими;

Ø місце зберігання векселів, переданих у заставу.

Векселі, які використовуються як застава, можуть передаватися на зберігання банку, державному чи приватному нотаріусу. Банк заінтересований у тому, щоб ці векселі зберігались у нього.

Важливим завданням для банківських працівників у процесі обслуговування такого кредиту є контроль за вільним залишком ліміту кредитування. Якщо у процесі використання позичальником кредиту до запитання під заставу векселів банком будуть виявлені серед забезпечення векселі суб'єктів, які опротестовані, банк сповіщає про це позичальника і пропонує йому викупити такі векселі або в тижневий строк замінити їх іншими благонадійними векселями. У разі невиконання цієї вимоги банк може закрити кредит.

Кредит під заставу векселів може погашатися шляхом перерахування коштів за розпорядженням позичальника з його поточного рахунка (після цього йому повертаються векселі) або зарахуванням безпосередньо на спеціальний позичковий рахунок платежів, які надійшли від векселедавців за векселями, що були передані в заставу.

4. Розрахункові операції банків з векселями.

Розрахункові операції з векселями умовно поділяють на дві групи. Розглянемо кожну з них.

1. Операції з оформлення векселями заборгованості як дебіторської, так і кредиторської.

Як зазначалося, при оформленні векселя найголовніше правильно заповнити всі його обов'язкові реквізити.

Поширеною розрахунковою операцією з векселями є акцептування.

Акцепт – це засвідчена підписом платника згода своєчасно оплатити вексельу такому вигляді, який йому був пред'явлений.

У світовій практиці великого поширення дістали акцептні операції комерційних банків. Сутність цих операцій полягає в тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтам поставленої продукції шляхом акцептування замість нього переказного векселя. Банківські акцепти доволі ліквідні й можуть бути міжнародним платіжним засобом.

Особливість цієї операції полягає в тому, що акцептний кредит видається векселедавцю (платникові) за боржника за векселем.

Поопераційний порядок акцептування векселів:

1. укладення договору між векселедавцем і банком-платником про банківський акцепт;

2. постачання товару під вексель;

3. видача векселедавцем векселя, в якому платником зазначений банк;

4. презентація векселя до акцепту в банку-платнику;

5. підтвердження згоди банку заплатити за переказним векселем;

6. пред'явлення векселя банкові-платнику;

7. виконання платежу банком-платником;

8. вручення погашеного векселя банкові-платнику;

9. погашення векселедавцем заборгованості перед банком;

10. вручення погашеного векселя векселедавцеві.

Для більшої впевненості експортера у здійсненні банком акцепту тратти, як правило, імпортер відкриває на користь експортера безвідкличний акредитив. Для зниження ризику за такою операцією банк здійснює контроль за товарно-грошовими потоками. Ризик банку знижується також за умови поєднання акцепту з рамбурсуванням, тобто відшкодуванням клієнтом суми платежу до настання строку платежу за банківським акцептом. Винагорода банку за здійснення такої операції складається з комісійної винагороди, яка сплачується одразу після досягнення домовленості на акцептування.

Додаткові доходи від акцептної операції банк може отримати за допомогою врахування акцептованого ним векселя.

2. Операції з використанням векселів.

Порядок розрахунків за допомогою векселя різниться за видами векселів, що використовуються.

При розрахунках простим векселем передбачається така послідовність:

1. векселедавець (покупець) вручає вексель продавцю;

2. векселедержатель (одержувач платежу) відвантажує товар, виконує роботи, надає послуги покупцю;

3. у час настання платежу векселедержатель пред'являє вексель до оплати;

4. векселедавець оплачує вексель. При цьому банк може бути як векселедавцем, так і векселедержателем.

Процедура розрахунків за допомогою переказного векселя:

1. векселедавець (трасант) виписує вексель і передає його своєму боржнику, який оплачуватиме його (трасату);

2. платник (трасат) повергає акцептований вексель векселедавцю;

3. векселедавець (трасат) передає акцептований вексель векселедержателю (ремітентові) – одержувачу коштів за переказним векселем;

4. у час настання платежу ремітент пред'являє вексель трасату (платнику) до оплати;

5. трасат (платник) оплачує і водночас погашає вексель, роблячи відмітку про оплату на його зворотному боці.

5. Гарантійні операції банків з векселями: авалювання векселів.

Аваль – це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язаннями якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Аваль може вчинятися на переказному векселі або додатковому аркуші до нього – алонжі. Аваль виражається словами «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за...». В авалі відмічається, за кого він видається.

Коли банк здійснює авалювання векселя, він тим самим надає такій особі кредит (строковий або до запитання). Авалістом може бути як третя особа, яка не пов'язана з векселем, так і один із надписантів векселя.

Аваліст є боржником «другої» черги, тобто він відповідатиме за зобов'язаннями за векселем у разі невиконання зобов'язань особою, за яку він виданий. Якщо клієнт банку не виконує своїх зобов'язань, банк повинен оплатити вексель У такому разі, якщо банком було оплачено переказний вексель, він набуває права як проти особи, за яку було здійснено платіж, так і проти осіб, зобов'язаних перед цією особою.

Поопераційне авалювання векселів:

1. оформлення поручительства у платежі за векселем (аваль);

2. видача векселя;

3. передання прав за векселем індосаментом;

4. пред'явлення векселя до акцепту (презентація);

5. підтвердження акцепту;

6. пред'явлення векселя до платежу;

7. відмова від виконання платежу за векселем;

8. пред'явлення векселя до протесту в неплатежі;

9. нотаріальна вимога про платіж за векселем;

10. відмова про вико­нання згаданої вимоги;

11. здійснення протесту в неплатежі;

12. повернення опротестованого векселя;

13. пред'явлення позову;

14. платіж за векселем;

15. вручення векселедержателем оплаченого векселя з розпискою про отримання платежу.

Перед тим як здійснити авалювання векселів, банк перевіряє кредитоспроможність клієнта. З цією метою клієнт подає до банку заяву, документи, які характеризують його фінансовий стан, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі.

Векселі для авалювання подаються разом з реєстром векселів, пред'явлених до авалювання, щонайменше у двох примірниках. Якщо банк після перевірки векселів приймає позитивне рішення, то з клієнтом укладається договір на авалювання.

Сума, яку банк стягує на свою користь, розраховується на підставі відсоткової ставки банку. Крім того, за іногородніми авальованими векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто. Банк може також утримувати з клієнта комісію за зобов'язання надати авальний кредит.

Банк, що здійснив авалювання векселів, зобов'язаний оплачувати вексель тільки в тій сумі, на яку він видав аваль.

Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках: якщо була здійснена відмова від платежу або акцепту; якщо боржник за векселем припинив платежі незалежно від того, чи здійснив він акцепт; якщо боржник оголошений банкрутом незалежно від того, чи здійснив він акцепт.

Відповідальність банку як аваліста припиняється, якщо була здійснена оплата векселя платником або особою, яка поставила свій підпис раніше позичальника або раніше закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

6. Комісійні операції банків з векселями: інкасування і доміциляція векселів.

Інкасування векселів – це виконання комерційним банком доручення своїх клієнтів і взяття на себе відповідальності за подання векселів та супровідних комерційних документів у строк платнику й одержання належних платежів.

Поопераційний порядок інкасування векселів:

1. доручення векселедержателем банку одержати платіж за векселем;

2. видача квитанції про прийняття векселя на інкасо;

3. повідомлення платника (векселедавця) про прийняття векселя на інкасо (платник обслуговується в тому ж банку);

4. пред'явлення векселя до оплати;

5. погашення векселя;

6. повернення погашеного векселя з розпискою про платіж;

7. зарахування валюти векселя на поточний рахунок векселедержателя;

8. повідомлення векселедержателем про здійснення операції;

9. виплата комісійної винагороди;

10. у разі неплатежу за векселем векселедавець відмовляється від платежу;

11. вексель пред'являється до протесту нотаріусу;

12. здійснюється опротестування;

13. опротестований вексель повертається з актом протесту до банку;

14. векселедержатель повідомляється про опротестування векселя;

15. опротестований вексель повертається разом з актом протесту векселедержателю.

Для здійснення операції інкасування векселедержатель звертається в банк із заявою про інкасування векселів, до якої також додаються примірники векселів, які виставляються для інкасування, а також реєстр векселів.

Документи, що передаються в банк для інкасування, повинні супроводжуватись дорученням на інкасування, в якому векселедержатель надає точні інструкції. Банки мають право діяти тільки відповідно до такого доручення. Банк-ремітент повинен перевірити правильність оформлення таких доручень, а в разі виявлення неточностей векселі повертаються на переоформлення. Банки, як правило, при прийнятті векселів для інкасування вимагають наявність банківських установ у місці оплати векселів.

Між сторонами укладається договір, в якому детально описуються всі умови здійснення операції.

Прийнявши векселі на інкасо, банк реєструє їх у Книзі векселів, прийнятих на інкасо.

Банк-ремітент здійснює інкасування векселів самостійно або користується при цьому послугами інших банків.

Подання документів платнику здійснюється банком поштою або в місці акцепту чи платежу, яке зазначене у векселі, а в разі відсутності такого позначення – у місці перебування особи, яка має здійснити оплату або акцепт векселя.

Якщо платіж за векселем отримано, на зворотному боці векселя здійснюється напис «Валюта отримана». Якщо ж платіж не одержано, а платник відмовляється підписати акт подання векселів до платежу, інкасуючий банк подає вексель до опротестування від імені довірителя і повідомляє його про виконання доручення. Неоплачені векселі залишаються в банку до запитання векселедержателем.

Доходи банку від здійснення інкасової операції складаються з комісійної винагороди, яка сплачується клієнтом за виконання доручення, а за іногородніми векселями – ще з дамно і порто.

Доміциляція векселів – це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, що зазначена як платник за векселем. Особу, яка призначена для оплати векселя поза місцезнаходженням платників, називають доміциліатом.

Доручення на оплату векселя дає векселедавець простого чи переказного векселя. Якщо в тексті векселя доміциліата не зазначено, його може призначити трасат при акцептуванні або векселедавець при пред'явленні векселя до платежу.

Доволі часто на практиці доміциліатом призначається комерційний банк. При цьому банк повинен здійснювати платежі за векселями у встановлений строк. Для здійснення такої операції між векселедержателем та комерційним банком укладається спеціальна угода. Згідно з нею банк зобов'язаний здійснити оплату за наданими йому клієнтом векселями. Клієнт, у свою чергу, за кілька днів до настання оплати резервує в банку кошти в сумі доміцильованих векселів.

Порядок операцій з доміцильованими векселями:

1. видача векселя ремітентові;

2. пред'явлення векселя платникові для акцепту;

3. призначення платником особливого платника (доміциліата);

4. підтвердження акцепту і повернення векселя ремітентові;

5. пред'явлення векселя до платежу;

6. платіж доміциліата за векселем;

7. вручення оплаченого векселя доміциліатові з розпискою про платіж;

8. повернення оплаченого векселя доміциліатові після повного розрахунку за надані послуги.

За здійснення доміциляції векселів банк отримує винагороду у виг­ляді комісії.

7. Довірчі операції банків з векселями: зберігання векселів клієнтів.

Комерційні банки можуть здійснювати за дорученням своїх клієнтів операції зберігання векселів, а саме: зберігання у сховищі; передання примірника переказного векселя, що призначається для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя; передання оригінала векселя законному векселедержателю копії векселя; передання оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем.

Зберігання векселів може бути «відкрите» або «закрите».

При відкритому зберіганні векселів до банку подається супровідне до векселя доручення на зберігання, яке містить точні інструкції для банку щодо дій з векселями.

При закритому зберіганні довірителю надасться депозитне вічко у сховищі банку. При цьому банку не надається жодних інструкцій щодо дій з векселями.

При зберіганні векселів банк зобов'язується відповідати за знищення або псування векселів; при цьому гарантується повернення векселів такої самої якості, кількості та зовнішнього вигляду.

Банк не приймає векселі на зберігання в таких випадках:

Ø якщо реквізити хоча б одного з векселів не відповідають зазначеним у дорученні на зберігання;

Ø якщо банк упевнений, що виконання цього доручення негативно позначиться на його діловій репутації.

При передаванні векселя на зберігання здійснення індосаменту не потрібне.

За виконання таких операцій банк отримує винагороду (її розмір може встановлюватись як у відсотках від вартості або суми векселів, так і становити фіксовану суму за один вексель).